YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди місто Київ

/

Господарський суд м. Києва

Рішення № 17220145, 09.06.2011, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення

09.06.2011

Номер справи

40/178

Номер документу

17220145

Форма судочинства

Господарське

Компанії, зазначені в тексті судового документа

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/17809.06.11 За позовом Інституту електрозварювання ім..Є.О. Патона Національної академії наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Технопарк ІЕЗ ім.. Є.О. Патона”

про стягнення заборгованості за договором оренди в сумі 16291,51 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник за довіреністю від 04.01.11 № Д-310601;

від відповідача: Мазур О.А. керівник.

В судовому засіданні 09.06.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Інститут електрозварювання ім..Є.О. Патона Національної академії наук України звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Технопарк ІЕЗ ім.. Є.О. Патона” про стягнення заборгованості у сумі 16 291,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконував своїх обов'язків у частині внесення плати за комунальні послуги, спожиті енергоресурси та відшкодування податку на землю відповідно до умов договору оренди №1191-А від 01.01.09, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 15 549,05 грн. Крім того позивач просить стягнути з відповідача 317,26 грн 3 % річних, та 425,20 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.05.11 порушено провадження у справі № 40/178, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 09.06.11.

У судове засідання 09.06.11 представники сторін зявились, надали документи на виконання вимог ухвали суду.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому повідомив про часткову сплату боргу в сумі 10 084,75 грн, проти наявності заборгованості не заперечував, позивач підтвердив факт часткової сплати.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

01.01.2009 між Інститутом електрозварювання ім..Є.О.Патона Національної академії наук України (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Технопарк ІЕЗ ім.. Є.О. Патона” (орендар, відповідач) було укладено договір оренди № 1191/А нерухомого майна, що знаходиться на балансі ІЕЗ ім..Є.О.Патона НАН України (далі договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме державне майно, що знаходиться на балансі ІЕЗ ім..Є.О.Патона, що розміщено за адресою: вул.. Боженка,11, кімната 1405, поверх 14, корпус 4, площею 27,35 кв.м., під офіс.

Відповідно до п.7.1 цей договір набуває чинності з дня підписання акту приймання-передачі і діє до 31.12.09 включно.

Згідно з п.3.1 договору, крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця відшкодування комунальних платежів (додаток № 1), відшкодування податку на землю (додаток № 2).

Орендар сплачує авансом за два місяці вперед орендну плату та інші платежі згідно п.3.2, а надалі за кожний місяць до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно одержаних рахунків (п.3.3 договору).

Відповідно до п.3.8 договору орендну плату та інші платежі за договором орендар сплачує до дня фактичного звільнення приміщень. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від сплати заборгованості, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції.

Відповідно до п. 4.2.2. договору орендар зобовязаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати платежі за договором.

Відповідно до додатку № 1 (розрахунок відшкодування спожитих енергоресурсів та користування засобами звязку) до договору від 01.01.09 № 1191/А, місячна сума плати за комунальні послуги, яка підлягає відшкодуванню відповідачем складає 1 524,18 грн.

Згідно додатку № 2 (Розрахунок по відшкодуванню плати за землю на 2009 рік) до договору від 01.01.09 № 1191/А відповідачем протягом 2009 року підлягає відшкодуванню позивачу плата за землю в розмірі 45,06 грн. на місяць.

01.01.09 позивач на виконання зобовязань за договором оренди від 01.01.09 № 1191/А за актом передачі приміщень передав відповідачеві нежилі приміщення площею 27,35 кв.м., що розміщені за адресою: вул.. Боженка,11, кімната 1405, поверх 14, корпус 4.

18.12.09 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору оренди № 1191/А від 01.01.09, відповідно до умов якої продовжили строк дії договору оренди до 31.12.10.

Згідно додатку № 2 (Розрахунок по відшкодуванню плати за землю на 2010 рік) до договору від 01.01.09 № 1191/А відповідачем протягом 2010 року підлягає відшкодуванню позивачу плата за землю в розмірі 47,86 грн. на місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 31.12.10 звільнив орендовані приміщення, про що сторонами було складено Акт звільнення приміщень ІЕЗ ім.. Є.О. Патона НАН України.

В матеріалах справи наявні підписані та скріплені печатками сторін акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з лютого 2010 по грудень 2010 року, з яких вбачається надання позивачем відповідачеві послуг з оренди нерухомого майна, а також підтверджується обовязок відповідача відшкодувати позивачеві витрати по сплаті комунальних послуг та плати за землю.

Проте, як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, орендар належним чином не виконав зобовязання по відшкодуванню комунальних послуг та плати за землю за договором оренди № 1191/А від 01.01.09.

З пояснень сторін та наявних в матеріалах справи доказів (платіжне доручення № 157 від 06.06.11 на суму 10 084,75 грн вбачається, що станом на момент винесення рішення відповідачем було частково погашено суму заборгованості перед позивачем на вказану суму.

Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, оскільки факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем станом на момент вирішення спору в сумі 10 084,75 грн основної заборгованості спростовано, тому суд припиняє провадження у справі в частині суми сплаченої заборгованості у розмірі 10 084,75 грн у звязку з відсутністю предмету спору.

Факт наявності суми основної заборгованості за договором № 1191/А від 01.01.09. в сумі 5464,30 грн. відповідачем визнаний.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендних платежів в сумі 5 464,30 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ст.549 ЦК України).

Відповідно до п.3.6 договору оренди № 1191/А від 01.01.09. сума орендної плати, відшкодування комунальних платежів, плати податку на землю перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується в установленому законом порядку з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст. 3 Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України встановлено позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача пені за прострочення платежів в розмірі 317,26 грн, період нарахування з 01.02.10 по 31.12.10.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня нараховувалась в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення з урахуванням обмеження встановленого ч. 6 статті 232 ГК України.

Судом здійснено перерахунок розміру пені, з урахуванням того, що відповідно до п.3.3 договору платежі мали здійснюватись до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно одержаних рахунків, тобто прострочення починається на 21-й день. Крім того, з урахуванням вимог п. 2 ч .1 ст. 83 ГПК України, суд здійснює нарахування пені за періоди, що вказані позивачем у розрахунку.

За лютий 2010 року: