Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 50/16006.06.11 За позовом Національного банку України в особі Головного управління Національного банку по м. Києву і Київській області
до публічного акціонерного товариства "Банк Столиця"
про звернення стягнення на предмет іпотеки
Головуючий суддя: Головатюк Л.Д.
Судді: Власов Ю.Л.
Самсін Р.І.
Представники :
Від позивача: ОСОБА_1 (дов. від 26.06.2010)
ВІд відповідача: не прибув
В судовому засіданні 06.06.2011 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 12.11.2008 для задоволення вимог за кредитним договором №90 від 12.11.2008.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.03.2011 порушено провадження у справі №50/160 та призначено до розгляду на 21.03.2011.
Представник відповідача в судове засідання 21.03.2011 не зявився, витребувані судом докази не подав, але через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Суд дане клопотання задовольнив.
В судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі.
Розгляд справи було відкладено на 19.04.2011.
У судове засідання 19.04.2011 з"явилися представники сторін та дали пояснення по справі.
Представник відповідача у судовому засіданні 19.04.2011 подав клопотання про колегіальний розгляд справи, яке було задоволено.
Розпорядженням Голови господарського суду м. Києва Ємельянова А.С. від 19.04.2011 справу №50/160 за позовом Національного банку України в особі Головного управління Національного банку по м. Києву та Київській області до публічного акціонерного товариства "Банк Столиця" про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 12.11.2008 для задоволення вимог за кредитним договором №90 від 12.11.2008 доручено розглядати колегіально у складі: головуючого судді - Головатюка Л.Д.; судді Власова Ю.Л.; судді Самсіна Р.І.
Розгляд справи було відкладено на 13.05.2011.
У судове засідання 13.05.2011 з"явилися представники сторін та дали пояснення по справі.
У звязку з необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи було відкладено на 03.06.2011.
У судове засідання 03.06.2011 з"явилися представники позивача, відповідача і дали пояснення по справі.
В судовому засіданні було оголошено перерву на 06.06.2011 для подання сторонами додаткових доказів по справі.
У судове засідання 06.06.2011 з"явився представник позивача, дав додаткові пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 06.06.2011 не з"явився, всіх витребуваних доказів суду не надав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 03.06.2011 в судовому засіданні представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач частково позов визнав, а саме в сумі 24615482,26 грн., в іншій частині у позовних вимогах просив відмовити.
Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.
Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
12.11.2008 між Національним банком України (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Столиця»(далі відповідач, Банк) було укладено кредитний договір № 90, відповідно до якого позивач надав Банку кредит у розмірі 30 000 000,00 грн. (тридцять мільйонів гривень 00 коп.) на строк з 12.11.2008 до 11.11.2009 з оплатою у розмірі 15 % річних (далі - Кредитний договір).
Суд зазначає, що у зв'язку зі зміною найменування юридичної особи та відповідно до нової редакції статуту публічного акціонерного товариства «Банк Столиця», затвердженого наказом тимчасового адміністратора № 243 від 12.10.2009, зареєстрованого Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 16.11.2009, публічне акціонерне товариство «Банк Столиця»є правонаступником усіх майнових прав та обов'язків відкритого акціонерного товариства «Банк Столиця», який в свою чергу є правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Столиця», зареєстрованого Національним банком України 10.03.2004 за № 290 у Державному реєстрі банків.
За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір № 90 від 12.11.2008 є кредитним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Додатковим договором № 1 від 09.02.2010 до Кредитного договору строк користування кредитом продовжено до 11.11.2010 та встановлено відсоткову ставку у розмірі 16% річних з 12.11.2009.
Додатковим договором № 2 від 23.04.2010 до Кредитного договору визначено, що з 23.04.2010 відсоткова ставка встановлюється у розмірі 12,25 % річних та визначено, що відсоткова ставка є змінною в залежності від розміру облікової ставки Національного банку України.
Додатковим договором № 3 від 13.09.2010 до Кредитного договору заборгованість зафіксовано у сумі 24 000 000,00 (двадцять чотири мільйони гривень 00 копійок) та встановлено відсоткові ставки за користування кредитом: з 09.06.2010 по 08.07.2010 на рівні 11,5 % річних, з 09.07.2010 по 10.08.2010 на рівні 10,75 % річних, з 11.08.2010 по дату погашення на рівні 9,75% річних.
Зазначені проценти згідно з п. 1.3. Кредитного договору позичальник сплачує щомісячно в передостанній робочий день місяця до 13 години за період з першого по останнє число поточного місяця та разом з поверненням кредиту на рахунок визначений у договорі, відкритий в ОПЕРУ Національного банку.
З наданої позивачем копії банківської виписки вбачається, що 12.11.2008 позивачем на виконання умов Кредитного договору було перераховано відповідача 30000000,00 грн.
Як встановлено в ході розгляду спору, та не заперечується відповідачем, свої зобовязання щодо повернення позивачу кредитних коштів до 11.11.2010(відповідно до додаткового договору № 3 до кредитного договору) відповідач не виконав.
Згідно з наданим позивачем 03.06.2011 розрахунком сума заборгованості відповідача за Кредитним договором зі сплати кредиту складає: 22811796,32 грн. - заборгованість за кредитом; 1588685,78 - заборгованість за відсотками; 1110854,82 грн. - нарахована пеня за несплачений кредит; 36039,24 - нарахована пеня за несплачені відсотки.
Вищенаведений розмір заборгованості відповідача зі сплати кредиту та процентів за користування кредитними коштами підтверджується матеріалами справи. Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що його сума заборгованості перед позивачем менша, однак відповідачем будь-яких доказів, які б спростовували зазначену суму заборгованості перед позивачем за Кредитним договором до суду не надано, що дає суду підстави вважати, що відповідач не спростував належним чином розмір своєї заборгованості перед позивачем.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.
Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати всій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов”язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 2.2.4. Кредитного договору передбачено, що кредитор має право у разі неможливості списання заборгованості за наданим кредитом і процентів за користування ним з кореспондентського рахунку позичальника через відсутність коштів віднести заборгованість на рахунки з обліку простроченої заборгованості за кредитом та прострочених нарахованих доходів і нарахувати пеню в розмірі 0,5 процента від суми заборгованості за кожен день невиконання зобовязань, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення виконання зобовязання.
Сума пені за Кредитним договором, що розрахована позивачем за несвоєчасну сплату кредиту та за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами за період з 01.09.2010 по 31.05.2011, розрахована відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та положень ч. 6 ст. 232 ГК України виходячи з облікової ставки, встановленої НБУ у відповідний період з урахуванням виникнення зобовязання щодо оплати по сумах, які підлягали оплаті у визначений час та за період прострочення, та складає: 1110854,82 грн. - нарахована пеня за несплачений кредит; 36039,24 - нарахована пеня за несплачені відсотки
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що 22.11.2010 позивачем було направлено Банку вимогу про термінову сплату заборгованості за Кредитним договором.
В подальшому 06.12.2010 позивачем було направлено Банку вимогу відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку»із вимогою про усунення порушення договірних зобов'язань.
Листом від 07.12.2010 № 151/ел Банк визнав факт порушення ним договірних зобов'язань та запевнив у погашенні всієї суми заборгованості найближчим часом, однак не виконав своїх зобов'язань та не погасив заборгованість.
16.12.2010 позивачем було повторно направлено Банку вимогу відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку»із вимогою про усунення порушення договірних зобов'язань (одержану Банком 20.12.2010), однак як свідчать матеріали справи заборгованість не погашено й досі.
Відповідно до ч. 2 ст. 346 Господарського кодексу України для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Пунктом 1.2. Кредитного договору сторони передбачили, що забезпеченням виконання зобовязань за цим договором є застава нежитлових приміщень, що належать позичальнику на правах власності.
Статтею 1 Закону України “Про іпотеку” визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
12.11.2008 на забезпечення виконання зобов'язань Банку за Кредитним договором укладено іпотечний договір між Позивачем та Банком, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 3446 (далі - Іпотечний договір).
Предметом іпотеки за Іпотечним договором є нежилі приміщення з № 1 по № 44 (групи приміщень № 66), № І - відділення комерційного банку «Столиця»загальною площею 705,80 кв. м., які розташовані в м. Києві, по вул. Вишгородській, № 45/2 (літера А); нежилі приміщення з № 1 по № 17 (групи приміщень № 224) - відділення комерційного банку «Столиця»загальною площею 209,10 кв. м., які розташовані в м. Києві по проспекту Героїв Сталінграда, № 24, секція 9 (літера А); нежилі приміщення з № 1 по № 27 (групи приміщень № 28), з №1 по № 5 (групи приміщень № 29), №№1,2,3,4 (групи приміщень № 30), №№1,2 (групи приміщень № 31) - Банк, загальною площею 605,20 кв. м., які розташовані в м. Києві по Ярославському провулку, № 4 (літера А) ( далі - Предмет іпотеки).
Договором № 1 від 09.02.2010 про внесення змін до Іпотечного договору, зареєстрованим в реєстрі за № 254, до тексту Іпотечного договору було внесено зміни відповідно до внесених змін до Кредитного договору. Відповідно до умов Іпотечного договору та звітів про незалежну оцінку майна станом на 29.10.2009, вартість предмета іпотеки складає 35 753 852,00 (тридцять п'ять мільйонів сімсот п'ятдесят три тисячі вісімсот п'ятдесят дві гривні).
Відповідно до п. 25 Договору іпотеки термін його дії до повного виконання Іпотекодавцем зобовязань за кредитним договором.
Частиною 1 статті 33 ЗУ “Про іпотеку” передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до п. 20 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених умовами цього договору, відповідно до ст. 24 та розділу V Закону України «Про іпотеку»на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з п. 24 цього договору.
Згідно з п. 21 договору іпотеки реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.
Пунктом 24 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено в позасудовому порядку відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку»шляхом:
-переходу до іпотеко держателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобовязаний письмово повідомити іпотекодавця;
- продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця.
Даний пункт є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до п. 15.8.1 Іпотечного договору, Іпотекодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань, передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані.
Відповідно до 15.10 Іпотечного договору, іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, винагороди, та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрати на утримання предмету іпотеки, а також на здійснення забезпечених іпотекою вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України “Про іпотеку” звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 35 Закону України “Про іпотеку” у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Як зазначалося вище 16.12.2010 позивачем було направлено відповідачу вимогу відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» із вимогою про усунення порушення договірних зобов'язань (одержану відповідачем 20.12.2010).
Згідно зі ст. 7 Закону України “Про іпотеку” за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання, необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором іпотеки.
Відповідно до ч. 1 статті 39 Закону України “Про іпотеку” та ч. 2 ст. 25 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:
1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;
2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;
3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;
4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;
5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;
6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.
Щодо початкової ціни предмету іпотеки - нежилі приміщення з №1 по №44 (групи приміщень №66), №1 - відділення Комерційного банку «Столиця»загальною площею 705,80 кв. м., які розташовані в м. Києві, по вул. Вишгородській, №45/2 (літера А); - нежилі приміщення з №1 по №17 (групи приміщень № 224) - відділення комерційного банку «Столиця»загальною площею 209,10 кв. м., які розташовані в м. Києві по проспекту Героїв Сталінграда, №24, секція 9 (літера А); - нежилі приміщення з №1 по №27 (групи приміщень №28), з №1 по №5 (групи приміщень №29), №№1, 2, 3, 4 (групи приміщень №30), №№1, 2 (групи приміщень №31) - Банк, загальною площею 605,20 кв. м., які розташовані в м. Києві по провулку Ярославському, № 4 (літера А), то вона буде визначена в розмірі оціночної вартості вказаної нерухомості, що підлягає визначенню незалежним суб'єктом оціночної діяльності на момент такого продажу.
Положеннями статті 38 Закону України “Про іпотеку” передбачено, що дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені.
Згідно з ч. 1 ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Стаття 55 Закону України “Про нотаріат”, п. 63, 65 Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мінюсту України №20/5 від 03.03.2004, визначають, що крім правовстановлювального документа на житловий будинок, садибу та інше нерухоме майно (за винятком земельної ділянки), якщо воно підлягає державній реєстрації, нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до п. 7.1.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002, право на отримання витягу з державного реєстру прав власності на нерухоме майно має власник майна або уповноважена ним особа.
Отже, для реалізації права продажу майна особі необхідно отримати витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно. При цьому із аналізу вказаних законодавчих норм випливає, що особа, що має право продажу майна, отримує і права, повязані та необхідні для реалізації такого права.
Оскільки статтею 38 Закону України “Про іпотеку” іпотекодержателю надається право продажу предмета іпотеки, то іпотекодержатель може вчиняти дії та мати права, повязані та необхідні для реалізації такого права продажу, в тому числі отримувати витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Отже, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо звернення на користь позивача стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 12.11.2008. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача в дохід державного бюджету України підлягають стягненню витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 12.11.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 3446, а саме: -нежилі приміщення з №1 по №44 (групи приміщень №66), №1 - відділення публічного акціонерного товариства «Банк Столиця»загальною площею 705,80 кв. м., які розташовані в м. Києві, по вул. Вишгородській, №45/2 (літера А); -нежилі приміщення з №1 по №17 (групи приміщень № 224) - відділення публічного акціонерного товариства «Банк Столиця»загальною площею 209,10 кв. м., які розташовані в м. Києві по проспекту Героїв Сталінграда, №24, секція 9 (літера А);
-нежилі приміщення з №1 по №27 (групи приміщень №28), з №1 по №5 (групи приміщень №29), №№1, 2, 3, 4 (групи приміщень №30), №№1, 2 (групи приміщень №31) - Банк, загальною площею 605,20 кв. м., які розташовані в м. Києві по провулку Ярославському, № 4 (літера А);
для задоволення вимог Національного банку України за кредитним договором від 12.11.2008 № 90 в сумі заборгованості 25 547 376,16 грн. (двадцять п'ять мільйонів п'ятсот сорок сім тисяч триста сімдесят шість гривень 16 коп.), у тому числі сума заборгованості за кредитним договором 22 811 796,32 грн. (двадцять два мільйони вісімсот одинадцять тисяч сімсот дев'яносто шість гривень 32 коп.); 1 588 685,78 грн. (один мільйон п'ятсот вісімдесят вісім тисяч шістсот вісімдесят п'ять гривень 78 коп.) - заборгованість за відсотками, 1 110 854,82 (один мільйон стодесять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири гривень 82 коп.) - нарахована пеня за прострочений кредит; 36 039,24 грн. (тридцять шість тисяч тридцять дев'ять гривень 24 коп.) - нарахована пеня за простроченими відсотками.
3. Визначити спосіб реалізації Предмета іпотеки - нежилих приміщень з №1 по №44 (групи приміщень №66), №1 - відділення публічного акціонерного товариства «Банк Столиця»загальною площею 705,80 кв. м., які розташовані в м. Києві, по вул. Вишгородській, № 45/2 (літера А) шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною для подальшої реалізації Предмета іпотеки, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення продажу, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна за станом на день здійснення продажу;
-визначити спосіб реалізації Предмета іпотеки - нежилих приміщень з №1 по №17 (групи приміщень №224) - відділення публічного акціонерного товариства «Банк Столиця»загальною площею 209,10 кв. м., які розташовані в м. Києві по проспекту Героїв Сталінграда, № 24, секція 9 (літера А), шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною для подальшої реалізації Предмета іпотеки, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення продажу на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна за станом на день здійснення продажу;
-визначити спосіб реалізації Предмета іпотеки - нежилих приміщень з №1 по №27 (групи приміщень №28), з №1 по №5 (групи приміщень №29), №№1, 2, 3, 4 (групи приміщень № 30), №№1, 2 (групи приміщень №31) - Банк, загальною площею 605,20 кв. м., які розташовані в м. Києві по провулку Ярославському, № 4 (літера А), шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною для подальшої реалізації Предмета іпотеки, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення продажу, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна за станом на день здійснення продажу.
4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Банк Столиця" (04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, 29Б, код ЄДРПОУ 26520464) в дохід державного бюджету України 25500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
7. Копію рішення розіслати сторонам.
Головуючий суддя Головатюк Л.Д.
Суддя Власов О.І.
Суддя Самсін Р.І.
Дата підписання рішення 14.06.2011
Судове рішення № 17220903, Господарський суд м. Києва було прийнято 06.06.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 50/160. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: