Рішення № 17220065, 01.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/10601.06.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «КРИМТЕПЛОПОСТАЧАННЯ»

ДоДержавного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»в особі спеціалізованої структурної одиниці Пансіонат «Енергетик»

Простягнення 62863,62 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 дов. № б/н від 06.04.11 р.

від відповідача:ОСОБА_2. дов. № 27 від 24.01.11 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИМТЕПЛОПОСТАЧАННЯ»до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»в особі спеціалізованої структурної одиниці Пансіонат «Енергетик»про стягнення 47736,40 грн. основного боргу, 7160,46 інфляційних нарахувань, 2389,44 грн. трьох відсотків річних та 3957,54 грн. пені у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором № 140 від 01.01.2009 р. та додатками до нього щодо оплати поставленої теплової енергії у гарячій воді.

Ухвалою суду від 25.03.11 р. було порушено провадження у справі № 37/106 та призначено її розгляд на 11.04.11 р., зобовязано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судове засідання 11.04.11 р. не зявився, витребуваних ухвалою суду від 25.03.11 р. документів не надав.

Через службу діловодства Господарського суду м. Києва 11.04.11 р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю його представника бути присутнім у призначеному судовому засіданні.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.04.11 р. надав суду відзив на позовну заяву та документи у справі, які були залучені до матеріалів справи.

Розглянувши клопотання позивача, суд його задовольнив, у звязку з чим та приймаючи до уваги незявлення йог представника у призначене судове засідання, а також невиконання ним вимог ухвали суду від 25.03.11 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, судом було відкладено розгляд справи № 37/106 на 23.05.11 р. та зобовязано сторін надати суду певні документи.

23.05.11 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, яка було прийнята судом, у відповідності до якої просить суд стягнути з відповідача Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»в особі структурної одиниці Пансіонат «Енергетик»на користь ТОВ «КРИМТЕПЛОПОСТАЧАННЯ»47736,40 грн. основного боргу, 5321,63 грн. пені, 2310,96 грн. трьох відсотків річних, 7494,63 грн. інфляційних нарахувань, 7450,00 грн. витрат на оплату правової допомоги і витрати на оплату державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу .

У відповідності до 4 частини статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, з огляду на те, що судом прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог, то у вирішенні спору має місце нова ціна позову 62863,35 грн.

У судовому засіданні 23.05.11 р. представники сторін заявили письмове клопотання про продовження строку розгляду спору, яке було судом задоволено.

Представник позивача у судовому засіданні 23.05.11 р. надав представнику відповідача копію заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, оголосив перерву у судовому засіданні 23.05.11 р. до 01.06.11 р. о 10:00 для надання можливості відповідачу ознайомитися з заявою про збільшення розміру позовних вимог.

25.05.11 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів у справі, яке судом було задоволено.

У судовому засіданні 01.06.11 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.06.11 р. пояснив суду, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, надав письмові заперечення на позовну заяву. Відповідач у наданих суду 11.04.11 р. письмових запереченнях на позовну заяву не погоджувався з позовними вимогами в повному обсязі, посилаючись на наступне.

ТОВ «КРИМТЕПЛОПОСТАЧАННЯ»не надало в бухгалтерію відповідача в січні-лютому 2009 р. акти за надані послуги по постачанню теплової енергії. Рахунки, податкові накладні та акти виконаних робіт щомісячно в 2009 році за послуги з теплопостачання не надавались, що не дало змоги своєчасно сплатити і провести затрати з постачання теплової енергії в бухгалтерському та податковому обліках 2009 року. ТОВ «КРИМТЕПЛОПОСТАЧАННЯ»в березні 2009 року надало пансіонату «Енергетик»рахунок за послуги теплопостачання на суму 148336,43 грн. У звязку з виявленою помилкою даний рахунок був повернутий представнику ТОВ «КРИМТЕПЛОПОСТАЧАННЯ». Рахунок № 2-Н/04 від 01.04.09 р. за фактично отриману теплову енергію на суму 47736,40 грн. до сплати був наданий тільки 18.05.09 р., без податкових накладних. Акт звірки в 2009 році між сторонами не підписаний, оскільки звірка взаєморозрахунків не проводилася. Враховуючи викладене, надані ТОВ «КРИМТЕПЛОПОСТАЧАННЯ»20.10.10 р. рахунок-фактура №2-Н/10 від 19.10.10 р., акт на надані послуги з постачання теплової енергії на опалення та акт звірки за 2009 р. не були підписані відповідачем, оскільки Пансіонат «Енергетик»є структурним підрозділом ДП «НЕК «Укренерго»і не має права сплачувати в 2010 році необґрунтовані та прострочені затрати 2009 р.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРИМТЕПЛОПОСТАЧАННЯ»(постачальник) та Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго»в особі спеціалізованої структурної одиниці Пансіонат «Енергетик»(споживач) був укладений договір постачання теплової енергії в гарячій воді №140 від 01.01.09 р., відповідно умов якого постачальник зобовязується постачати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в необхідних йому обємах, а споживач зобовязується оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в строки, передбачені даним договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 2.1. договору № 140 від 01.01.09 р., теплова енергія постачається споживачу в обємах відповідно до додатку № 1 до даного договору у вигляді гарячої води на наступні потреби:

-опалення та вентиляція в період опалювального сезону;

-гаряче водопостачання на протязі року;

-технологічні потреби;

-кондиціювання повітря.

Відповідно до п. 5.1. договору № 140 від 01.01.09 р., облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Згідно з п. 6.1. вищевказаного договору, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються в грошовій формі відповідно до встановленого тарифу, який на момент укладення даного договору складає 526,95 грн., в т.ч. ПДВ за 1 Гкал.

Розрахунок за використану мережеву воду здійснюється згідно з актом, який відображає різницю показань приладів на прямому та зворотному трубопроводах мережевої води, та затвердженою щоквартально калькуляцією.

Відповідно до п. 6.2. договору № 140 від 01.01.09 р., розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 6.3. вищевказаного договору визначено, що споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує постачальнику вартість вказаної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням остаточної суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Згідно з п. 6.4. договору № 140 від 01.01.09 р., якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку:

-при перевищенні фактичного споживання теплової енергії понад заявленого та оплаченого до початку розрахункового періоду це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 15-го числа, наступного за розрахунковим місяцем;

-у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку;

-у випадку відсутності акта держповірки приладу обліку або його несправності, визначення кількості спожитої теплової енергії здійснюється у відповідності до договірних навантажень.

Відповідно до п. 6.5. договору № 140 від 01.01.09 р., споживачі, які не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої енергії визначають згідно з договірними навантаженнями, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел постачальника та кількості годин (діб) роботи теплоспоживаючого обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниці між заявленою і фактично спожитою тепловою енергією виплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобовязання за договору № 140 від 01.01.09 р., поставивши за період з січня 2009 р. до березня 2009 р. теплову енергію на загальну суму 47736,40 грн., тоді як відповідач свої зобовязання щодо оплати за спожиту теплову енергію не виконав.

Таким чином, на момент звернення позивача з даним позовом до суду заборгованість Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»в особі спеціалізованої структурної одиниці Пансіонат «Енергетик»перед ТОВ «КРИМТЕПЛОПОСТАЧАННЯ»становить 47736,40 грн.

Також позивач пояснив суду, що неодноразово звертався до відповідача в усній та письмовій формах (листи вихідні № 117 від 30.03.09 р., № 02/53 від 18.05.10 р., № 390 від 09.06.10 р. та № 1008 від 20.10.10 р.) щодо погашення вищевказаної заборгованості, однак заборгованість не була погашена відповідачем (належним чином засвідчені копії зазначених листів та додатків до них додані до матеріалів справи).

За таких обставин ТОВ «КРИМТЕПЛОЕНЕРГО»звернулось до Господарського суду м. Києва з даним позовом Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі спеціалізованої структурної одиниці Пансіонат «Енергетик»про стягнення 47736,40 грн. основного боргу, 7160,46 інфляційних нарахувань, 2389,44 грн. трьох відсотків річних та 3957,54 грн. пені у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором № 140 від 01.01.2009 р. та додатками до нього щодо оплати поставленої теплової енергії у гарячій воді.

Оскільки позивач 23.05.11 р. надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка судом була прийнята, то справа № 37/106 розглядається за новою ціною позову 62863,35 грн. (з яких 47736,40 грн. основний борг, 5321,63 грн. пеня, 2310,96 грн. три відсотки річних, 7494,63 грн. інфляційні нарахування).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 140 від 01.01.09 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію не здійснив.

В ході судового процесу Господарський суд міста Києва встановив, що рахунки, податкові накладні та акти виконаних робіт щомісячно в 2009 році за послуги з теплопостачання не надавались, що не дало відповідачу змоги своєчасно сплатити за теплову енергію та відобразити ці операції в бухгалтерському та податковому обліках 2009 року.

Зокрема, з пояснень відповідача випливає, що ТОВ «КРИМТЕПЛОПОСТАЧАННЯ»в березні 2009 року надало пансіонату «Енергетик»рахунок за послуги теплопостачання на значно завищену суму 148336,43 грн.

У звязку з виявленою помилкою даний рахунок відповідачем був повернутий представнику ТОВ «КРИМТЕПЛОПОСТАЧАННЯ»А.В. Касьяненко.

Рахунок №2-Н/04 від 01.04.09 р. за фактично спожиту теплову енергію на суму 47736,40 грн. до сплати був наданий тільки 18.05.10 р. без податкових накладних. Акти звірки за 2009 рік між сторонами не проводились.

Виправлений рахунок-фактуру №2-Н/10 від 19.10.10 р., акт на надані послуги з постачання теплової енергії на опалення та акт звірки за 2009 р. були надані Товариством з обмеженою відповідальністю «КРИМТЕПЛОПОСТАЧАННЯ»відповідачу лише 20.10.10 р., що визнав представник позивача у судовому засіданні, інших відомостей суду не повідомив та доказів у спростування наведеного не надав.

Таким чином, у відповідача до травня 2010 р. були відсутні підстави сплатити за спожиту теплову енергію саме 47736, 40 грн. за рахунком-фактурою № 2-Н/10, і позивач не довів суду, що відповідач знав або міг знати до 18.05.2010 р. саме про таку суму, яка підлягала до сплати.

Проте, після отримання вказаного рахунку-фактури відповідач знав про наявність у нього зобовязання сплатити саме 47736, 40 грн., проте до розгляду даної справи в суді цього не здійснив, у звязку з чим господарський суд визнає, що позивач правомірно звернувся до суду з вимогами стягнути з відповідача основний борг у вказаній сумі.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 47736,40 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИМТЕПЛОПОСТАЧАННЯ»в частині стягнення з Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі спеціалізованої структурної одиниці Пансіонат «Енергетик»суми основного боргу за договором № 140 від 01.01.09 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього у розмірі 47736,40 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КРИМТЕПЛОПОСТАЧАННЯ»просить суд також стягнути з відповідача 7494,63 грн. інфляційних нарахувань за період з квітня 2009 р. до листопада 2010 р. та 2310, 96 грн. трьох відсотків річних за період з 16.04.09 р. до 25.11.10 р. у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором № 140 від 01.01.09 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

У постанові Вищого господарського суду № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як відємного, так і позитивного значення.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що повязані із встановленням рівня інфляції у липні 2009 р., серпні 2009 р., квітні 2010 р., травні 2010 р., червні 2010 р. та липні 2010 р. на рівні 99,9 %, 99,8 %, 99,7 %, 99,4 %, 99,6 % та 99,8 % відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ТОВ «КРИМТЕПЛОПОСТАЧАННЯ».

Також при дослідженні наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, судом було виявлено помилки щодо застосування періоду, за який вони нараховані, оскільки відповідачу стало відомо про борг у розмірі 47736,40 грн. 18.05.11 р., а рахунок-фактура №2-Н/10 від 19.10.10 р., акт на надані послуги з постачання теплової енергії на опалення та акт звірки за 2009 р. були отримані відповідачем лише у жовтні 2010 р.

У звязку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних, у відповідності до якого, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»в особі спеціалізованої структурної одиниці Пансіонат «Енергетик»інфляційні нарахування за період з червня 2010 р. до листопада 2010 р. у розмірі 2052,67 грн. та три відсотки річних у розмірі 749,39 грн. за період з 01.06.2010 р. до 25.11.2010 р.

Також ТОВ «КРИМТЕПЛОПОСТАЧАННЯ»відповідно до заяви про збільшення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача 5321,63 грн. пені за період з 16.04.09 р. до 16.10.09 р. у звязку з неналежним виконанням ним грошового зобовязання за договором постачання теплової енергії у гарячій воді № 140 від 01.01.09 р.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.2.3. договору № 140 від 01.01.09 р. визначено, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, сплачуючи пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від необхідної до сплати суми за період нарахування пені.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Дослідивши наданий 23.05.11 р. позивачем розрахунок пені за договором постачання теплової енергії у гарячій воді № 140 від 01.01.09 р. за період з 16.04.09 р. до 16.10.09 р., суд вважає його необґрунтованим, оскільки позивач не довів, що Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго»в особі спеціалізованої структурної одиниці Пансіонат «Енергетик»до 18.05.10 р. знало про суму боргу в розмірі 47736,40 грн. При цьому, з умов договору неможливо встановити, що саме таку суму відповідач повинен був сплатити в зазначені в розрахунку строки.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє ТОВ «КРИМТЕПЛОПОСТАЧАННЯ»в задоволенні вимоги про стягнення з Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»в особі спеціалізованої структурної одиниці Пансіонат «Енергетик»5321,63 грн. пені за період з 16.04.09 р. до 16.10.09 р. у звязку з неналежним виконанням ним грошового зобовязання за договором постачання теплової енергії у гарячій воді № 140 від 01.01.09 р.

Позивач просить стягнути з Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»в особі спеціалізованої структурної одиниці Пансіонат «Енергетик»7450,00 грн. витрат, сплачених за правову допомогу.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті зазначеної норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія зазначеного Закону України поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наведено в ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Пунктом 10 Розяснення Вищого господарського суду України №02 5/78 від 04.03.1998 р. зі змінами та доповненнями встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, повязані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських обєднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною пятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, а саме угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В даному випадку позивачем надано суду договір на надання правової допомоги №02/12/10, яким визначено, що адвокат ОСОБА_1 зобовязався надати ТОВ «КРИМТЕПЛОПОСТАЧАННЯ»юридичні послуги, перелічені в розділі 2. цього договору. У додатку № 1 до даного договору визначено розрахунок вартості відповідно до статті 5 договору про надання правової допомоги № 02/12/10. Позивачем також надано суду копії підписаного та скріпленого печатками сторін акту наданих послуг за договором № 02/12/10, видатковий касовий ордер від 05.04.11 р. на суму 7450,00 грн., юридичний висновок, розрахунок позовних вимог у звязку з порушенням грошового зобовязання за договором № 140 від 01.01.09 р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1 ОСОБА_1 та довіреність від 06.04.11 р., видана ТОВ «КРИМТЕПЛОПОСТАЧАННЯ», якою уповноважено ОСОБА_1 представляти інтереси позивача.

Слід відзначити, що статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Верховний Суд України в постанові від 01.10.2002 у справі № 30/63 чітко зазначив, що в контексті статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Оцінивши надані позивачем документи в їх сукупності, суд встановив, що за договором на надання правової допомоги №02/12/10 адвокат ОСОБА_1 зобовязався надавати позивачу юридичні послуги, визначені в розділі 2. цього договору, а позивач зобовязався сплатити аванс у розмірі 7450,00 грн.

В ході розгляду справи було надано доказ сплати позивачем адвокату ОСОБА_1 авансу за надання адвокатських послуг, як це передбачено ст.33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол №6).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, підлягає задоволенню вимога про відшкодування позивачу витрат на правову допомогу (адвокатські послуги) за рахунок відповідача, в порядку, передбаченому ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 5863,02 грн.

Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИМТЕПЛОПОСТАЧАННЯ»до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»в особі спеціалізованої структурної одиниці Пансіонат «Енергетик»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі даного позову Товариством з обмеженою відповідальністю «КРМТЕПЛОПОСТАЧАННЯ»було сплачено державне мито відповідно до платіжних доручень № 3740 від 05.04.11 р. в сумі 613,00 грн. та № 4266 від 17.05.11 р. в сумі 17,00 грн., тоді як, відповідно до норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів»із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доході громадян. У відповідності до ціни позову у даній справі позивач повинен був сплатити 628,37 грн. За таких обставин зайво сплачене державне мито у розмірі 1,36 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 47 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 193, 230, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 47, 75, 79, ст. ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»в особі спеціалізованої структурної одиниці Пансіонат «Енергетик»(01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 25, код ЄДРПОУ 00100227) в особі спеціалізованої структурної одиниці Пансіонат «Енергетик»Комінтерну, 25, код ЄДРПОУ 05425000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИМТЕПЛОПОСТАЧАННЯ»(99046, м. Севастополь, Нахімовський район, проспект Перемоги, 44, код ЄДРПОУ 36138454) 47 736 (сорок сім сімсот тридцять шість) грн. 40 коп. основного боргу, 2 052 (дві тисячі пятдесят дві) грн. 67 коп. інфляційної складової боргу, 749 (сімсот сорок девять) грн. 39 коп. трьох відсотків річних, 5 863 (пять тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 02 коп. витрат на правову допомогу, 505 (пятсот пять) грн. 39 коп. витрат по сплаті державного мита та 189 (сто вісімдесят девять) грн. 73 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.У решті позовних вимог відмовити.

4.На підставі даного рішення повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «КРИМТЕПЛОПОСТАЧАННЯ»(99046, м. Севастополь, Нахімовський район, проспект Перемоги, 44, код ЄДРПОУ 36138454) з Державного бюджету України державне мито в сумі 1 (одну) грн. 36 коп., що перераховане платіжним дорученням № 4266 від 17.05.11 р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складення повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення складено

03.06.2011 р.