Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 57/10607.06.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Основа"
простягнення 304 278,42 грн.
Суддя Гулевець О.В.
Представники сторін:
Від позивача:ОСОБА_1 (Дов.)
Від відповідача:не зявився
У судовому засіданні 07.06.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредитЛізинг" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" заборгованості в розмірі 304278,42 грн. (273256,43 грн. основного богу, 16123,71 грн. неустойки, 4061,27 грн. 3% річних, 10837,01 грн. збитків від інфляції).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань по сплаті лізингових платежів відповідно до договору фінансового лізингу № 369-LD від 28.01.2008р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2011р. порушено провадження у справі № 57/106 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.04.2011р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2011р. відкладено розгляд справи № 57/106 на 24.05.2011р.
24.05.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
24.05.2011р. в судовому засіданні представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" надав суду контррозрахунок позовних вимог, в якому зазначив, що Відповідач не має можливості звірити суму основного боргу за договором фінансового лізингу № 369-LD від 28.01.2008р., оскільки між сторонами укладено багато договорів фінансового лізингу, по яким ведуться окремі розрахунки, платежі Відповідачем здійснювалися спільно по різним договорам, з різним їх подальшим зарахуванням Позивачем. Крім того, Відповідач просив звільнити його від сплати пені, відмовити в задоволенні вимог про стягнення збитків від інфляції, 3% річних та розстрочити виконання рішення суду до грудня 2015 року рівними частинами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2011р. відкладено розгляд справи № 57/106 на 07.06.2011р.
07.06.2011р. у судовому засіданні представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" надав суду письмові заперечення на контррозрахунок Відповідача, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.
07.06.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю присутності повноважного представника відповідача у судовому засіданні 07.06.2011р.
Розглянувши дане клопотання, суд його відхиляє з наступних підстав.
Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження викладених в клопотанні про відкладення розгляду справи обставин.
Що стосується неможливості представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" бути присутнім у судовому засіданні 07.06.2011р., то нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.
Також 07.06.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" надійшла заява про призначення судової економічної експертизи.
Оцінивши визначені відповідачем у вказаному клопотанні підстави необхідності призначення експертизи, заслухавши пояснення представника Позивача, судом в задоволенні поданого клопотання відмовлено з огляду на відсутність обставин з якими положення ст. 41 Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість призначення судової експертизи, оскільки наведені відповідачем в клопотанні питання, які необхідно поставити перед експертом, зокрема визначення розміру основного боргу та штрафних санкцій, не потребують спеціальних знань та можуть бути вирішені судом самостійно, а інші питання є суто правовими.
Крім того, 07.06.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 57/106, в якому відповідач просив суд зупинити провадження у даній справі до вирішення повязаної з нею справи № 40/200 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" про визнання частково недійсним договору фінансового лізингу № 369-LD від 28.01.2008р., що розглядається Господарським судом міста Києва.
Розглянувши вищевказане клопотання про зупинення провадження у справі № 57/106, суд відмовив в його задоволенні, оскільки обставини та факти, що встановлені(юються) у справі № 40/200 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" про визнання частково недійсним договору фінансового лізингу № 369-LD від 28.01.2008р. не впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
28 січня 2008 року між Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредитЛізинг" та Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Основа" був укладений договір фінансового лізингу № 369-LD (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Позивач (Лізингодавець) бере на себе зобов'язання придбати Предмет Лізингу у власність від Продавця (відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому Договорі, зокрема, у Додатку № 1 цього Договору) та передати Предмет Лізингу у користування Відповідачу (Лізингоодержувачу) на строк та умовах, визначених цим Договором, з урахуванням того, що Продавець був обраний Лізингоодержувачем.
Ціна Предмету Лізингу становить еквівалент 147000,00 доларів США у т.ч. ПДВ.
На виконання умов Договору 13 лютого 2008 року Позивач передав, а Відповідач отримав наступне обладнання, яке становить предмет лізингу: "Гусеничний гідравлічний екскаватор Hitachi, моделі Zaxis 160LC, серійний номер НСМ1F100Р00006960", що підтверджується актом прийому-передачі від 13.02.2008р., копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Відповідно до п. 7.1. Договору Складові Лізингових Платежів, їх суми та Дати Платежів визначені в Графіку Лізингових Платежів у Додатку № 2 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною.
28.01.2008р. сторонами було підписано Графік лізингових платежів у вигляді Додатку № 2 до Договору.
Згідно з п. 7.4. Договору "Повідомлення про Лізингові Платежі" Лізингодавець письмово повідомлятиме Лізингоодержувача про суму Лізингового Платежу, що належить до сплати, згідно з цим Договором, за 3 (три) Робочих дні до кожної чергової Дати Платежу. Сума Лізингового Платежу, що зазначається в повідомленні про Лізинговий Платіж, визначається за офіційним курсом обміну гривні до долару США Національного банку України на Дату Повідомлення. У разі якщо офіційний курс обміну валюти Національного банку України, який діє на Дату Повідомлення не співпадає з офіційним курсом обміну Національного банку України на Дату Платежу Лізингодавець здійснює перерахунок Лізингового Платежу і враховує таку різницю в окремому повідомленні. Якщо Лізингоодержувач не отримав з будь-яких причин зазначене в цьому пункті повідомлення Лізингоодержувач не звільняється від зобовязання та відповідальності щодо повноти та своєчасної сплати лізингових платежів.
Відповідно до умов п. 7.5. Договору Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в Додатку № 2 до цього Договору на рахунок, зазначений в розділі 16 цього Договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.
В порушення умов Договору та прийнятих на себе зобовязань Відповідач сплачує лізингові платежі несвоєчасно та не в повному обсязі у звязку з чим у нього утворилась заборгованість по сплаті лізингових платежів в сумі 273256,43 грн. за період з 15.04.2010р. по 15.03.2011р.
Відповідач у своєму контррозрахунку заборгованості обґрунтованих заперечень в частині розміру основної заборгованості по лізинговим платежам за Договором фінансового лізингу № 369-LD від 28.01.2008р. не надав.
Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що зобовязання щодо сплати лізингових платежів за період з 15.04.2010р. по 15.03.2011р. Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Основа" у встановлений Договором строк не виконав.
Таким чином, вимога про стягнення з Відповідача 273256,43 грн. основного боргу визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Крім того, згідно з позовними вимогами, Позивач просить суд стягнути з Відповідача неустойку за порушення строків оплати лізингових платежів в розмірі 16123,71 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.
Відповідно до п. 8.2. Договору у випадку несплати Лізингоодержувачем (Відповідачем) в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена за цим Договором, Лізингоодержувач (Відповідач) сплачує Лізингодавцю (Позивачу) неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нараховану на суму Еквівалента Ціни Предмета Лізингу за період такого прострочення.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.
Згідно з розрахунком Позивача розмір неустойки становить 16123,71 грн.
Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства.
Відповідач у контррозрахунку позовних вимог просив суд зменшити розмір неустойки посилаючись на своє скрутне фінансове становище та економічну ситуацію в країні в цілому.
Проте, суд вважає, що вищевказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження обставин, викладених в клопотанні про зменшення розміру неустойки. Крім того, відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право, а не зобовязаний зменшувати розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.
З урахуванням викладеного, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача неустойки в розмірі 16123,71 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, згідно з позовними вимогами, Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні втрати за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Основа" заперечує проти стягнення інфляційних втрат, посилаючись на те, що середній індекс інфляції визначає рівень знецінення гривні, а не долара США, в еквіваленті якого визначене грошове зобовязання відповідача в Договорі. Крім того, Відповідач посилається на судові акти господарських судів Херсонської та Харківської областей в подібних правовідносинах.
Згідно із ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Сторонами в Договорі (п. 7.5.) відступлено від загального правила визначення розміру зобов'язання в гривні та погоджено сплату лізингових платежів у гривнях на Дати платежів, вказаних у додатках № 2 до Договору. В графі "Дата платежу" Додатку № 2 сторонами наведені конкретні дати, за курсом Національного банку України станом на які, Позивачем здійснено перерахунок розміру зобовязання у гривні.
Тобто, із наведених дат, згідно умов Договору, розмір грошового зобовязання зафіксовано у гривні, і має місце прострочення зобовязання вираженого в гривні, що не виключає його знецінення на вставлений Державним комітетом статистики України індекс.
На відміну від наведених Відповідачем судових актів, у даній справі сторонами погоджено визначення гривневого еквіваленту зобовязання за курсом на фіксовану дату, яка настала раніше, а не на день платежу (загальне правило ст. 533 Цивільного кодексу України).
За таких умов твердження Відповідача про нарахування Позивачем інфляційних втрат за прострочення грошового зобовязання, вираженого у доларах США, є безпідставним.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з розрахунком Позивача розмір збитків від інфляції становить - 10837,01 грн., 3% річних - 4061,27 грн.
Розрахунок 3% річних перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства. За наведених обставин, суд задовольняє вимогу Позивача про стягнення з Відповідача 3% річних в розмірі 4061,27 грн.
Перевірка розрахунків збитків від інфляції показала наявність помилок, що їх припустився Позивач при здійсненні розрахунку, тому позовні вимоги про стягнення з Відповідача збитків від інфляції підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду в сумі 10808,76 грн.
Отже, стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає 4061,27 грн. 3% річних та 10808,76 грн. збитків від інфляції.
Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Крім того, на підставі ст. 47 ГПК України підлягає частковому поверненню Позивачу державне мито в розмірі 57,22 грн. на підставі нижчевикладеного:
Відповідно до вимог п. 2 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито" із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України, сплачується державне мито у розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (не менше 102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, за подання даної позовної заяви (ціна позову 304278,42 грн.) Позивачу необхідно було сплатити державне мито в розмірі 3042,78 грн.
Як вбачається з платіжного доручення № 7868 від 29.03.2011р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, Позивачем було сплачено державне мито в розмірі 3100,00 грн.
Згідно з ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках, зокрема, внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, про повернення Позивачеві державного мита в сумі 57,22 грн., внесеного в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
Стосовно клопотання Відповідача про розстрочення виконання рішення суду до грудня 2015 року, що міститься в контррозрахунку позовних вимог, суд зазначає наступне.
У відповідності до частини 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
За змістом ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Таким чином, розстрочення виконання судового рішення може бути лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.
При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.
Відповідач при порушенні клопотання про розстрочення виконання даного рішення суду не зазначив обставин з яких не можливе виконання рішення у визначений строк та не надав належних доказів в підтвердження таких обставин.
Враховуючи вищевикладене, клопотання Відповідача про розстрочку виконання рішення суду до грудня 2015 року рівними частинами задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 47, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 17; ідентифікаційний код 13669489; р/р 26009012817535 в "Укрексімбанк", МФО 322313; або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 22/1; фактична адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, блок 5, 2-й пов.; ідентифікаційний код 33942232; р/р 26502010003043 в ТОВ "УніКредит Банк", МФО 300744) 273256 (двісті сімдесят три тисячі двісті пятдесят шість) грн. 43 коп. основного боргу, 16123 (шістнадцять тисяч сто двадцять три) грн. 71 коп. неустойки, 4061 (чотири тисячі шістдесят одна) грн. 27 коп. 3% річних, 10808 (десять тисяч вісімсот вісім) грн. 76 коп. збитків від інфляції, 3042 (три тисячі сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4.В іншій частині позовних вимог відмовити.
5.Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 22/1; фактична адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, блок 5, 2-й пов.; ідентифікаційний код 33942232; р/р 26502010003043 в ТОВ "УніКредит Банк", МФО 300744) 57 (пятдесят сім) грн. 22 коп. зайво сплаченого державного мита, перерахованого платіжним дорученням № 7868 від 29.03.2011р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 57/106.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.В. Гулевець
Дата підписання рішення: 14.06.2011р.
Судове рішення № 17222479, Господарський суд м. Києва було прийнято 07.06.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 57/106. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: