Постанова № 172428, 11.10.2006, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" жовтня 2006 р. Справа № 9/334-АП-06

м.Херсон, зал судового засідання № 322, 09 год. 50 хв.

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ребристої С. В. при секретарі Муравльовій Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Інтернешнл Херсон", м.Херсон

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні, м.Херсон

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

За участю представників сторін:

від позивача –Жайворонок Ю.А. - представник, дор. №01-10 від 02.10.2006р.;

від відповідача –Красовська І.Г.- головний державний податковий інспектор, дор. №12972/9/10-039 від 10.10.2006р.; Горбунова К.О. –державний податковий інспектор, дор. №3/9/10-139 від 10.01.2006р.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні від 07.04.2006р. №0002512301/0, яким йому визначено податкове зобов”язання з податку на додану вартість у сумі 70630 грн. 64 коп., з якої –47087грн. 09 коп. основний платіж, а 23543 грн.55 коп. - штрафні санкції;

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тими обставинами, що висновки ДПІ у м.Херсоні, викладені в акті перевірки від 30.03.2006р. №1152/23-6/32267190 ТОВ “Авто Інтернешнл Херсон”, на підставі яких прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні від 07.04.2006р. не відповідають положенням Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідач у письмовому запереченні від 05.10.2006р. №12637/9/10-039, позовні вимоги не визнає і стверджує, що ДПІ у м.Херсоні була проведена перевірка в результаті якої встановлено, що постачальник позивача, який надав йому податкові накладні, на підставі яких суми ПДВ були віднесені позивачем до складу податкового кредиту не мав права на складання таких податкових накладних.

Відповідач стверджує, що одним із постачальників позивача в І-ІІІ кварталах 2004р. було ПП «Дельта-Д», яке надавало позивачу послуги по виготовленню інформаційних сюжетів та програм, а також реклами про діяльність позивача на загальну суму 280908 грн. 22 коп., у тому числі ПДВ-47087 грн. 09 коп. Згідно до податкових накладних виписаних ПП «Дельта-Д»позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ –47087 грн. 09 коп.

При проведенні ДПІ у м.Херсоні підтвердження взаємовідносин позивача з ПП «Дельта-Д»було встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м.Києва визнано недійсним з моменту реєстрації –02.10.2001р. державну реєстрацію ПП «Дельта-Д»

Відповідач стверджує, що цей факт свідчить про те, що ПП “Дельта-Д” не сплатило податок на додану вартість, чим порушило вимоги Закону України “Про податок на додану вартість”.

ДПІ у м.Херсоні вважає, що первинні документи видані ПП “Дельта-Д” не мають юридичної сили та не впливають на документальне підтвердження податкового кредиту ТОВ "Авто Інтернешнл Херсон", а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

В обгрунтування своїх доводів відповідач посилається на п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

ДПІ у м.Херсоні стверджує, що сума ПДВ має бути врахована у ціні товару всіма учасниками господарської операції.

Позивач проти доводів відповідача заперечує.

У судовому засіданні 10.10.2006р. оголошувалась перерва до 9 год. 30 хв. 11.10.2006р. з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд,

В С Т А Н О В И В:

Посадовими особами ДПІ у м.Херсоні з 02.03.2006р. по 23.03.2006р. проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ “Авто Інтернешнл Херсон” за період з 01.01.2004р.- 31.12.2005р. та складено акт №1152/23-6/32267190 від 30.03.2006р..

За результатами перевірки податковим органом було встановлено, що одним із постачальників позивача- ТОВ “ Авто Інтернешнл Херсон ” в І-ІІІ кварталах 2004р. було ПП «Дельта-Д», яке надавало позивачу послуги по виготовленню інформаційних сюжетів та програм, а також реклами про діяльність позивача на загальну суму 280908 грн. 22 коп., у тому числі ПДВ-47087 грн. 09 коп. Згідно до податкових накладних виписаних ПП «Дельта-Д»позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ –47087 грн. 09 коп.

При проведенні ДПІ у м.Херсоні підтвердження взаємовідносин позивача з ПП «Дельта-Д»було встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м.Києва визнано недійсним з моменту реєстрації –02.10.2001р. державну реєстрацію ПП «Дельта-Д», визнано недійсною державну реєстрацію в якості платника податків ПП «Дельта-Д», визнано недійсним свідоцтво №37574973 про реєстрацію ПП «Дельта-Д»в якості платника податку на додану вартість з 10.10.2001р.

На підставі акту перевірки №1152/23-6/32267190 від 30.03.2006р ДПІ у м.Херсоні 07.04.2006р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002512301/0, яким позивачу визначено податкове зобов”зання з податку на додану вартість в сумі 70630 грн. 64 коп., з яких 47087 грн. 09 коп.- за основним платежем, 23543 грн. 55 коп. –за штрафними (фінансовими) санкціями, яке обгрунтовується податковим органом посиланнями на порушення позивачем положень п.1.3 ст.1; п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6 п.7.2; п.п.7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР “Про податок на додану вартість (зі змінами і доповненнями)

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного податкового законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані і підлягають задоволенню у повному обсязі.

З акту перевірки вбачається та не заперечується відповідачем, що ТОВ “Авто Інтернешнл Херсон” було отримано від контрагенту належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість послуг, отриманих відповідно до укладених угод, які були оплачені позивачем в повному обсязі, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість. Відповідач не оспорює факт оплати позивачем вартості послуг на користь ПП «Дельта-Д»та правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вартості отриманих позивачем послуг. Також відповідачем не надано суду доказів, які свідчили про оспорювання ним вищезазначених угод, або визнання їх недійсними.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що під час перевірки наданих позивачем податкових накладних претензій з боку податкового органу не виникало, що вони складені у відповідності до вимог п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та наказу ДПА України “Про затвердженням форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення від 30.05.97р. №165.

Доводи відповідача підлягають відхиленню з огляду на наступне: пунктом 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, визначено термін “бюджетне відшкодування” і не визначено жодних підстав, від яких би залежало право на податковий кредит.

Так, п.1.8 ст. 8 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв”язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Даний пункт дає визначення загального розуміння терміну “бюджетне відшкодування” і є відсильною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону. Зокрема, такою нормою Закону України “Про податок на додану вартість є п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов”язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов”язань та податкового кредиту, а не навпаки.

Також матеріали справи свідчать, що судовим рішенням Деснянського районного суду від 25.08.2004р. у справі №2-4879/2004р. скасовано державну реєстрацію ПП «Дельта-Д». Також цим рішенням суд зобов'язав Печерську районну в м.Києві державну адміністрацію вчинити заходи щодо скасування державної реєстрації ПП «Дельта-Д»як юридичної особи, тобто тільки після проведення процедури ліквідації воно може бути виключене з Єдиного державного реєстру підприємств, організацій, установ і саме з цього періоду підлягає зняттю з податкового обліку.

Це підтверджується також Інструкцією про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПА України від 19.02.1998р. №80 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 16.03.1998р. за №172/2612.

З документів, наданих відповідачем до матеріалів справи, зокрема з інформації ДПІ у Печерському районі м.Києва від 10.10.2006р.слідує, що ПП «Дельта-Д»перебуває в ліквідаційні процедурі за рішенням суду. Таким чином, станом на час вирішення спору в господарському суді ПП «Дельта-Д»не виключене з державного реєстру.

Згідно положень ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003р. №75-ІУ, юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідач не надав належні докази припинення ПП «Дельта-Д» м.Київ як юридичної особи.

Статтею 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх особі та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб”єкта владних повноважень обов”язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, що позивач не довів факту сплати податку на додану вартість до бюджету.

Згідно імперативних вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, в тому числі і органи державної податкової служби, при здійсненні покладених на них державою функцій зобов”язані діяти лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статус органів державної податкової служби, її функції, завдання та правові засади діяльності встановлено Законом України “Про державну податкову службу в Україні”.

Положеннями ст.67 Конституції України встановлено, що кожен зобов”язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством.

Чинне податкове законодавство України, в тому числі і Закон України “Про податок на додану вартість” не встановлює обов”язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні №0002512301/0 від 07.04.2006р., яким ТОВ «Авто Інтернешнл Херсон» визначено податкове зобов”зання з податку на додану вартість в сумі 70630 грн. 64 коп., з яких 47087 грн. 09 коп.- за основним платежем, 23543 грн. 55 коп. –за штрафними (фінансовими) санкціями підлягає визнанню недійсним.

Понесені позивачем судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп. підлягають поверненню йому з Державного бюджету.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про час і місце виготовлення постанови суду в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 98, 158, 160-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні №0002512301/0 від 07.04.2006р., яким товариству з обмеженою відповідальністю «Авто Інтернешнл Херсон»м.Херсон, вул.Будьонного,5 код ЄДРПОУ 32267190 визначено податкове зобов”язання з податку на додану вартість в сумі 70630 грн. 64 коп., з яких 47087 грн. 09 коп.- за основним платежем, 23543 грн. 55 коп. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Авто Інтернешнл Херсон»м.Херсон, вул.Будьонного,5 код ЄДРПОУ 32267190 з Державного бюджету 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя С.В. Ребриста

Постанову складено у повному обсязі 12.10.2006р.