Постанова № 1726094, 13.03.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-1562/08

                                                                                                                                                    (2а-4619/07)        

                                                             УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2008 року, м. Харків                                                      

Харківський окружний адміністративний суд у складі:                                              

Головуючого судді: П'янової Я.В.

При секретарі: Маймуліної А.В.

За участю представників сторін:

Позивача: Літвінцева О.О..

Відповідача: Симонов А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Приватної фірми «Валькірія» до Державної податкової інспекції Ленінського районум. Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень -

                                                                       ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПФ «Валькірія», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ Ленінського району м. Харкова від 27.07.2007 р. № 0000281620/0 та від 05.10.2007 р. № 0000281620/1.

Відповідач, ДПІ Ленінського району м. Харкова, проти позову заперечує, просить в позові ПФ "Валькірія" відмовити, посилаючись на норми Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97- ВР від 03.04.1997 року та Закон України "Про державну податкову службу в Україні".

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що фахівцями ДПІ Ленінського району м. Харкова була проведена виїзна позапланова перевірка Приватної фірми "Валькірія" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в установі банку за травень 2007 року. Перевірка проводилась з 25.06.2007 року по 10.07.2007 року. За результатами перевірки складено акт № 1611/16-004/25460688 від 17.07.2007 року.

Як зазначено в акті перевірки, Приватна фірма "Валькірія" надала до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова податкову декларацію з ПДВ за травень 2007 року, в якій задекларувала від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податкового кредиту безпідставно завищена в розмірі – 1233333,00 грн.,оскільки отримана по договору комісії комісійна винагорода не використовується в подальшому в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Акт перевірки посадовими особами позивача не підписаний. 19.07.2007 року ПФ "Валькірія" направила до ДПІ Ленінського району м. Харкова заперечення до акту перевірки, в якому викладено правову позицію щодо порушень, викладених у акті, посилаючись при цьому на норми Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та з посиланням на п.п. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями) та за висновками акту перевірки Начальником ДПІ Ленінського району м. Харкова прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.07.2007 р. № 0000281620/0, яким Приватній фірмі "Валькірія" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1233333,00грн.

За результатами розгляду повторної скарги ДПІ Ленінського району м. Харкова рішення-повідомлення залишилось без змін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, через такі підстави.

Суд встановив, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1233333,00 грн. відповідач зазначив порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме, що сума податкового кредиту квітня 2007 р. безпідставно завищена, оскільки отримана по договору комісії послуга (комісійна винагорода) не використовується в подальшому в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Що стосується порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), а саме: щодо зайвого віднесення до складу податкового кредиту за квітень 2007 року суми ПДВ 1233333,00 грн., щодо операцій по комісійній торгівлі товарами (ПФ «Валькірія» - комітент), то суд не може погодитись з твердженням відповідача у зв’язку з тим, що відповідно до положення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Крім цього, згідно з п.п 1.20.1 п. 1.20  Закону України  «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР 1.20. звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). 

Відповідно до 1.20.2. вищевказаного Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до статуту ПФ «Валькірія», продаж товарів, у тому числі і через посередників (комісіонерів), віднесений до основного виду діяльності ПФ «Валькірія» і цей факт відповідач не заперечував. Також в судовому засіданні не заперечувався факт виконання комісіонером договору, та перерахування ПФ «Валькірія» коштів згідно цього договору.

Щодо посилання відповідача на збитковість згаданої операції, то в судовому засіданні  представник органу податкової служби не зазначив яку саме норму податкового законодавства порушив позивач, формуючи валові витрати та податковий кредит, виходячи з фактичного обсягу вартості послуг комісіонера, які зазначені в акті, а також не надав доказів, підтверджуючих достовірність іншого методу  для формування розміру комісійної винагороди.

Суд не може погодитися з доводами відповідача про те, що позивач не мав права на включення певної суми від комісійної винагороди до складу податкового кредиту з ПДВ, т.я. вона не використовується в господарській діяльності, оскільки п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до витрат, не зв'язаних з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме, витрат на: «організацію та проведення прийомів, презентацій, святий, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків ...; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб ... ». Комісійна винагорода в цьому переліку відсутня.

Крім того, комісійна винагорода, по своїй правовій природі є платою за послуги, що у свою чергу згідно з п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону про ПДВ є об'єктом обкладання ПДВ.

В п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як свідчать матеріали акта перевірки від 17.07.07р. № 1611/16-004/25460688, сторони зазначеної угоди (ПФ “Валькірія” та ТОВ фірма “Тагіт”) не є пов’язаними особами.

Нарахування і виплата комісійної винагороди здійснюється на підставі акта виконаних робіт та звіту комісіонера, передбачених умовами договору комісії, тобто ці витрати належним чином  підтверджені первинними та розрахунковими документами.   

Виходячи з  викладеного, суд дійшов висновку про те, що ПФ «Валькірія» має право на податковий кредит по комісійній винагороді  в розмірі 1233333,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 27.07.2007 р. № 0000281620/0та від 15.10.2007 р. № 0000281620/1.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена 17.03.2008 р.

Суддя                                                                                                   Я.В.П'янова