Рішення № 17222940, 03.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/21703.06.11 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Храмовій О.Ю. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Відкритого акціонерного товариства «Староконстянтинівський спеціалізований карєр», с.Краснопілка, Хмельницької обл.

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Транс Груп», м.Київ

про: стягнення 200 277,61 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1 (за довіреністю №1 від 04.01.2011р.;

від Відповідача не зявився.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Староконстянтинівський спеціалізований карєр», с.Краснопілка, Хмельницької обл. (далі Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Транс Груп», м.Київ, (далі Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 188 042,00 грн., пеню у розмірі 6627,84 грн., 3% річних у розмірі 1282,80 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 4324,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

В судовому засіданні 03.06.2011р. Позивач надав для залучення до матеріалів справи Акт звіряння розрахунків станом на 30.05.2011р. підписаний Позивачем з доказами направлення Відповідачу,Витяг з ЄДРПОУ станом на 01.06.2011р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, рахунки-фактури, підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме за Витягом з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача. Крім того, доказом належного повідомлення Відповідача про час та місце розгляду справи є відмітка на поштовому повідомленні про вручення судової кореспонденції, яке міститься в матеріалах справи.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) був укладений Договір поставки №01-12/10 від 01.12.2010р. (надалі-Договір).

Відповідно до п.1.1.Договору, Постачальник продає і постачає, а Покупець приймає та оплачує щебінь гранітний (в подальшому - товар).

Згідно п. 4.1.Договору фактична ціна однієї метричної тони товару включає в себе вартість самого товару, його погрузну у вагони та доставку до станції призначення. Ціна однієї метричної тони товару узгоджується Сторонами та затверджується шляхом підписання Додаткової угоди до даного Договору.

Відповідно до п.4.2. Договору, загальна вартість даного Договору складає сумарну вартість по всіх поставках і здійснених платежах.

Згідно п.5.1.Договору оплата за Товар здійснюється по факту доставки на станцію призначення.

Як вбачається з п.5.2.Договору оплата за товар проводиться на підставі рахунка-фактури Постачальника.

Відповідно до п.5.3.Договору датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Як вбачається з п.9.2.Договору за порушення строків оплати, передбачених п.5.1.Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобовязань за кожен день прострочки.

Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31 грудня 2011р., а в частині взаєморозрахунків до повного виконання зобовязань сторонами.

На виконання умов Договору, Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 412542,00 грн. на підставі наступних видаткових накладних: №№ РН-0000873 від 04.12.2010р., РН-0000874 від 04.12.2010, РН-0000875 від 05.12.2010р., РН-0000876 від 05.12.2010р., РН-0000880 від 07.12.2010р., РН-0000883 від 10.12.2010р. та на підставі довіреностей №№ 04/12-1 від 0412.2010р., 04/12-2 від 04.12.2010р., 05/12-2 від 05.12.2010р., 05/12-1 від 05.12.2010р., 07/12-2 від 07.12.2010р., 10/12-1 від 10.12.2010р., які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до банківських виписок, які містяться в матеріалах справи, Відповідач частково розрахувався за поставлений товар на загальну суму 224500,00 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість за поставлений товар у розмірі 188 042,00грн.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обовязки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобовязаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обовязок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір поставки №01-12/10 від 01.12.2010р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

На виконання умов Договору, Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 412542,00 грн. на підставі наступних видаткових накладних: №№ РН-0000873 від 04.12.2010р., РН-0000874 від 04.12.2010, РН-0000875 від 05.12.2010р., РН-0000876 від 05.12.2010р., РН-0000880 від 07.12.2010р., РН-0000883 від 10.12.2010р. та на підставі довіреностей №№ 04/12-1 від 0412.2010р., 04/12-2 від 04.12.2010р., 05/12-2 від 05.12.2010р., 05/12-1 від 05.12.2010р., 07/12-2 від 07.12.2010р., 10/12-1 від 10.12.2010р., які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до банківських виписок, які містяться в матеріалах справи, Відповідач частково розрахувався за поставлений товар на загальну суму 224500,00 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість за поставлений товар у розмірі 188 042,00грн.

Таке невиконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення зобовязання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобовязання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу у сумі 188 042,00 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 9.2. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобовязань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 6627,84 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог, встановив: що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення до 13.04.2011р., не перевищує відповідний розміру, що може бути нарахований за цей період, а отже підлягає стягненню у сумі 1 282,80 грн.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок інфляційних нарахувань встановив, що визначена Позивачем інфляційна індексація у сумі 4324,97 грн. за період з моменту прострочення по 13.04.2011р., не перевищує розміру індексації, яка може бути нарахована за вказаний період з моменту прострочення, а отже підлягає стягненню з Відповідача у розмірі 4324,97 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на Відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Староконстянтинівський спеціалізований карєр», с.Краснопілка, Хмельницької обл. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Транс Груп», м.Київ, ідентифікаційний код 36460564 на користь Відкритого акціонерного товариства «Староконстянтинівський спеціалізований карєр», с.Краснопілка, Хмельницької обл. ідентифікаційний код 05471885, основну суму боргу у розмірі 188 042,00 грн., 6627,84 грн. пені, 3% річних у розмірі 1282,80 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 4324,97 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Транс Груп», м.Київ, ідентифікаційний код 36460564 на користь Відкритого акціонерного товариства «Староконстянтинівський спеціалізований карєр», с.Краснопілка, Хмельницької обл. ідентифікаційний код 05471885 державне мито в розмірі 2002,78 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 03.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 08.06.2011р.

Суддя Н.І. Ягічева