Рішення № 17223104, 18.07.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" липня 2011 р.Справа № 5013/1004/11 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 5013/1004/11

за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків

до товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа універмагів "ТУСО", м. Кіровоград

про стягнення 7026,88 грн,

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 11.02.2011 № 517;

від відповідача: участі не брали.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа універмагів "ТУСО" заборгованості в сумі 6512,65 грн, з яких 6346,70 грн основного боргу, 88,85 грн пені, 69,80 грн збитків від інфляції, 7,30 грн річних, а також 425,00 грн витрат на послуги адвоката та судових витрат.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.05.2011 порушено провадження у справі № 12/17-1708-2011.

Ухвалою названого господарського суду від 25.05.2011 справу № 12/17-1708-2011 надіслано за підсудністю до господарського суду Кіровоградської області з посиланням на те, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.05.2011, місцезнаходженням відповідача є: Кіровоградська область, м. Кіровоград, вул. Аерофлотська, 24.

06.06.2011 матеріали справи № 12/17-1708-2011 надійшли до господарського суду Кіровоградської області.

Згідно протоколу розподілу справи між суддями від 06.06.2011 даній справі присвоєно № 5013/1004/11 та справу призначено головуючому судді Кабаковій В.Г.

Ухвалою від 08.06.2011 справу № 5013/1004/11 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Позивачем подавались доповнення та уточнення до позовної заяви, згідно яких позивач з посиланням на п. 5 ст. 49 ГПК України просив включити до поданого позову вимогу стосовно стягнення з відповідача понесених витрат зі сплати вартості квитків на проїзд уповноваженої особи до м. Одеси та м. Кіровограда для участі у судових засіданнях.

Позивачем до початку вирішення справи по суті 18.07.2011 подано заяву, за змістом якої позивач на підставі ст.ст. 22, 623 ЦК України, ст.ст. 218, 224, 225 ГК України просить суд крім суми основної заборгованості в розмірі 6346,70 грн стягнути з відповідача завдані збитки, які полягають в понесених витратах по сплаті вартості квитків на проїзд представника для участі у судових засіданнях у м. Одеса та м. Кіровограді в розмірі 514,23 грн.

Згідно даної заяви позивач також просить суд, із зазначенням про обізнаність із наслідками подання відповідної заяви, прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 88,85 грн, збитків від інфляції в розмірі 69,80 грн та 3 % річних в розмірі 7,30 грн.

Статтею 22 ГПК України позивачу надано, зокрема, право відмови від позовних вимог та до початку розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов в розумінні статті 59 Господарського процесуального кодексу України та інших витребуваних документів до суду не подав.

Конверт з примірником ухвали суду від 08.06.2011 про прийняття справи до свого провадження та призначення до судового розгляду повернутий органом поштового зв'язку на адресу суду з відміткою на конверті "За закінченням терміну зберігання".

Господарським судом враховується, що вказаний процесуальний документ був направлений судом за адресою відповідача, яка вказана в позовній заяві позивачем, та яка підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа універмагів "Тусо", який міститься в матеріалах справи. Відповідно до вказаного витягу місцезнаходженням відповідача є: 24014, м. Кіровоград, вул. Аерофлотська, 24.

Відтак відповідач не повідомляв державного реєстратора стосовно зміни свого місця проживання, а тому, відповідно, несе відповідальність за всі процесуальні наслідки неподання таких відомостей державному реєстратору.

Відповідно до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом процесуальних дій.

Таким чином, господарський суд вжив усіх заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання.

З урахуванням зазначеного та враховуючи вимоги статті 22 ГПК України, господарським судом прийнята вищевказана заява позивача від 18.07.2011.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України також зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Мережа універмагів "Тусо" (Покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) 05.05.2010 укладено договір поставки № 1413 (договір), згідно пункту 1.1 якого в порядку та на умовах визначених цим договором, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар в асортименті, в кількості та за цінами, які зазначаються в специфікаціях.

Право власності на товар або його окрему партію переходять до Покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 2.3 сплата ціни договору здійснюється Покупцем по мірі реалізації товару або його частини кінцевому споживачу на протязі 14 банківських днів з дня такої реалізації, шляхом простого банківського переказу на розрахунковий рахунок Постачальника вказаний в реквізитах цього договору.

Розділом 3 договору визначено умови та строки поставки, якість товару, гарантії, зокрема, пунктом 3.4 договору визначено, що датою поставки є дата отримання Покупцем товару на складі покупця згідно з видатковою накладною, яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками сторін.

Покупець, згідно п. 4.4.4 договору, має право повернути, а Постачальник зобов'язаний прийняти або замінити нереалізований товар протягом трьох днів з моменту отримання письмової вимоги Покупця.

Відповідно до п. 7.1 договору, він вважається укладеним та набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2010 із правом пролонгації.

Згідно пункту 8.10 договору, у випадку зміни місцезнаходження, поштової адреси, розрахункового рахунку та інших реквізитів кожна з сторін зобов'язана повідомити про таку зміну іншу сторону на протязі трьох календарних днів з моменту відповідної зміни.

Договір підписано та скріплено печатками сторін, адреса відповідача у договорі зазначена - 65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 11.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 18-27) позивачем належним чином виконано умови укладеного Договору, згідно накладних від 04.06.2010 передано відповідачеві товар на суму 16600,00 грн.

Позивачем також надано накладні від 29.10.2010, згідно яких відповідачем повернуто, а позивачем прийнято товар на загальну суму 10253,30 грн (а.с. 70-77).

Залишок товару на суму 6346,70 грн відповідач не повернув, доказів нереалізації або його оплати не надав.

При вирішенні даного спору, господарським судом враховується наступне.

Відповідно до положень статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві, товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договором, зокрема пунктом 2.3, передбачено, що сплата ціни договору здійснюється покупцем по мірі реалізації товару або його частини кінцевому споживачу на протязі 14 банківських днів.

Господарським судом враховується факт часткового повернення 29.10.2010 відповідачем товару, який ним було отримано у червні 2010 року, умови пункту 4.4.4 договору стосовно права Покупця повернути нереалізований товар, а також відсутність доказів, які свідчили б про нереалізацію залишку товару, що в сукупності свідчить про настання у відповідача зобов'язання по оплаті залишку товару на суму 6346,70 грн.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем за вказаною у договорі адресою 28.02.2011 направлено відповідачу претензію з вимогою у строк до 18.03.2011 сплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 6346,70 грн (а.с. 11-13). Як повідомлено позивачем, ним не отримувалась відповідно до п. 8.10 договору від відповідача інформація про зміну юридичної чи поштової адреси та місцезнаходження.

Поміж тим, відповідачем оплату за отриманий товар не проведено.

Господарським судом враховано положення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням вказаних обставин, а також тої обставини, що відповідачем у справі позовні вимоги не спростовано, доказів нереалізації товару, його повернення або оплати не надано, господарський суд вважає позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа універмагів "Тусо" основної заборгованості в сумі 6346,70 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 88,85 грн, збитків від інфляції в розмірі 69,80 грн, 3% річних в сумі 7,30 грн господарським судом прийнято відмову позивача від позовних вимог, відповідно провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Стосовно стягнення на користь позивача збитків в розмірі 514,23 грн, які полягають в понесених витратах по сплаті вартості квитків на проїзд представника для участі у судових засіданнях у м. Одеса та м. Кіровограді, на підтвердження чого надано копії проїзних документів (а.с. 42, 68, 69), господарським судом враховується наступне.

За своєю правовою природою заявлені позивачем вимоги полягають у відшкодуванні заподіяних йому збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. Аналогічні положення містяться у ст.ст. 218, 224, 225 Господарського кодексу України.

Так, згідно приписів ст.ст. 224, 225 цього Кодексу учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Отже, чинним законодавством передбачено, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) факт порушення зобов'язання (протиправна дія або бездіяльність); 2) наявність і розмір завданих збитків; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і збитками; 4) вина особи, яка порушила зобов'язання.

Матеріали справи свідчать, що спір по даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем договору поставки від 25.05.2010 № 1413.

Внаслідок вирішення спору позивач повинен був приймати участь в судових засіданнях в господарських судах першої інстанції, що пов'язане з прибуттям в м. Одесу та м. Кіровоград і нести у зв'язку з цим певні витрати, що свідчить про шкідливий результат протиправної поведінки відповідача. Понесені позивачем додаткові витрати у звязку з цим виникли саме з вини відповідача.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку про наявність чотирьох елементів правопорушення, необхідних для притягнення відповідача до відповідальності у формі відшкодування шкоди.

Матеріали справи свідчать, що в судових засіданнях від позивача у господарському суді м. Одеса та м. Кіровограда, приймала участь ОСОБА_2, відтак підлягають стягненню з відповідача 514,23 грн вартості квитків на проїзд представника для участі у судових засіданнях.

Обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є також вимоги про стягнення з відповідача оплати за послуги адвоката в розмірі 425,00 грн.

За приписами статті 44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката входить до складу судових витрат. Судові витрати розподіляються між сторонами в залежності від наслідків вирішення спору, про розподілення витрат вказується в судовому рішенні (ст.ст. 49, 84 ГПК України).

Позивачем надано договір про надання юридичних послуг від 28.02.2011 № 000185 (а.с.62), свідоцтво про реєстрацію адвокатського об'єднання від 23.12.2005 № 478 (а.с. 61), докази сплати позивачем адвокатському об'єднанню 425,00 грн за надання юридичних послуг (а.с. 29).

Крім того, за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Судові витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 78, п. 4 ст. 80, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа універмагів "Тусо" (24014, м. Кіровоград, вул. Аерофлотська, 24, ідентифікаційний код 36919562, п/р 26009311957501 в АБ "Південний" м. Одеса, МФО 328209) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61177, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р № НОМЕР_2 в АКБ "Меркурій" м. Харків, МФО НОМЕР_3) - основну заборгованість у сумі 6346,70 грн, 514,23 грн збитків, а також судові витрати за послуги адвоката в розмірі 425,00 грн, на державне мито в сумі 102,00 грн та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 88,85 грн, збитків від інфляції в сумі 69,80 грн та 3% річних в сумі 7,30 грн провадження припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя В.Г.Кабакова

Повне рішення складено 22.07.2011.