Рішення № 17222043, 08.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/14008.06.11 За позовомВідкритого акціонерного товариства “Дніпровагонмаш”

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Простягнення 5952,50 грн. Суддя Блажівська О.Є.

Представники:

Від позивачане з'явився

Від відповідача не зявився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство “Дніпровагонмаш” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 5952,50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2011 р. порушено провадження у справі № 58/140, розгляд справи призначено на 20.04.2011 року.

Розпорядженням від 20.04.2011 року, Голови Господарського суду міста Києва, Ємельянова А.С., у звязку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, керуючись п. 2.6. рішення зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справу 58/140 передано для розгляду судді Бондаренко Г.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2011 року розгляд справи було відкладено на 11.05.2011 року.

Розпорядженням від 26.04.2011 року, Голови Господарського суду міста Києва, Ємельянова А.С., у звязку з виходом судді Блажівської О.Є. з лікарняного та з метою дотримання процесуальних строків, керуючись п. 2.6. рішення зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу 58/140 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

11.05.2011 р. та 27.05.2011 р. розгляд справи відкладався.

У судове засідання 08.06.2011 р.не зявився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві та адресу, зазначену в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За вказаних обставин відповідач вважається належним чином повідомленим господарським судом про час і місце її розгляду справи.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 08.06.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-

ВСТАНОВИВ

Як вбачається з матеріалів справи, 09 вересня 2010 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки № 1010 (надалі - Договір), відповідно до якого Постачальник (Відповідач) зобов'язався поставити і передати у власність Покупцю (Позивачу), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити Продукцію в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною Договору.

Пунктами 2.1 та 4.1 Договору передбачено, що строки і умови поставки продукції та порядок розрахунків за продукцію викладені у Специфікаціях, які складають невід'ємну частину цього Договору.

Пунктом 3 Специфікацій № 2, 3, 4 до Договору встановлено, що розрахунки здійснюються наступним чином:

50% передоплата після одержання повідомлення Постачальника про наявність продукції до відвантаження;

50% протягом 3-х банківських днів з дати поставки продукції.

Згідно п. 1 Специфікації № 2 до Договору Продукція повинна бути поставлена Покупцю протягом 10-ти робочих днів з дати 50 % передплати. Згідно п. 1 Специфікацій № 3 та № 4 до Договору Продукція повинна бути поставлена Покупцю протягом 5-ти робочих днів з дати 50 % передплати.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 жовтня 2010 р., на виконання Договору, згідно п. 3 специфікацій до Договору № 2 та № 3 та на підставі рахунків-фактур № СФ-0000104 та № СФ-0000105 від 27.09.2010 р., Позивач здійснив передплату 50% вартості Продукції у сумі 4 450,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9870 від 13.10.2010 р. та 13 920,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9879 від 13.10.2010 р.

Таким чином, за умовами Договору продукція мала бути поставлена по специфікації № 2 до 27.10.2010 р., а по специфікації № 3 до 20.10.2010 р.

Проте, Відповідач поставку Продукції здійснив 08.11.2010 р., відповідно до видаткової накладної № РН-0000037, тобто з простроченням по специфікації № 2 у 8 днів, а по специфікації № 3 у 13 днів.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що якість та комплектність продукції, що поставляється, повинні відповідати нормативним документам, зазначеним в специфікаціях.

Як зазначає Позивач, з поставленої Відповідачем Продукції було виявлено такі недоліки (акт № П7 від 15.12.1020 р.) на суму 7416,67 грн.:

Таль електрична Т10412 2т 6м-1 шт., зав. № 44056221 (специфікація № 2 до Договору):

на талі встановлено двигун переміщення виробництва 1969 року виготовлення, після розкриття його клемної коробки виявлена іржа на статорній оболонці, що свідчить про неможливість його експлуатації;

шпильки кріплення талі до їздового візка мають різні діаметри;

відсутня захисна решітка на корпусі гальма;

електропусковая апаратура не відповідає підприємству - виробнику;

трансформатор живлення в незадовільному стані - корозія металевого корпусу.

Тобто дана Продукція, як стверджує Позивач непридатна до використання.

Таль електрична Т10612 5т 6м - 1 шт., зав. № 55801146 (специфікація № 3 до Договору):

на тросі виявлені пошкодження;

на гаку немає обмежувача;

великий люфт в підшипнику гака.

Абзацом 2 пункту 7.2 Договору встановлено, що Постачальник протягом 10-ти денного строку з дати отримання Акту про приховані недоліки зобов'язаний виправити недоліки своїми силами та за свій рахунок, а в разі неможливості в той же строк замінити продукцію на якісну.

Як зазначає Позивач, Відповідач був поінформований про вказані недоліки, що підтверджується направленою на адресу Відповідача претензією від 16.12.2010 р. Але станом на дату подачі позову дане зобов'язання Відповідач не виконав.

Також, 25.10.2010 р. згідно п. 3 специфікації № 4 до Договору, Позивач на виконання Договору здійснив передоплату 50% вартості Продукції у сумі 2500,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10292 від 25.10.2010 р.

Згідно п. 1 Специфікації № 4 до Договору Продукція повинна бути поставлена Покупцю протягом 5-ти робочих днів з дати 50 % передплати, тобто до 01.11.2010 р.

Проте, відповідач дане зобовязання не виконав та продукцію не поставив.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до п. 8.2 договору, у разі прострочення строку поставки Продукції на 10 робочих днів, Постачальник повертає перераховані кошти Покупцю у повному обсязі без додаткової вимоги покупця.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2500,50 грн. передоплати, є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 8.1 Договору у разі прострочення строків поставки, недопоставки Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 5% від вартості продукції, непоставленої в строк.

Пунктом 8.5 Договору передбачено, що в разі невиконання зобов'язання по заміні неякісної продукції, Постачальник повинен додатково сплатити штраф у розмірі 20% від вартості і неякісної продукції.

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що у разі порушення постачальником п. 8.2 Договору Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день затримки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок позивача, яких судом визнаний як належний, суд дійшов висновку що стягненню підлягають 1837,00 грн. 5% штрафу від суми 36740,00 грн. нарахованих відповідно до п. 8.1 Договору, 1483,33 грн. 20% штрафу від суми 7416,67 грн. (вартість неякісної продукції) нарахованих відповідно до п. 8.5 Договору, 131,67 грн. пені нарахованої на суму 2500,50 грн. за період з 02.11.2010 р. по 05.03.2011 р. відповідно до п. 8.3 договору.

Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04215, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Відкрите акціонерне товариство “Дніпровагонмаш” (51925, м. Дніпродзержинськ, Заводський р-н, вул. Українська, 4, код ЄДРПОУ 05669819), а у випадку відсутності коштів з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 2500,50 грн. (дві тисячі пятсот гривень 50 коп.) передоплати, 1837,00 грн. (одну тисячу вісімсот тридцять сім гривень 00 коп.) штрафу, 1483,33 грн. (одну тисячу чотириста вісімдесят три тривні 33 коп.) штрафу, 131,67 грн. (сто тридцять одну гривню 67 коп.) пені, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя О.Є. Блажівська

Повний текст рішення складено: 14.06.2011 року