Рішення № 17222961, 30.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/168-5023/1109/1130.05.11 За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Енергія 2010»

До відкритого акціонерного товариства «Південбудмеханізація»

Простягнення 51693,23 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивачаОСОБА_1. (за дов.)

від відповідача ОСОБА_2. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва за підсудністю надійшла справа Господарського суду Харківської області № 5023/1109/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія 2010»до відкритого акціонерного товариства «Південбудмеханізація»про стягнення 51693,23 грн. заборгованості за договором уступки права вимоги № 3/12/10 від 14.12.2010 р., в тому числі 40448,54 грн. основного боргу та 11244,69 грн. інфляційних втрат.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 22.03.2011 р. справу Господарського суду Харківської області № 5023/1109/11 передано на розгляд судді Удалової О.Г.

Ухвалою суду від 23.03.2011 р. справі присвоєно номер 17/168-5023/1109/11 та призначено її розгляд на 11.04.2011 р..

Ухвалами від 11.04.2011 р. та від 20.04.2011 р. суд відкладав розгляд справи на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу.

20.04.2011 р. представник позивача надав письмове пояснення по справі, в якому зазначив, що вимоги попереднього кредитора за договором № АР 210 від 09.07.2008 р., який уступив право грошової вимоги позивачу, рішенням Господарського суду № 52/357 від 16.09.2010 р. були задоволені, в тому числі щодо стягнення інфляційних втрат.

У зв'язку з перебуванням судді Удалової О.Г. на лікарняному, з метою уникнення затягування розгляду справи, згідно зі ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України розпорядженням голови господарського суду міста Києві від 16.05.2011 р. справу № 17/168-5023/1109/11 було передано для розгляду судді Гавриловській І.О.

16.05.2011 р. у судовому засіданні судом було оголошено перерву до 30.05.2011 р..

У зв'язку з виходом з лікарняного судді Удалової О.Г., з метою уникнення затягування розгляду справи, згідно зі ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України розпорядженням голови господарського суду міста Києві від 30.05.2011 р. справу № 17/168-5023/1109/11 було передано для розгляду судді Удаловій О.Г.

Відповідач позовні вимоги відхилив, про що зазначав у судових засіданнях та в наданому суду 11.04.2011 р. клопотанні, з підстав відсутності в матеріалах справи доказів переходу права дійсної вимоги щодо стягнення інфляційних та річних.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

16.09.2010 р. Господарським судом міста Києва було прийнято рішення по справі № 52/357 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергоінвест»до відкритого акціонерного товариства «Південбудмеханізація»про стягнення 50511,80 грн. у звязку з неналежним виконанням останнім зобовязань за договором поставки нафтопродуктів № АР 210 від 09.07.2008 р., в тому числі 40 448,54 грн. основного боргу та 10 063,26 грн. інфляційних втрат.

Вищезазначеним рішенням суду встановлено, що 09.07.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «АРКА Компані»(постачальником) та відкритим акціонерним товариством «Південбудмеханізація»(покупцем) укладено договір поставки нафтопродуктів № АР 210, за умовами якого продавець зобовязується передати в установлені договором строки нафтопродукти (товар) у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти товар та уплатити за нього грошові кошти. Постачальник виконав взяті на себе зобовязання за договором щодо поставки товару, а покупець (відповідач) не виконав належним чином взяті на себе зобовязання з оплати отриманого товару та має перед постачальником заборгованість у сумі 40448,54 грн.

23.10.2009 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «АРКА Компані»(первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укренергоінвест»(новий кредитор/позивач) було укладено угоду про уступку права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на умовах цієї угоди право вимоги до відкритого акціонерного товариства «Південбудмеханізація»в особі механізованої колони № 41 (боржник) про виконання ним зобовязань, що випливають з умов договору поставки нафтопродуктів № АР 210 від 09.07.2008 р..

Рішенням Господарського суду міста Києва № 52/357 від 16.09.2010 р. було задоволено позовні вимоги повністю та присуджено до стягнення з відкритого акціонерного товариства «Південбудмеханізація»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергоінвест»40448,54 грн. основного боргу та 10063,26 грн. інфляційної складової боргу.

На виконання зазначеного рішення суду, яке набрало законної сили, 22.11.2010 р., було видано наказ, стягувачем за яким є товариство з обмеженою відповідальністю «Укренергоінвест».

14.12.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Укренергоінвест»(первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія 2010»(новий кредитор) була укладена угода про уступку права вимоги № 3/12/10, відповідно до якої первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на умовах цієї угоди право вимоги до відкритого акціонерного товариства «Південбудмеханізація»(боржник) про виконання останнім зобов?язань в сумі 40448,54 грн. за договором поставки нафтопродуктів № АР 210 від 09.07.2008 р. та договором уступки права вимоги від 23.10.2009 р..

Відповідно до пункту 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Зміст правочину за ч. 1 ст. 203 ЦК України не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені ст.ст. 215, 216 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відтак, вирішуючи даний спір судом встановлено наявність обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам ЦК, іншим актам цивільного законодавства.

За таких обставин суд вважає, що укладена сторонами 14.12.2010 р. угода про уступку права вимоги № 3/12/10 суперечить положенням статей 4-5, 84, 115 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких рішення господарського суду ухвалюється іменем України, є обов'язковим на всій території України та підлягає виконанню у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Тобто, рішення суду є актом, який ухвалюється від імені України, носить індивідуальний характер, оскільки чітко визначає особу зобовязану вчинити дії і особу, на користь якої повинні бути здійснені дії, є обовязковим і надає право кредитору звернутись до спеціального державного органу про примусове виконання зобовязання.

Відповідно до статей 203, 204 ЦК підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Проте положення зазначених статей необхідно застосовувати з урахуванням ст. 4 ЦК. Виходячи з буквального тлумачення норм статей 4 та 203 ЦК, зміст правочину має відповідати: ЦК; іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК; актам Президента України у випадках, встановлених Конституцією; постановам Кабінету Міністрів України; актам органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законом.

Таким чином, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК, як правило, має наслідком визнання правочину недійсним.

За своєю правовою природою укладена сторонами 14.12.2010 р. угода про уступку права вимоги № 3/12/10 (цесія) - передача кредитором своїх прав іншій особі за правочином, внаслідок чого відбувається заміна сторони в зобов??язанні(ст. 512, ст. 516).

Заміна сторони в виконавчому провадженні передбачена ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою, в разі вибуття однієї із сторін вона може бути замінена її правонаступником в порядку встановленому законодавством.

Відповіднодо вказаної статті для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обовязковими в тій мірі, в якій вони були б обовязкові для сторони, яку правонаступник замінив.

Слід звернути увагу, що інститут заміни сторони в виконавчому провадженні є складовою частиною загального інституту процесуального правонаступництва в порядку статті 25 ГПК України.

Так, згідно зі ст. 25 ГПК Українив разі вибуття однієї зі сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський, суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво згідно вказаної статті можливена будь-якій стадії судового процесу.

Виконання судового рішення є невід?ємною стадією процесу правосуддя, і заміна сторони на цій стадії може відбуватись не інакше, як на підставах та в порядку, визначеному Закону України «Про виконавче провадження»та Господарським процесуальним кодексом України, стаття 25 якого допускає заміну сторони у разі її вибуття у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні, але виключно коли це сталося внаслідок реорганізації підприємства. З правилами цієї статті кореспондуються положення частини 4 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої у разі вибуття однієї зі сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

З огляду на це, після винесення рішення суду вимога є повязаною з особою кредитора, а зміна сторони відповідно до статті 25 ГПК України допускається у звязку з правонаступництвом внаслідок реорганізації підприємства чи організації, а отже, укладена сторонами 14.12.2010 р. угода про уступку права вимоги № 3/12/10 не відповідає вимогам статей 4-5, 25, 84, 115 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає визнанню недійсною на підставі статей 203, 215 ЦК України. При цьому, відповідно до пункту 1 статті 236 ЦК України, визнаний судом правочин недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Визнати недійсною угоду про уступку права вимоги № 3/12/10, укладену 14.12.2010 р. товариством з обмеженою відповідальністю «Укренергоінвест»(код 30989346) та товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія 2010»(код 37191535).

Суддя О.Г. Удалова

Рішення підписано 10.06.2011 р.