Рішення № 17223847, 13.07.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2011 р.Справа № 27-15/189-10-5457 Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів: головуючий суддя - Невінгловська Ю.М.

судді Меденцев П.А., Оборотова О.Ю.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. (представник за довіреністю);

від відповідача: ОСОБА_2. (представник за довіреністю)

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України";

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Одеський припортовий завод"

про стягнення 6 841 189,44грн.

У судовому засіданні 11.07.2011р. та 23.05.2011р. було оголошено перерву у розгляді справи до 13.07.2011р. та 06.06.2011р., відповідно, згідно з ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Суть спору: 24.12.2010 року позивач - Дочірня компанія "Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Відкритого акціонерного товариства „Одеський припортовий завод”, в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути з ВАТ „Одеський припортовий завод” грошові кошти у розмірі 6 841 189,44 грн., з яких 688 871,87 грн. - 3% річних, 1252 916,61 грн. - пені, 4 899 400,96 грн. - інфляційних та покласти на відповідача судові витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.03.2011р. (суддя Петров В.С.), провадження у справі №15/189-10-5457 за позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” до Відкритого акціонерного товариства „Одеський припортовий завод” про стягнення 6841 188,83 грн. було припинено, на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в звязку з припиненням зобовязань відповідача перед позивачем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Не погоджуючись з ухвалою суду, 04.03.2011р., Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, яка постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2011р. була задоволена, ухвалу господарського суду Одеської області від 03.03.2011р. скасовано, а справу передано на розгляд до господарського суду Одеської області.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу, на підставі протоколу автоматичного розподілу справ між суддями, справу №15/189-10-5457 ухвалою господарського суду Одеської області від 07.04.2011 було прийнято до провадження суддею Невінгловською Ю.М., присвоєно справі №27-15/189-10-5457 та призначено справу до розгляду.

8.04.2011р. ВАТ „Одеський припортовий завод” подало зустрічну позовну заяву до відповідача - Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, згідно якої ВАТ „Одеський припортовий завод” просить суд визнати дію пункту 5.1 договору №06/09-1913 від 22.12.2009р., в частині „збір у вигляді цільової надбавки до затвердження тарифу на природний газ 2%” за період з січня по березень 2010 року не чинною та стягнути 5588307,11 грн., як безпідставно перерахованих за поставлений в січні-березні 2010р. природний газ.

Розглянувши поданий ВАТ „Одеський припортовий завод” зустрічний позов суд дійшов висновку про повернення його без розгляду, виходячи з того, що згідно положень ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (із змінами і доповненнями) відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов. При цьому, передача справи на новий розгляд, за результатами скасування апеляційною інстанцією ухвали про припинення провадження у справі, не дає сторонам у справі можливості користуватися правом змінювати предмет або підставу позову або звертатися з зустрічними позовними вимогами, оскільки новий розгляд здійснюється у межах наявних позовних вимог, які були предметом попереднього розгляду.

Позовні вимоги Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” обґрунтовані наявністю між сторонами укладеного договору на постачання природного газу №06/09-1912, згідно якого ДК „Газ України” передала відповідачу протягом січня 2010 року - грудня 2010 року природний газ, між тим ВАТ „Одеський припортовий завод” свої зобовязання з оплатити поставленого природного газу виконало частково та сплатило суму основної заборгованості вже під час розгляду справи господарським судом, що і стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляції.

Представник Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” у судовому засіданні 13.07.2011р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач - ВАТ „Одеський припортовий завод” надав відзив на позив, в якому зазначив, що заборгованість виникла по обєктивним обставинам, в звязку з наявністю заборгованості держави перед ВАТ „Одеський припортовий завод” з відшкодування ПДВ, як підприємству-експортеру. Крім того, відповідач зазначив, що до суми боргу, на яку було нараховано пеню, 3% річних та інфляцію, позивачем було необґрунтовано включено суму 5588307,09 грн., що є двовідсотковою ставкою збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, поставлений у січні-березні 2010р., оскільки, згідно Постанови Кабінету міністрів України від 14.10.2008р. №925, повинна була застосовуватись у даний період нульова ставка збору. З урахуванням наведених обставин, відповідач визнав позовні вимоги частково та, згідно здійсненого контррозрахунку, вважає, що обґрунтованим є стягнення 1179463,90 грн. - пені, 243033,41 грн. - інфляційних та 659086,30 грн. - 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

22 грудня 2009 р. між Дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством „Одеський припортовий завод” (покупець) був укладений договір поставки природного газу №06/09-1912, згідно якого постачальник зобовязався передати у власність покупця природний газ у встановленому обсязі, а покупець зобовязався прийняти від постачальника та оплатити природний газ.

Згідно з п. 5.1 укладеного договору визначено, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1584,40грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. Ціна на природний газ встановлена відповідно до Постанови національної комісії регулювання електроенергетики від 01.12.09р. №1373.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що ціна на газ та вартість його транспортування, визначені відповідно до п. 5.1 цього договору, можуть змінюватись у разі прийняття уповноваженими органами відповідних нормативних актів. У разі зміни ціни на газ, тарифу на його транспортування, інших складових вартості природного газу, сторонами у обовязковому порядку здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими цінами та тарифами.

Згідно з п. 5.4 договору визначено, що загальна сума цього договору складається із сум вартості місячних поставок газу.

Відповідно до п. 6.1 договору передбачено, що оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, за 5 банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за місяць передачі газу) до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.

Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору, покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 9.3 договору, строк позовної давності за цим договором, в тому числі по стягненню неустойки, встановлений сторонами тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

У відповідності до наявних у матеріалах справи актів прийому-передачі природного газу протягом січня листопада 2010 року відповідачу було поставлено природний газ на загальну суму 2936508195,61грн., а у грудні 2010 року поставлено природний газ на суму 349548867,19грн.

Між тим, відповідачем оплата поставленого природного газу здійснювалась несвоєчасно, що відповідач не заперечує, посилаючись на наявність обставин непереборної сили, в звязку із заборгованістю держави перед відповідачем з відшкодування ПДВ.

Згідно до наданого позивачем розрахунку боргу: станом на 30.11.2010р. відповідачем було проплачено 2580040711,84грн. (а.с. 46-51, т. 1). У грудні 2010 року відповідачем було здійснено наступні проплати: 02.12.2010р. на суму 100000000грн., 06.12.2010р. на суму 28500000грн., 08.12.2010р. на суму 32 000000грн., 13.12.2010р. 5000000 грн., 14.12.2010р. на суму 20000000грн., 15.12.2010р. на суму 10000000грн., 23.12.2010р. на суму 45000000грн, 24.12.2010р. на суму 30000000 грн., 27.12.2010р. 50000000грн., на загальну суму 320500000грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та не заперечується позивачем. У січні 2011р. відповідачем здійснено проплати 12.01.2011р. на суму 24350242,10грн, 18.01.2011р. на суму 40000000грн., 18.01.2011р. на суму 18089863,80грн., 20.01.2011р. на суму 29048867,19грн., 28.01.2011р. на суму 268439070,78грн., що загалом складає 379928043, 87грн.

Як вбачається із матеріалів справи, платіжним дорученням № 745 від 14.02.2011 р. відповідачем було сплачено суму боргу 5588303, 10грн., а платіжним дорученням №981 від 21.02.2011р. - 4.01грн.

Згідно до пояснень відповідача, із включенням зазначеної суми у розмірі 5588307,09грн. до суми загальної заборгованості він не погоджується, оскільки оплата прийнятого протягом січня-березня 2010 р. природного газу здійснена ВАТ „Одеський припортовий завод»із застосуванням нульової ставки збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ відповідно до діючої з 30.10.2008 р. по 11.06.2010 р. Постанови Кабінету Міністрів України від 14.10.2008 р. №925 „Про першочергові заходи щодо стабілізації ситуації, що склалася в гірничо-металургійному та хімічному комплексі" (з урахуванням змін, внесених до неї Постановою Кабінету Міністрів від 23.12.2009 р. №1425). Між тим, ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», в порушення Постанови Кабінету Міністрів України від 14.10.2008 р. №925 врахував двовідсоткову ставку збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, і надалі необґрунтовано включив в загальну суму заборгованості, а також необґрунтовано нарахував на дану суму штрафні санкцій за прострочення оплати зазначеного боргу, а саме пеню, інфляційні і три відсотки річних.

Так, відповідач зазначає, що у період з січня 2010 р. по лютий 2011 р. ВАТ «Одеський припортовий завод»неодноразово звертався до ДК «Газ Україні»НАК «Нафтогаз Україні»про виключення необґрунтовано нарахованого боргу у сумі 5 588 307 грн. 09 коп. і забезпечення дотримання Постанови Кабінету Міністрів Україні від 14.10.2008 р. №925 „Про першочергові заходи щодо стабілізації ситуації, що склалася в гірничо-металургійному та хімічному комплексі", в підтвердження чого відповідачем надано копії листування в період з 19.01.2010р. по 24.02.2011 р. (на 11 аркушах додається), між тим позивач не здійснював перерахунок за нульовою ставкою, в звязку з чим, відповідач був змушений сплатити позивачеві вказану суму, оскільки останній, керуючись п. п. 6.2, 7.3. Договору, мав право обмежити постачання газу по Договору або розірвати його, що для заводу, який є об'єктом підвищеної небезпеки, є неприйнятним оскільки такі дії можуть призвести до непередбачених для заводу негативних наслідків.

Щодо застосування Постанови Кабінету Міністрів Україні від 14.10.2008 р. №925 „Про першочергові заходи щодо стабілізації ситуації, що склалася в гірничо-металургійному та хімічному комплексі" ДК «Газ Україні»НАК «Нафтогаз Україні»зазначило про те, що, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання, а згідно зі ст. 525 цього ж кодексу, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, отже ВАТ „Одеський припортовий завод” добровільно вступило у договірні відносини та уклало договір №06/09-1912 з урахуванням 2% цільової надбавки до тарифу на природний газ. Та за думкою позивача, укладаючи даний договір та підписуючи акти приймання-передачі, відповідач чітко розумів свою юридичну відповідальність за неналежне виконання зобовязань за даним договором. Крім того позивачем зазначено, що пунктом 10 Постанови КМ України від 14.10.2008 № 925 "Про першочергові заходи щодо стабілізації ситуації, що склалася в гірничо-металургійному та хімічному комплексі" встановлено, що нульова ставка збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, що використовується для технологічних потреб, застосовується до підприємств гірничо-металургійного та хімічного комплексу, перелік яких затверджений пунктом 2 цієї постанови, за умови стовідсоткової оплати підприємствами за спожитий природний газ та електроенергію, між тим, ВАТ «Одеський припортовий завод»не було надано доказів стовідсоткової оплати за спожитий природний газ та електроенергію, а отже до відповідача при укладенні спірного правочину правомірно та обґрунтовано не застосовувались положення Постанови КМ України від 14.10.2008 № 925.

В звязку з неналежним виконанням договірних зобовязань ВАТ „Одеський припортовий завод”, ДК „Газ Україні” НАК „Нафтогаз Україні” розрахувала наявну заборгованість станом на 11.12.2010р. та звернулась до суду з позовними вимогами, які направлено на стягнення з відповідача пені за період з 11.12.2010р. по 11.01.2011р. (за 31 день) у розмірі 1252916,61грн, 3% річних за період з 11.12.2010р. по 21.02.2010р. (за 72 дні) у розмірі 688871,87грн. та інфляційних за грудень 2010р. та січень 2011р. у розмірі 4899400,96грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з вимогами ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про нафту і газ”, нафтогазова галузь це галузь економіки України, яка разом з іншими галузями забезпечує пошук, розвідку та розробку родовищ нафти і газу, транспортування, переробку, зберігання і реалізацію нафти, газу та продуктів їх переробки.

Державне управління в нафтогазовій галузі, відповідно до ст. 6 цього закону, здійснюється Верховною Радою України, шляхом визначення основних напрямків державної політики у нафтогазовій галузі та здійснення законодавчого регулювання відносин у ній. Кабінет Міністрів України та інші уповноважені на це органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом, реалізують державну політику в нафтогазовій галузі та здійснюють управління нею.

Пунктом 5 статті 116 Конституції України Кабінету Міністрів України надано право управляти об'єктами державної власності відповідно до закону, зокрема, реалізуючи державну політику в нафтогазовій галузі та здійснюючи управління нею, згідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про нафту і газ".

При цьому, серед основних завдань державного регулювання нафтогазової галузі, згідно з ст. 7 Закону України „Про нафту і газ”, є, зокрема, забезпечення проведення цінової та тарифної політики в нафтогазовому комплексі.

Отже із змісту зазначених норм вбачається, що зміна цін та тарифів на природний газ є, відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України, випадком, встановленим законом, коли застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року №1425 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2008 року №925(Урядовий кур'єр, 2010, 01, 19.01.2010 №9) до постанови Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2008 року №925 "Про першочергові заходи щодо стабілізації ситуації, що склалася в гірничо-металургійному та хімічному комплексі" внесено зміни, згідно з якими у січні - березні 20010 р. на обсяг природного газу, що використовується для технологічних потреб підприємствами гірничо-металургійного та хімічного комплексу, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, що використовується для технологічних потреб встановлений за нульовою ставкою.

При цьому, до переліку підприємств гірничо-металургійного та хімічного комплексу, яким збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, що використовується для технологічних потреб, у жовтні 2008 р. - березні 2009 р. та у січні - березні 2010 р. встановлений за нульовою ставкою, включено відповідача у даній справі ВАТ „Одеський припортовий завод”.

Пунктом 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2008 року №925 "Про першочергові заходи щодо стабілізації ситуації, що склалася в гірничо-металургійному та хімічному комплексі" (із змінами від 23.12.2010р.) визначено, що нульова ставка збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, що використовується для технологічних потреб, застосовується до підприємств гірничо-металургійного та хімічного комплексу, перелік яких затверджений пунктом 2 цієї постанови, за умови стовідсоткової оплати підприємствами за спожитий природний газ та електроенергію.

Як вбачається із змісту договору поставки природного газу №06/09-1912 від 22.12.2009р., пунктом 5.3 даного договору встановлено, що ціна на газ та вартість його транспортування, визначені відповідно до п. 5.1 цього договору, можуть змінюватись у разі прийняття уповноваженими органами відповідних нормативних актів. У разі зміни ціни на газ, тарифу на його транспортування, інших складових вартості природного газу, сторонами у обовязковому порядку здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими цінами та тарифами.

Враховуючи викладене, оскільки складова вартості природного газу у період січень - березень 2010 року була змінена Постановою Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2008 року №925 "Про першочергові заходи щодо стабілізації ситуації, що склалася в гірничо-металургійному та хімічному комплексі" (із змінами від 23.12.2010р.), суд дійшов висновку, що ВАТ „Одеський припортовий завод” правомірно здійснено перерахунок за спожитий газ за новими цінами та тарифами із застосуванням нульової ставки збору у вигляді цільової надбавки до діючого у період січень березень 2010р. тарифу на природний газ.

З урахуванням встановлених обставин сума у розмірі 5588307,09грн., що є 2% цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ у період січень березень 2010р., необґрунтовано включена позивачем до суми основної заборгованості, в звязку з чим сума заборгованості, яку повинен був сплатити відповідач за спожитий природний газ станом на 11.12.2010р. становила 2930919888,52грн.

При цьому, суд зазначає, що посилання позивача на те що відповідач не має доказів щодо стовідсоткової оплати за електроенергію, обовязковість якої передбачена п. 10 Постанови Кабінету міністрів України від 14.10.2008 року №925, є безпідставним, оскільки згідно з актами розрахунків за спожиту електроенергію між ВАТ „Одеський припортовий завод” та ВАТ „ЕК Одесаобленерго” від 29.12.2009 р., 30.12.2010 р. завод не мав заборгованості перед останнім за спожиту електроенергію за минулі роки, про що листом від 18.02.2010 р. №15/5 відповідач інформував позивача, зазначаючи про відсутність у заводу заборгованості перед бюджетом, Пенсійним фондом України, НАК «Навфтогаз України», енергетичними компаніями та по заробітній платі.

Між тим, за результатами розгляду справи встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобовязань за договором поставки природного газу №06/09-1912 від 22.12.2009р., а саме несвоєчасно розрахувався за фактично отриманий природний газ.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору, покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 9.3 договору встановлено, що неустойка нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Як вбачається із наведеного позивачем розрахунку позовних вимог (а.с. 59, т.1), період для нарахування пені визначений позивачем складає 31 календарний день (з 11.12.2010р. по 11.01.2011р.), в звязку з чим з урахуванням встановлених обставин щодо необґрунтованості включення до суми основного боргу 5588307,09грн., суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені за прострочення виконання зобовязання у заявлений позивачем період здійснив власний розрахунок, за яким сума пені, що підлягає стягненню у вказаний період становить 1179463,90грн.

Розрахунок пені за період з 11.12.2010р. по 11.01.2011р.

Дата проведення операціїПотрібно сплатити згідно умов договору (грн.)Фактично сплачено (грн.)Розмір простроченого платежу (грн.)Кількість днів простро-ченняРозмір пені кожен день (%)Сума пені за період (грн.)

11.12.2010р.2930919888,522740540711,84190379176,6820,0424161441,54

13.12.2010р.5000000,00185379176,6810,042478600,77

14.12.2010р.20000000,00165379176,6810,042470120,77

15.12.2010р.10000000,00155379176,6880,0424527046,17

23.12.2010р.45000000,00110379176,6810,042446800,77

24.12.2010р.30000000,0080379176,6830,0424102242,31

27.12.2010р.50000000,0030379176,68150,0424193211,56

11.01.2011р.349548867,19379928043,8700,04240,00

Всього на 11.01.2011р.3280468755,712900540711,84379928043,8731-1179463,90 Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних у розмірі 688871,87 грн., розрахований за період з 11.12.2010р. по 21.02.2011р. (а.с. 138, т.1) встановив, що позивач при здійсненні даного розрахунку також необґрунтовано включив до суми основної заборгованості 5588307,09грн., в звязку з чим, суд здійснивши власний розрахунок встановив, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 659086,30грн.

Розрахунок 3% річних за період з 11.12.2010р. по 28.01.2011р.

Дата проведення операціїПотрібно сплатити згідно умов договору (грн.)Фактично сплачено (грн.)Розмір простроченого платежу (грн.)Кількість днів простро-ченняРозмір річних за кожен день (%)Сума річних за період (грн.)

11.12.2010р.2930919888,522740540711,84190379176,6820,008231222,18

13.12.2010р.5000000,00185379176,6810,008215201,09

14.12.2010р.20000000,00165379176,6810,008213561,09

15.12.2010р.10000000,00155379176,6880,0082101928,74

23.12.2010р.45000000,00110379176,6810,00829051,09

24.12.2010р.30000000,0080379176,6830,008219773,28

27.12.2010р.50000000,0030379176,68150,008237366,39

11.01.2011р.349548867,19379928043,8710,008231154,10

12.01.2011р.24350242,10355577801,7760,0082174944,28

18.01.2011р.18089863,80337487937,9700,00820,00

18.01.2011р.40000000,00297487937,9720,008248788,02

20.01.2011р.29048867,19268439070,7880,0082176096,03

28.01.2011р.268439070,780,00---

Всього на 28.01.2011р.3280468755,713280468755,710,00--659086,30 Перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем інфляційних у розмірі 4899400,96 грн., за грудень 2010 року та січень 2011 року (а.с. 110, т. 1), суд встановив, що при здійснені даного розрахунку позивачем, окрім необґрунтованого включення до суми основної заборгованості 5588307,09грн., було не враховано всі здійснені відповідачем проплати протягом зазначених місяців.

Так, листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. №62-67р „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ " визначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується ні на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, в звязку з чим умовно слід вважати, що сума, внесена у період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня.

Між тим, як встановлено матеріалами справи, заборгованість ВАТ „Одеський припортовий завод у грудні 2010р. та січні 2011р. не була стабільною та на протязі періоду нарахування інфляційних, сума заборгованості постійно та динамічно змінювалася в звязку із здійсненням проплат.

Так, у грудні 2010 року відповідачем було здійснено проплати: 02.12.2010р. на суму 100000000грн., 06.12.2010р. на суму 28500000грн., 08.12.2010р. на суму 32 000000грн., 13.12.2010р. 5000000 грн., 14.12.2010р. на суму 20000000грн., 15.12.2010р. на суму 10000000грн., 23.12.2010р. на суму 45000000грн, 24.12.2010р. на суму 30000000 грн., 27.12.2010р. 50000000грн., на загальну суму 320500000грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та не заперечується позивачем. Отже, після здійснення останньої проплати 27.12.2010р. у відповідача існувала заборгованість у розмірі 30379176,68грн. за спожитий природний газ протягом січня-листопада 2010 року.

Таким чином, інфляційні за грудень 2010 року повинні нараховуватись на 30379176,68грн.

Розрахунок інфляційних за грудень 2010р.

ПеріодПотрібно сплатити (грн.)Фактично сплачено (грн.)Розмір простроченого платежу (грн.)Індекс інфляції за період (%)Сума з урахуванням індексу інфляції за період (грн.)Інфляційні (грн.)

Грудень 2010 року2930919888,522900540711,8430379176,68100,830622210,09243033,41

Всього:-----243033,41 Заборгованість у січні 2011р. також не була стабільною, оскільки відповідачем було здійснено проплати 12.01.2011р. на суму 24350242,10грн, 18.01.2011р. на суму 40000000грн., 18.01.2011р. на суму 18089863,80грн., 20.01.2011р. на суму 29048867,19грн., 28.01.2011р. на суму 268439070,78грн., що загалом складає 379928043, 87грн., отже сума бору, що рахувалась у січні 2011 року була сплачена 28 числа цього ж місяця, в звязку з чим боргу унаслідок інфляційних процесів в січні 2011р. не виникло.

Зазначена позиція також викладена Вищим господарським судом України у постанові від 15.09.2010 р. по справі № 11/14-10, за якою суд визнав не правильною методику рахування інфляційних втрат із застосування індексації до прострочки оплати, що мали місце в межах одного місяця. Оскільки, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари послуги, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом за період прострочки.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ДК «Газ Україна»НАК «Нафтогаз Україна»та стягнення з ВАТ «Одеський припортовий завод»за несвоєчасну оплату постачання природного газу 2 081 583,61 грн., з яких 1179 463,90 грн.- пеня, 659 086,30 грн.- 3% річних, 243 033,41 грн. - інфляційні втрати.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача і сума основного боргу була сплачена відповідачем після звернення з позовом, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Одеський припортовий завод” (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, 3, код ЄДРПОУ 00206539) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 1179463/один мільйон сто сімдесят девять тисяч чотириста шістдесят три/грн. 90 коп. пені, 659086/шістсот пятдесят девять тисяч вісімдесят шість/грн. 30 коп. 3% річних, 243 033/двісті сорок три тисячі тридцять три/грн. 41 коп. інфляційних, 25500/двадцять пять тисяч пятсот/грн. 00 коп. державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3.В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 18.07.2011р.

Головуючий суддя Невінгловська Ю.М.

Суддя Меденцев П.А.

Суддя Оборотова О.Ю.