Постанова № 17245937, 23.06.2011, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«23» червня 2011 року м. Сімферополь

Суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Осоченко А.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Бахчисарайського районного суду АР Крим від 23 травня 2011 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, працюючого водієм у приватному підприємстві, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою суду ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП і піддано стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік за те, що він 1 травня 2011 року, о 2 годині 15 хвилинах, на вул. Кримської у м. Бахчисараї АР Крим, керував транспортним засобом автомобілем «АЗЛК», реєстр. номер НОМЕР_1, у стані алкогольного спяніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, не оспорюючи доведеність вини і кваліфікацію дій, просить постанову суду скасувати у звязку з порушенням вимог діючого законодавства, допущених в наслідок залишення судом поза увагою його клопотань про допит в якості свідка його матері, а також щодо приєднання до матеріалів справи його характеристики з місця роботи. Просить прийняти по справі нову постанову, якою призначити йому стягнення, не повязане з позбавленням прав керування транспортними засобами. Вказує, що він був вимушений, незважаючи на стан спяніння, керувати транспортним засобом до аптеці, оскільки його матері стало погано. Вважає, що серед альтернативних видів стягнень покладений на нього вид стягнення є більш, ніж суворим, тоді як він визнав себе винним та щиро розкаявся у вчиненому, працює водієм, в наслідок чого наявність посвідчення водія потрібна йому для роботи, яка є єдиним джерелом доходу його сімї.

Перевіривши доводи апелянта, вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково .

Порушень вимог діючого законодавства, які б могли стати підставою для скасування постанови суду, по матеріалам справи не вбачається. Більш того, доводи ОСОБА_1 в цієї частині спростовуються матеріалами справи. Відповідно до протоколу судового засідання, на якому ОСОБА_1 був присутній, суд розглянув та задовольнив його клопотання про приєднання до справи наданих ним документів (довідки про склад сімї, характеристики з місця проживання та пояснювальної). Інших клопотань суду останнім заявлено не було і поштою до суду не надходило (а.с. 6-8, 10)

Постанова суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення обґрунтована достатніми і незаперечними доказами, яким судом дана належна правова оцінка і які ніким під сумнів не ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, суд при вирішенні питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу вказаного правопорушення, повно, обєктивно і всебічно дослідив матеріали справи, врахував обставини вчиненого правопорушення, обгрунтовано надав їм критичну оцінку, правильно дійшов висновку про доведеність вини останнього і вірно кваліфікував його дії за ст. 130 ч. 1 КУпАП.

Разом з тим, при накладені на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, судом не були виконані вимоги ст. ст. 33-35, 36 ч. 2 КУпАП, а також не були враховані розяснення п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 р., відповідно до яких при покладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, ступень вини правопорушника, дані про його особу, майновий стан, а також обставини, що помякшують і обтяжують його відповідальність.

В мотивувальній частині постанови судом не вказано, чим він керувався при вирішенні цього питання, а лише зазначене, що «на думку суду, правопорушення відбулося внаслідок ігнорування правопорушником Правил дорожнього руху, яке стало нормою для даного водія, а застосування такої міри повязане із обовязковою перездачею Правил дорожнього руху в ДАЇ, що в свою чергу сприятиме належній перевірці і оцінці знань і навиків виконання правопорушником Правил дорожнього руху і сприятиме профілактиці і усуненню рецидиву даного виду правопорушення».

Як вбачається з матеріалів справи, а також доданих до апеляційної скарги документів, ОСОБА_1 1984 року народження, вчинив правопорушення вперше, в молодому віці, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, визнав себе винним і щиро покаявся у вчиненому, характеризується позитивно, при цьому не тільки за місцем проживання, але і за місцем роботи, що є підставою для виключення з установчої частини постанови суду в порядку ст. 294 КУпАП зазначення про те, що ОСОБА_1 є непрацюючим.

З урахуванням того, що завданням адміністративного провадження, відповідно до змісту ст. 1 КУпАП, є зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обовязків, відповідальності перед суспільством, з метою реалізації принципу гуманізму, вважаю за необхідне змінити постанову суду в частині покладеного на ОСОБА_1 виду стягнення.

На підставі викладеного, враховуючи дані про особу правопорушника, який працює водієм, має на утриманні мати ОСОБА_2 і неповнолітнього брата ОСОБА_3 (1991 року народження), внаслідок чого позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік може негативно сказатися на матеріальному стані його сімї, в якій він є єдиним годувальником; з метою виправлення правопорушника і виховання поважного ставлення ОСОБА_3 до Правил дорожнього руху України, вважаю за достатнє замінити покладене на нього стягнення на штраф у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією вказаної статті для даного виду стягнення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Бахчисарайського районного суду АР Крим від 23 травня 2011 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП в частині покладеного на нього виду стягнення змінити.

Адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік замінити на штраф у розмірі 2550 грн. , якій підлягає сплаченню ОСОБА_1 на рахунок держави ( М. БАХЧИСАРАЙ М/Р БАХЧИСАРАЙСЬКОГО РАЙОНУ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ) : - № 33114336700049 ГУДКУ в АР Крим,

- код банку (МФО ГУДКУ) 824026,

- код ЄДРПОУ № 34741000.

В порядку ст. 294 КУпАП виключити з установчої частини постанови суду з анкетних даних ОСОБА_1 зазначення про те, що він «не працюючий».

В останній частині постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду АР Крим ОСОЧЕНКО А.М.