Рішення № 17220064, 01.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/14401.06.11 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»

до Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська

авіаційна транспортна компанія»

про стягнення 44683,97 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № 84 від 09.03.2011 р.

ОСОБА_2. дов. № 277 від 10.12.10 р.

від відповідача: не зявився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»до Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»про стягнення 41197,87 грн. основного боргу за спожиту активну електроенергію, 1679,52 грн. пені, 782,76 грн. інфляційних нарахувань, 325,07 грн. трьох відсотків річних, та 567,47 грн. основного боргу за послуги компенсації перетікання реактивної електроенергії, 99,01 грн. інфляційних нарахувань та 32,27 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором про користування електричною енергією № 86 від 01.06.01 р. та договором про постачання електричної енергії № 8130 від 01.12.10 р.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.04.11 р. матеріали позовної заяви № 4/5009/1799/11 та додані до неї документи були передані за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва, оскільки відповідач зареєстрований в м. Києві, а спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобовязань щодо оплати вартості поставленої електроенергії за договором про користування електричною енергією № 86 від 01.06.01 р. та договором про постачання електричної енергії № 8130 від 01.12.10 р.

Матеріали справи № 4/5009/1799/11 відповідно до автоматизованої системи документообігу Господарського суду міста Києва передані на розгляд судді Гавриловській І.О.

Враховуючи наведене, ухвалою від 20.04.11 р. було порушено провадження у справі № 37/144 та призначено її розгляд на 23.05.11 р., зобовязано сторін надати певні документи.

Через службу діловодства Господарського суду міста Києва 23.05.11 р. від позивача надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог, яка приймається судом до розгляду, у відповідності до якої позивач просить припинити провадження у справі в частині стягнення боргу за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії за березень 2009 р. у розмірі 565,80 грн. по платіжній вимозі-дорученню № 2852 від 13.04.09 р. та стягнути з відповідача 41197,87 грн. основного боргу за використану активну електричну енергію, 567,47 грн. боргу за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, 887,17 грн. інфляційних нарахувань, 351,14 грн. трьох відсотків річних та 1679,52 грн. пені.

У відповідності до 4 частини статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, з огляду на те, що судом прийнято заяву позивача про уточнення розміру позовних вимог, то у вирішенні спору має місце нова ціна позову 44683,17 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 23.05.11 р. на виконання вимог ухвали від 20.04.11 р. надав витребувані судом документи.

Представник відповідача у судове засідання 23.05.11 р. не зявився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 22.04.11 р., які підтверджують отримання відповідачем 28.04.2011 р. та 06.05.2011 р. ухвали про порушення провадження у даній справі від 20.04.11 р.

Враховуючи наведене, у звязку з незявленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду від 20.04.11 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, судом було відкладено розгляд справи на 01.06.11 р.; повторно зобовязано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з доданням підтверджуючих документів і доказів його надіслання позивачу.

У судовому засіданні 01.06.11 р. представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали суду від 23.05.11 р. та оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 01.06.11 р. повторно не зявився, відзиву на позовну заяву не надав, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про врученні рекомендованого поштового відправлення від 25.05.11 р., згідно з яким відповідач 03.06.11 р. отримав ухвалу суду від 23.05.11 р.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго»(енергопостачальна організація, постачальник електричної енергії) та Державним підприємством Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»(споживач) були укладені договори на користування електричною енергією № 86 від 01.06.2001 р. та про постачання електричної енергії № 8130 від 01.12.2010 р.

У відповідності до розділу 1 договору № 86 від 01.06.01 р., електропостачальна організація зобовязується відпускати електричну енергію у відповідності з умовами даного договору, а споживач своєчасно здійснювати оплату спожитої електричної енергії та виконувати інші умови, визначені даним договором.

Згідно з розділом 1 договору № 8130 від 01.12.10 р., постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 «точки продажу електричної енергії споживачу».

Умови зазначених договорів свідчать про те, що за своєю правовою природою вони є договорами енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 4.1 договору № 86 від 01.06.01 р., розрахунки за електроенергію та інші платежі за розрахунковий період (місяць) здійснюються за діючими тарифами у відповідності з тарифними групами споживачів. У випадку постачання електричної енергії від незалежних постачальників згідно договору з постачальником.

Відповідно до п. 4.2. вищевказаного договору, щомісячно до 14 годин другого робочого дня наступного за звітним місяцем 9розрахунковим періодом), споживач направляє свого представника у відділ збуту енергії енергії для надання:

-звіту про спожиту активну електроенергію із мережі електропостачальної організації (додаток 10.1);

-звіту про спожиту реактивну електроенергію із мережі електропостачальної організації (додаток 10.2);

-звіту про генерацію реактивної енергії в мережу електропостачальної організації (додаток 10.3).

Згідно з п. 4.3. договору № 86 від 01.06.01 р., споживач має право здійснити в грошові1 формі до кінця попереднього розрахункового періоду передоплату за активну електроенергію, яка буде спожита за розрахунковий період. Сума оплати визначається у відповідності з передбачуваним споживанням активної електричної енергії за розрахунковий період.

Пунктом 4.4 договору № 86 від 01.06.01 р. визначено, що плата за споживання активної електроенергії (за відсутності передоплати) та за перетікання реактивної електроенергії за результатами розрахункового періоду здійснюється споживачем по рахунках і (або) платіжним вимогам-дорученням, які направляє йому електропостачальна організація. Розрахунок плати за перетікання реактивної енергії здійснюється згідно додатку № 3. Сума оплати визначається виходячи із даних в наданих звітах (відповідно до п. 4.2.) та сплачених споживачами (субспоживачами) платежів протягом відповідного розрахункового періоду.

Відповідно до п. 4.5. договору № 86 від 01.06.01 р., споживач в 5-ти денний строк після дати, вказаної в платіжному документі. Здійснює оплату рахунків і (або) платіжних вимог-доручень, направлених йому електропостачальною організацією.

Згідно з п. 7.1. № 8130 від 01.12.2010 р., облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаним до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником електричної енергії розрахунково згідно з вимогами додатка № 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію»та ПКЕЕ.

Пунктом 7.2. вищевказаного договору визначено, що розрахунки за електроенергію та інші платежі за розрахунковий період здійснюються за діючими тарифами та у відповідності до діючого законодавства.

Відповідно до п. 1. додатку № 4 до договору № 8130 від 01.12.10 р., розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця.

Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на рахунок постачальника електричної енергії, вказаний в п. 10 договору. За дату оплати приймається дата, на яку були зараховані кошти на рахунок постачальника електричної енергії.

Згідно п. 2. вищевказаного додатку, за умови наявності у споживача погодженої в установленому порядку екологічної та/або аварійної броні, споживач зобов'язаний протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснити платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття екологічної та / або аварійної броні в наступному розрахунковому періоді.

Сума платежу розраховується виходячи із тарифів, які діють на день здійснення платежу і обсягу електричної енергії, необхідної на покриття екологічної та/або аварійної броні протягом розрахункового періоду, що становить - кВт год.

У разі використання споживачем зарезервованого обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні, постачальником електричної енергії здійснюється перерахунок його вартості відповідно до тарифів, які діяли в період використання зарезервованого обсягу електричної енергії.

Споживач має право самостійно зробити до кінця поточного розрахункового періоду попередню оплату за активну електроенергію, що буде спожита в наступному розрахунковому періоді. Передплата здійснюється споживачем після одержання письмової згоди Постачальника електричної енергії.

Відповідно до п. 3. додатку № 4 до договору № 8130 від 01.12.10 р., у разі відсутності попередньої оплати, оплата споживаної протягом розрахункового періоду електричної енергії проводиться споживачем плановим платежем по рахунку або платіжній вимозі-дорученню, які направляє йому постачальник електричної енергії за плановий період з 1 по останній календарний день місяця на суму 90 % від вартості обсягу договірної величини споживання електричної енергії. Платіж здійснюється не пізніше 7 числа поточного місяця. За необхідності розмір планового платежу може бути скореговано з урахуванням фактичного споживання електричної енергії за плановий період, одержаних від споживача коштів за споживання електричної енергії відповідного розрахункового періоду, у тому числі за резервування обсягу електричної енергії на покриття екологічної та / або аварійної броні.

Пунктом 4. додатку № 4 до договору № 8130 від 01.12.10 р. визначено, що споживач не пізніше годин 2-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до постачальника електричної енергії для подання у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою споживача та скріплених його печаткою:

- «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію»за формою Додатка № 5.1;

- «Акта звірки обсягу споживання електроенергії, відпущеної Постачальником електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу»за формою Додатка №5.5 (у випадку розрахунку за спожиту електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу);

Постачальник електричної енергії підписує подані акти та один примірник повертає споживачу.

Згідно з п. 5. вищевказаного додатку, якщо до мереж споживача приєднані електроустановки субспоживачів, у «Акті про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію»(п. 3 Додатку 5.1) надаються дані про обсяги переданої активної електричної енергії окремо кожному субспоживачу, перерахованому в п.8 Додатка № 5.

Для підтвердження обсягу переданої субспоживачам за розрахунковий період електроенергії, споживач зобов'язаний щомісяця оформлювати із кожним субспоживачем (що безпосередньо межує із споживачем) «Акт прийому-передачі електричної енергії»за формою додатка № 5.2, оригінал якого з підписами та печатками двох сторін надавати разом з «Актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію»постачальнику електричної енергії в терміни, обумовлені в п. 4 цього додатку.

Відповідно до п. 6. додатку № 4 до договору № 8130 від 01.12.10 р., за підсумками розрахункового періоду постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого споживачем «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію»з урахуванням сум платежів, що надійшли від споживача.

Пунктом 7. додатку № 4 до договору № 8130 від 01.12.10 р. визначено, що у разі перевищення споживачем договірної величини споживання електричної енергії, що визначається постачальником при підбитті підсумків розрахункового періоду на основі «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію», сума платежу для остаточного розрахунку збільшується на величину вартості, визначеної виходячи із середньозваженого тарифу, різниці фактично спожитої та договірної величин споживання електричної енергії.

Пунктом 8. додатку № 4 до договору № 8130 від 01.12.10 р. визначено, що у разі перевищення договірної величини споживання електричної потужності, що визначається постачальником на основі оформленого згідно вимог цього договору (п. п. 3, 4 Додатка № 5) «Акта результатів замірів електричної потужності»та/або «Акта з контролю електричної потужності», постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок для сплати двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величин споживання електричної потужності.

Згідно з п. 9. додатку № 4 до договору № 8130 від 01.12.10 р., рахунки направляються постачальником споживачу поштою рекомендованим листом, нарочним або віддаються уповноваженому представнику споживача під розпис у пронумерованому, прошнурованому та скріпленому печаткою постачальника журналі. При направленні рахунка або платіжної вимоги-доручення споживачу нарочним постачальника, споживач зобов'язаний під розпис на супровідному листі прийняти рахунок або платіжну вимогу-доручення.

Відповідно до п. 10. додатку № 4 до договору № 8130 від 01.12.10 р., споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому постачальником електричної енергії. Датою отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення вважається:

-при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - З дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів);

-у випадку вручення рахунка або платіжної вимоги-доручення уповноваженому представнику споживача під розпис в журналі, дата зазначена у журналі;

-при направленні нарочним - дата вручення споживачу.

Згідно з п. 11. додатку № 4 до договору № 8130 від 01.12.10 р., якщо споживач не надав «Акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію»в обумовлений термін, постачальник електричної енергії самостійно визначає обсяги спожитої електроенергії та надає споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для сплати виходячи із середньодобового обсягу споживання електроенергії за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання споживачем даних про використану електричну енергію протягом наступного розрахункового періоду. Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії не перевищує один розрахунковий період, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної електроенергії здійснюється постачальником електричної енергії за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання визначених згідно п. 6 додатку № 5 «Графік зняття показань засобів обліку електричної енергії»без подальшого перерахунку. Відновлення розрахунків за розрахунковими засобами обліку здійснюється після спільного складання акта, в якому фіксуються покази розрахункових засобів обліку електричної енергії.

Позивач пояснив суду, що він належним чином виконував свої зобовязання за договорами № 86 від 01.06.01 р. та № 8130 від 01.12.10 р., однак у відповідача внаслідок неналежного невиконання умов даних договорів щодо оплати утворилась заборгованість за спожиту активну електричну енергію за листопад 2010 р. в розмірі 41197,87 грн., за послуги компенсації перетікання реактивної електроенергії за період з березня 2009 р. до квітня 2009 р. в розмірі 567,47 грн.

У підтвердження заборгованості відповідача ВАТ «Запоріжжяобленерго»надало копії картотек заборгованості споживача станом на 21.03.11 р., платіжної вимоги-доручення № 10042 від 06.12.10 р. на суму 41197,87 грн., № 2852 від 13.04.09 р. на суму 565,80 грн., № 3808 від 18.05.09 р. на суму 567,47 грн., акти про споживання протягом розрахункового періоду активної електричної енергії за листопад 2010 р., за березень 2009 р., за квітень 2009 р. та докази їх поштового відправлення відповідачу, а також виписку з рахунку позивача за 13.05.09 р., надану ВАТ «Сбербанк Росії».

Однак вищевказані платіжні вимоги-доручення не були оплачені відповідачем.

За таких обставин Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго»звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»про стягнення 41197,87 грн. основного боргу за спожиту активну електроенергію, 1679,52 грн. пені, 782,76 грн. інфляційних нарахувань, 325,07 грн. трьох відсотків річних, та 567,47 грн. основного боргу за послуги компенсації перетікання реактивної електроенергії, 99,01 грн. інфляційних нарахувань та 32,27 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором про користування електричною енергією № 86 від 01.06.01 р. та договором про постачання електричної енергії № 8130 від 01.12.10 р.

Оскільки позивач 23.05.11 р. надав суду заяву про уточнення розміру позовних вимог, яка судом була прийнята, то справа № 37/144 розглядається за новою ціною позову 44683,17 грн. (з яких: 41197,87 грн. основний борг за використану активну електричну енергію, 567,47 грн. борг за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, 887,17 грн. інфляційні нарахування, 351,14 грн. три відсотки річних та 1679,52 грн. пеня).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску електричної енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначені договорами № 86 від 01.06.01 р. та № 8130 від 01.12.10 р. строк оплату за спожиті активну енергію та послуги з перетікання реактивної електроенергії не здійснив.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 41197,87 грн. основного боргу за спожиту активну електроенергію та 567,47 грн. боргу за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов ВАТ «Запоріжжяобленерго»щодо стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»основного боргу за спожиту активну електроенергію у розмірі 41197,87 грн. та боргу за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії у розмірі 567,47 грн. за договорами № 86 від 01.06.01 р. та № 8130 від 01.12.10 р. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго»просить суд також стягнути з відповідача 887,17 грн. інфляційних нарахувань та 351,14 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договорами № 86 від 01.06.01 р. та № 8130 від 01.12.10 р. за період з 01.06.09 р. до 31.03.11 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця червня.

У постанові Вищого господарського суду № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як відємного, так і позитивного значення.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що повязані із встановленням рівня інфляції липні 2009 р., серпні 2009 р., квітні 2010 р., травні 2010 р., червні 2010 р. та липні 2010 на рівні 99,9 %, 99,8 %, 99,7 %, 99,4 %, 99,6 %, 99,8 % відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ВАТ «Запоріжжяобленерго».

У звязку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська транспортна компанія»за період з 01.06.09 р. до 31.03.11 р. підлягають 876,97 грн. інфляційних нарахувань.

Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання за договорами № 86 від 01.06.01 р. та № 8130 від 01.12.10 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 351,14 грн. трьох відсотків річних.

Також Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго»просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1679,52 грн. за період з 17.12.10 р. до 22.03.11 р., у звязку з неналежним виконанням грошового зобовязання за договорами № 86 від 01.06.01 р. та № 8130 від 01.12.10 р.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.7. договору № 86 від 01.06.01 р., у випадку недотримання строків оплати активної енергії, вказаних в п. 4.5. , споживач оплачує електропостачальній організації пеню в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня).

Згідно з п. 4.2.1 договору № 8130 від 01.12.10 р., за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за ак тивну електроенергію (п. 10 додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію») та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії (п. 5 додатку № 6 «По рядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії»), споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день простро чення (але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню з відповідача за порушення грошового зобовязання за договорами № 86 від 01.06.01 р. та № 8130 від 01.12.10 р. відповідно 1679,52 грн. пені за період з 17.12.10 р. до 22.03.11 р.

Враховуючи вищенаведене, позов Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»до Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 19/21, код ЄДРПОУ 24964464) на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»(69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) 41 197 (сорок одна тисяча сто девяносто сім) грн. 87 коп. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 567 (пятсот шістдесят сім) грн. 47 коп. боргу за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, 1 679 (одна тисяча шістсот сімдесят девять) грн. 52 коп. пені, 876 (вісімсот сімдесят шість) грн. 97 коп. інфляційних нарахувань, 351 (триста пятдесят одну) грн. 14 коп. трьох процентів річних, 446 (чотириста сорок шість) грн. 73 коп. витрат на оплату державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 95 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3.У решті позовних вимог відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складення повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повний текст рішення складено 03.06.11 р.