Рішення № 17223551, 05.05.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.11 Справа№ 5015/1530/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ергопак»

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Львів»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 46602,16грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача не зявився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ергопак»звернулось до гсоподарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Львів»про стягнення заборгованості; ціна позову: 46602,16грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/1530/11 від 23.03.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16год. 20хв. 14.04.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі гсоподарського суду Львівської області по даній справі від 14.04.2011р.

Представнику Позивача оголошено права і обовязки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані, в тому числі, Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень) зазначено, що права та обовязки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; довідку про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процессуального кодексу України; довідки про включення Позивача в ЄДРПОУ станом на 31.03.2011р., та Відповідача станом на 28.04.2011р.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, явка визнавалась обовязковою, про причини неявки суду не повідомив.

Поштову адресу Відповідача, яка зазначена у позовній заяві, представник Позивача не підтвердив.

Ухвали гсоподарського суду Львівської області по даній справі надсилались Відповідачу за адресою, зазначено у позовній заяві 82400, Львівська обл., м.Стрий, вул.Шевченка, 88Б.

Конверти з ухвалами гсоподарського суду Львівської області, надіслані Відповідачеві за адресою 82400, Львівська обл., м.Стрий, вул.Шевченка, 88Б, повертались із зазначенням у поштовій довідці причини повернення за зазначеною адресою немає.

У звязку з чим, на вимогу суду Позивачем одержано та надано для долучення до матеріалів справи довідку про включення Відповідача в ЄДРПОУ станом на 28.04.2011р. серії АС №№034144-034147.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ станом на 28.04.2011р. серії АС №№034144-034147, адресою місцезнаходження Відповідача є 82400, Львівська обл., м.Стрий, вул.Шевченка, 88Б.

Згідно ч.1 ст.64 Господарського процессуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою; у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі непідтвердження Позивачем поштової адреси Відповідача, та те, що згідно даних ЄДРПОУ адресою місцезнаходження Відповідача є 82400, Львівська обл., м.Стрий, вул.Шевченка, 88Б, суд приходить до висновку, що ухвали гсоподарського суду Львівської області по даній справі Відповідачеві вручені належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобовязувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 38505,03грн. основного боргу.

01.01.2009р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладено договір поставки товару №15/09 (далі Договір), відповідно до п.1.1, 1.2, 1.3, 1.5 якого, Постачальник зобовязується постачати і передавати у власність Покупцю товар, а Покупець зобовязується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах даного Договору; предметом постачання є товар, визначений у замовленнях, які узгоджуються Сторонами згідно ассортиментом, який пропонується Постачальником; найменування, ассортимент, кількість та сума товару вказуються у накладних; загальна сума Договору визначається сумою окремих накладних на поставку Товару.

Відповідно до п.2.8 Договору, розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку протягом 45 банківських днів з моменту отримання товару Покупцем за умови своєчасного надання Постачальником всіх передбачених даним Договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається.

Згідно п.7.1 Договору, даний Договір діє з моменту підписання його і до 31.12.2009р.; у випадку, якщо зобовязання за Договором не будуть виконані сторонами або однією із сторін, дія Договору продовжується до повного виконання Сторонами зобовязань по Договру.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Відповідно до видаткових накладних №ФО9:РН-002513 від 30.09.2009р. на суму 10751,09грн., №ФО9:РН-002389 від 17.09.2009р. на суму 25736,89грн., №ФО9:РН-002676 від 16.10.2009р. на суму 7944,66грн., за період дії Договору Позивачем поставлено Відповідачу товар на загальну суму 44432,64грн. Накладні підписані та скріплені відбитками печаток Сторін.

Поставку Позивачем Відповідачу товару протягом дії Договору на суму 44432,64грн. підтверджено і актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2009р. по 31.10.2009р., підписаним та скріпленим відбитками печаток Сторін.

Відповідно до накладної на повернення №1637131 від 09.11.2009р., Відповідачем повернено, а Позивачем прийнято товар на загальну суму 5927,61грн. Накладна підписана та скріплена відбитками печаток Сторін.

Враховуючи вищенаведене, борг відповідача перед Позивачем становить 38505,03грн. (44432,64 -527,61 = 38505,03).

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі наявність доказів отримання відповідачем у Позивача товару протягом дії Договору, визнання Відповідачем шляхом підписання акту звірки заборгованості в розмірі 44432,64грн., та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в сумі 38505,03грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 38505,03грн. основного боргу підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 3157,41грн. інфляційних нарахувань та 1069,70грн. 3% річних.

Позивачем у позовній заяві наведено розрахунки інфляційних нарахувань та 3% річних, проведені за період з 12.01.2010р. по 15.12.2010р., вихідними даними для яких є, в тому числі, сума боргу в розмірі 38505,03грн., індекси інфляції за відповідні періоди та розмір відсотків 3% річних.

Перевіривши правильність проведених розрахунків, суд зазначає, що розрахунок інфляційних нарахувань проведено невірно; внаслідок перевірки розрахунку сума інфляційних нарахувань є більшою, аніж заявлено до стягнення. Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі п.2.8 Договору, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 3157,41грн. інфляційних нарахувань та 1069,70грн. 3% річних підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 3870,02грн. пені.

У позовній заяві Позивач наводить розрахунок пені, вихідними даними для якого є розмір боргу 38505,03грн., кількість днів прострочення (з 12.01.2010р. по 12.07.2010р.) загалом 182 дні, величини облікових ставок НБУ за відповідні періоди.

Відповідно до п.4.1 Договору, за несвоєчасну оплату товару Покупець на вимогу Постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність розрахунку пені, проведеного за період з 12.01.2010р. по 12.07.2010р., з суми боргу 38505,03грн. суд зазначає що такий проведено невірно.

Так, як зазначено вище, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Як зазначено у мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу, товар Відповідачу поставлено Позивачем згідно видаткових наладних №ФО9:РН-002513 від 30.09.2009р. на суму 10751,09грн., №ФО9:РН-002389 від 17.09.2009р. на суму 25736,89грн., №ФО9:РН-002676 від 16.10.2009р. на суму 7944,66грн. (всього 44432,64грн.); відповідно до накладної на повернення №1637131 від 09.11.2009р., Відповідачем повернено, а Позивачем прийнято товар на загальну суму 5927,61грн.

Згідно п.2.8 Договору, розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку протягом 45 банківських днів з моменту отримання товару Покупцем.

Відповідно, пеня повинна бути розрахована наступним чином:

-на суму боргу 38505,03грн. (44432,64-5927,61) пеня може бути розрахована виключно по 19.05.2010р. (спливає шість місяців з моменту прострочення (за спливом 45 банківських днів) від поставки на суму 25736,89грн. від 17.09.2009р.);

-на суму 18695,75грн. (38505,03 (25736,89-5927,61)) пеня може бути розрахована за період з 20.05.2010р. по 02.06.2010р. (шість місяців з моменту прострочення з врахуванням поставки від 30.09.2009р.);

-на суму 7944,66грн. (18695,75 10751,09) пеня може бути розрахована за період з 03.06.2010р. по до 20.06.2010р. включно (шість місяців з моменту прострочення з врахуванням поставки від 16.10.2009р.).

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведенного розрахунку, суд зазначає, що позовні вимоги Позивача щодо стягнення пені за період з 12.01.2010р. по 12.07.2010р. підлягають до задоволення в розмірі 2839,83грн.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

05.05.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10.05.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 43 , 4-7, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Львів»(82400, м.Стрий, Львівська обл., вул.Шевченка, буд.88Б, ідентифікаційний код 35130711) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ергопак»(08150, м.Боярка, Київська обл., вул. 40 РОКІВ ЖОВТНЯ, буд.36, ідентифікаційний код 31364122) 38505,03грн. основного боргу, 3157,41грн. інфляційних нарахувань, 1069,70грн. 3% річних, 2839,83грн. пені, 455,72грн. державного мита, 231,28грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Тарас Богданович