Рішення № 17221406, 08.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/17508.06.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Алюміл Харків” До Товариства з обмеженою відповідальністю “Ідеалбуд”          

про стягнення грошових коштів, 152621,07 грн.

          Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача –Дягілєв В.О.

Від відповідача –не з'явився.

                              ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю “Алюміл Харків” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ідеалбуд” про стягнення грошових коштів, 152621,07 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2011 року порушено провадження у справі №58/175, розгляд справи призначено на 29.04.2011 року.

У судове засідання 29.04.2011 року представник позивача з'явився.

Представник позивача на виконання вимог ухвали суду надав витребувані документи по справі.

Судом оголошено про перехід до розгляду справи по суті.

Представник позивача надав усні пояснення по суті справи.

В зв’язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування додаткових документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2011 року розгляд справи було відкладено на 20.05.2011 року.

У судове засідання 20.05.2011 року

Представник позивача на виконання вимог ухвали суду надав витребувані документи по справі.

Суд зобов’язав представника позивача надати банківські виписки або банківську довідку станом на момент розгляду справи про стан погашення заборгованості відповідачем.

Суд зобов’язав представника позивача надати витяг з ЄДР про включення підприємства відповідача станом на момент розгляду справи.

Суд зобов’язав представника позивача надати витяг з ЄДР про включення підприємства позивача станом на момент розгляду справи.

В зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування додаткових документів по справі, суд ухвалив відкласти розгляд справи.

У судове засідання 20.05.2011 року представник позивача з'явився.

Представник відповідача у судове засідання 20.05.2011 року не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача на виконання вимог ухвали суду надав витребувані документи по справі.

Суд зобов’язав представника позивача надати банківські виписки або банківську довідку станом на момент розгляду справи про стан погашення заборгованості відповідачем.

Суд зобов’язав представника позивача надати витяг з ЄДР про включення підприємства відповідача станом на момент розгляду справи.

Суд зобов’язав представника позивача надати витяг з ЄДР про включення підприємства позивача станом на момент розгляду справи.

В зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування додаткових документів по справі, суд ухвалив відкласти розгляд справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2011 року розгляд справи відкладено на 08.06.2011 року.

У судове засідання 08.06.2011 року представник позивача з’явився, надав пояснення по суті справи.

Відповідач у судове засідання 08.06.2011 року не з’явився, про причини не явки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві та адресу, зазначену в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За вказаних обставин відповідач вважається належним чином повідомленим господарським судом про час і місце її розгляду справи.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 08.06.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ

24 червня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІДЕАЛБУД»(далі –відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЮМІЛ ХАРКІВ»(далі –позивач, підрядник) було укладено договір підряду № 06-2008/1(далі - договір), за яким підрядник зобов'язався, на власний ризик, за завданням замовника, наведеному у ТЗ та кресленнях, виконати на об'єкті роботи, а замовник - приймати роботи й оплачувати їх у відповідності до умов Договору.

Позивач зазначає, що виконав роботи з виготовлення й установки (монтажу) світлопрозорих огороджувальних алюмінієвих конструкцій, фасадних та віконно-двірних блоків на загальну суму 4736028, 40 грн., про що свідчить довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року, а також акти приймання виконаних будівельних робіт (долучені до матеріалів справи).

Позивачем надано Довідку про надходження коштів № 164 від 25.03.2011 року, виписки по рахунку, Довідку №34/14-26/27 від 31.05.2011 згідно якої 30.12.2009 року від відповідача надійшла сума в розмірі 120000,00 грн, в сукупності відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 4590873,84 грн. Позивач просить стягнути не сплачену суму основної заборгованості в розмірі 145154,56 грн.

У відповідності до п. 3.4.1. договору, замовник не пізніше 7 (семи) робочих днів з моменту підписання сторонами відповідної Специфікації перераховує на розрахунковий рахунок підрядника, авансовий платіж в розмірі 80% від суми, зазначеної у відповідній специфікації.

Згідно п. 3.4.2. договору, остаточний розрахунок, за виконувані Позивачем роботи, проводиться замовником не пізніше 10 (десяти) днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних за відповідний період робіт за формою КБ-2в.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У порушення вимог п. 3.4.2. договору, відповідач заборгованість не погасив, грошові кошти не перерахував, що спричинило борг в розмірі 145154,56 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Крім основного боргу позивач просить стягнути пеню в розмірі 3945,02 грн. за період з 11.01.2011 року по 15.03.2011 року. Відповідно п. 11.3. договору, у випадку порушення замовником зобов'язання, передбаченого п. 3.4.2. договору останній сплачує підрядникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на цей період від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, а якщо прострочення у здійсненні остаточного розрахунку перевищує 5 днів додатково сплачує штраф в розмірі 0,5 % від належної до сплати суми.

За таких обставин суд приходить до висноку задовольнити позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 3945,02 грн.

Також позивач просить стягнути розмір втрат від інфляції за період з 11.01.2011 року по 15.03.2011 року що складає 2757,94 та 3% річних в розмірі 763,55 грн.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд вважає обґрунтованими суми стягнення за час прострочення платежу 3% річних в сумі 763,55 грн. та 3% річних в розмірі 2757,94 грн. та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ідеалбуд” (01030, м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 66; код ЄДРПОУ 32425484) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Алюміл Харків” (61023, Харківська обл., м. Харків, Київський район, вул. Сумська, буд.128; код ЄДРПОУ 34952063) суму основного боргу в розмірі 145154 (сто сорок п’ять тисяч сто п’ятдесят чотири) грн. 56 коп. , 3% річних в сумі 763(сімсот шістдесят три) грн. 55 коп., інфляційні втрати в розмірі 2757(дві тисячі сімсот п’ятдесят сім) грн. 94 коп., пеню в розмірі 3945(три тисячі дев’ятсот сорок п’ять)грн.02 коп., 1526 (одну тисячу п’ятсот двадцять шість) грн. 21 коп. державного мита та 236 (двісті двадцять чотири) грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяО.Є. Блажівська Повний текст рішення складено 14.06.2011 року