Рішення № 17229412, 12.05.2011, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 0827/2-691/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2011 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді Трофимової Д.А.

при секретарі Зубовій Я.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, зазначаючи, що 09 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк „Укргазбанк”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», що підтверджується Статутом АБ «Укргазбанк»в новій редакції та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 237/04/4. Згідно умов п.1.1. кредитного договору, банком надано позичальнику кредит в сумі 30000,00 доларів США на строк з 09.06.2008 року по 08.06.2020 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 13,8 % річних.

Відповідно до умов кредитного договору банком було відкрито позичальнику позичковий рахунок НОМЕР_1 та видано позичальнику кредит в сумі 30000,00 доларів США з позичкового рахунка НОМЕР_1 в Дніпропетровській філії Банку, шляхом видачі готівки через касу банку, в день укладення кредитного договору, що підтверджується меморіальним валютним ордером № TR.4850.1.18 від 09.06.2008 року, випискою по позичковому рахунку НОМЕР_1 за період з 09.06.2008 року по 21.07.2009 року, випискою по поточному рахунку НОМЕР_2 за 09.06.2008 року та заявою на видачу готівки № 232_18 від 09.06.2008 року.

Виконання зобовязань за кредитним договором забезпечені порукою фізичної особи та іпотекою.

Згідно з умовами п. 3.3.3. кредитного договору Позичальник зобовязується здійснювати повернення суми кредиту щомісячно з 1-го по 10-те число кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту, в розмірі не менше 1/144 від суми отриманого кредиту, що становить 208,33 доларів США, а останній платіж сплатити не пізніше 08 червня 2020 року. В порушення взятих на себе зобовязань Позичальник, починаючи з 11.08.2008 року, перестав належним чином (в обсягах та в терміни, які передбачені кредитним договором) сплачувати заборгованість за кредитом, внаслідок чого, виникла заборгованість прострочений кредит. Станом на 08.11.2010р. року розмір вказаної заборгованості прострочений кредит дорівнює 4999,92 доларів США. Крім того, станом на 08.11.2010 року, поточна заборгованість по кредиту строковий кредит становить 24 026,97 доларів США.

Відповідно до п. 3.3.4. кредитного договору, позичальник зобовязується сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно, виходячи з 13,8 % річних, один раз на місяць не пізніше 10-го число місяця, наступного за місяцем користування кредитом. Згідно з п. 3.1.10. кредитного договору, на залишок простроченої заборгованості за кредитом проценти нараховуються, виходячи із 14,8 % річних, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості. В порушення взятих на себе зобовязань позичальник, починаючи з 11.08.2008 року, перестав належним чином (в обсягах та в терміни, які передбачені п. 3.3.4. кредитного договору) сплачувати проценти за користування кредитними коштами, внаслідок чого, з урахуванням п. 3.1.10. кредитного договору, виникла заборгованість прострочені проценти, яка станом на 08.11.2010р. року становить 7460,87 доларів США, строкові проценти - 344,40 доларів США.

У зв'язку з тим, що позичальник не повертає кредит, не сплачує проценти за користування кредитом, відповідно до умов п. 5.3. кредитного договору за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобовязаний сплатити банку пеню в розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобовязання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості, але в межах строків позовної давності. Строк позовної давності встановлено п. 5.8. кредитного договору в три роки, в тому числі вимоги по поверненню: процентів за користування кредитом та суму заборгованості по кредиту з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пені за несвоєчасну сплату процентів та кредиту, штрафів та всіх видатків, понесених банком під час виконання умов кредитного договору.

Станом на 08.11.2010 року сума нарахованої пені становить:

-пеня, нарахована у зв'язку з несвоєчасним поверненням кредиту, в сумі 13406,69 грн.;

-пеня, нарахована у зв'язку із несплатою процентів в сумі 21 137,39 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлено обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статі 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Так, 09 червня 2008 року, в порядку, передбаченому ст. 553 ЦК України, між банком, позичальником та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 237/04/4/1П. Згідно розділу 1 договору поруки, поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань згідно кредитного договору, несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за порушення виконання зобов'язань по кредитному договору, відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором в тому ж об'ємі, що і позичальник за сплату кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафи, пені), за невиконання або неналежне виконання зобов'язань в повному об'ємі.

Загальна сума заборгованості позичальника перед банком за кредитним договором, станом на 08.11.2010р. становить 36832,16 доларів США, що в гривневому еквіваленті НБУ за офіційним курсом НБУ станом на 08.11.2010р. становить 326 059,58 грн., в тому числі:

-поточна заборгованість по кредиту 24026,97 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 190 166,26грн.;

-прострочений кредит 4999,92 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 39 572,87 грн.;

-поточні проценти 344,40 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 2725,82грн.

-прострочені проценти 7460,87 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 59 050,55 грн.;

-пеня, нарахована на суму простроченого кредиту 13 406,69 грн.;

-пеня, нарахована на суму прострочених процентів 21137,39 грн.

Таким чином, діями позичальника та поручителя порушені норми матеріального права, що регулюють відносини у сфері зобов'язального права, а саме положення ст.ст. 526, 527, 530, 629, 1049, 1050 ЦК України, та умови кредитного договору. У зв'язку з чим виникли підстави для цивільно-правової відповідальності позичальника та поручителя перед банком за порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною 1 ст. 583 Цивільного кодексу України передбачено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Так, в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, 09 червня 2008 року між банком, позичальником та поручителем було укладено договір іпотеки № 237/04/4/1з без оформлення заставної, посвідчений нотаріально, реєстровий номер 1751.

За умовами п. 2.1.1. договору іпотеки та п. 2.1. кредитного договору, в забезпечення зобовязань за кредитним договором, банку в іпотеку передано нерухоме майно квартира, житловою площею 16,7 кв.м., загальною площею 33,26 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить позичальнику і поручителю на праві спільної часткової власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло № 21709 від 30.08.2007 року, виданого Шевченківською районною адміністрацією Запорізької міської ради.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязань, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У ч. 2 ст. 590 Цивільного кодексу України зазначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобовязання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором в доларах США, а не в національній валюті України, обґрунтовані тим, що кредит позичальнику був наданий саме у доларах США.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором у сумі 36832,16 доларів США, що в гривневому еквіваленті НБУ за офіційним курсом НБУ станом на 08.11.2010р. становить 326 059,58 грн., у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 237/04/4 від 09.06.2008 року перед АБ «Укргазбанк»звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру, житловою площею 16,7 кв.м., загальною площею 33,26 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить відповідачам на праві спільної часткової власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло № 21709 від 30.08.2007 року, виданого Шевченківською районною адміністрацією Запорізької міської ради, та стягнути судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не зявилася, надала суду письмову заяву з проханням розглянути справу без її участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання також не зявилися, надавши письмову заяву з проханням розглянути справу без їх участі, зазначивши, що позовні вимоги не визнають у повному обсязі, просили у задоволенні позовних вимог відмовити.

Тому суд ухвалив розглянути справу у відсутності сторін.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк „Укргазбанк” та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 237/04/4, згідно умов якого, банком надано позичальнику кредит в сумі 30000,00 доларів США на строк з 09.06.2008 року по 08.06.2020 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 13,8 % річних.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 червня 2008 року між сторонами укладено договір поруки № 237/04/4/1П.

Крім того, в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, 09 червня 2008 року між сторонами було укладено договір іпотеки № 237/04/4/1з, за умовами якого в забезпечення зобовязань за кредитним договором, банку в іпотеку передано нерухоме майно квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить позичальнику і поручителю на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності на житло № 21709 від 30.08.2007 року, виданого Шевченківською районною адміністрацією Запорізької міської ради.

Після заключення договору між позивачем і відповідачем, відповідно до вимог ст. 509 ЦК України, виникли певні зобовязання, що є правовідношеннями, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити) гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Ці зобовязання згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В разі порушення зобовязання, у відповідності до вимог ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Чинне законодавство України передбачає, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у вигляді пені, якою у відповідності до вимог ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Ч. 3 ст. 549 ЦК України встановлюється, що пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, у термін, зазначений у договорі, відповідач суму кредиту не повернула, тобто не виконала зобовязання за кредитним договором у встановлений строк.

Відповідно до вимог ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобовязання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Розрахунком заборгованості підтверджується, що сума заборгованості по кредитному договору становить 36832,16 доларів США, що в гривневому еквіваленті НБУ за офіційним курсом НБУ станом на 08.11.2010р. становить 326 059,58 грн.

В п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі»№ 14 від 18.12.2009 року зазначено, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання. У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

За нормами ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до умов кредитного договору та вимог норм ст.ст. 626, 1050, 1054 ЦК України кредитодавець має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів, якщо позичальник затримує повернення чергової частини позики.

Також у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання позивач вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється зокрема на підставі рішення суду.

Отже, при невиконанні умов кредитного договору кредитодавець має право захистити своє право, задовольнивши свої вимоги за основним зобов'язанням кількома самостійними способами, а саме: шляхом стягнення боргу (коштів) так і шляхом реалізації забезпечувальних заходів, якими є звернення стягнення на предмет іпотеки.

При чому при обранні такого способу захисту свого порушеного права як стягнення боргу (коштів), у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, відповідно до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»стягнення звертається на належне боржнику інше майно, що не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника і не потребує окремого судового рішення про звернення стягнення на майно боржника.

При обранні такого способу захисту свого порушеного права як звернення стягнення на предмет іпотеки у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета іпотеки, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

Отже, застосування у рішенні суду двох самостійних способів захисту порушених прав позивача у звязку з невиконанням умов кредитного договору відповідачем є притягненням останнього двічі до цивільно-правової відповідальності одного виду за одне й те саме невиконання цивільно-правового зобовязання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню.

Аналізуючи у сукупності надані по справі докази, суд дійшов до висновку, що з відповідачів підлягає стягненню солідарно заборгованість у розмірі 36832,16 доларів США, що в гривневому еквіваленті НБУ за офіційним курсом НБУ станом на 08.11.2010 року становить 326059 грн. 58 коп., відповідно до наданого позивачем розрахунку, який суд вважає обґрунтованим та таким, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 31, 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, ст.ст. 11, 509, 526, 527, 530, 548-551, 610-612, 624, 625, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк»задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк»в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором 36832 (тридцять шість тисяч вісімсот тридцять два) долара США 16 центів США, що в гривневому еквіваленті НБУ за офіційним курсом НБУ станом на 08.11.2010 року становить 326059 (триста двадцять шість тисяч пятдесят девять) грн. 58 коп. (кор. рахунок 32008186401 в Операційному управлінні НБУ, м. Київ, МФО 300001, ЄДРПОУ 23697280).

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк»державне мито по 850 (вісімсот пятдесят) грн. з кожного та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 60 (шістдесят) грн. з кожного (кор. рахунок 32008186401 в Операційному управлінні НБУ, м. Київ, МФО 300001, ЄДРПОУ 23697280).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя