Рішення № 17218132, 18.07.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" липня 2011 р. Справа № 12/5007/48/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Сікорської Н.А.

судді

за участю представників сторін

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1 - дов. б/нвід 18.12.2009 р.

від позивача за зустрічним позовом: ОСОБА_2 - дов. б/н від 30.05.2011 р.

Розглянув справу за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укржитлокомплекс" (м.Київ)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Трансавтобуд" (м.Київ)

2 ) Приватного підприємства "Проспект" (м. Житомир)

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) від 15.12.2010р.

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Проспект" (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укржитлокомплекс" (м.Київ)

про стягнення 509217,60 грн. основного боргу, 78928,73 грн. пені, 356452,32 грн. збитків, 36460,06 грн. 3 % річних, 86057,00 грн. інфляційних нарахувань

Позивачем за первісним позовом подано позов про визнання недійсним договору від 15.12.2010 р. про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Трансавтобуд" та Приватним підприємством "Проспект" .

27.05.2011 р. від Приватного підприємства "Проспект" надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укржитлокомплекс" про стягнення на його користь з позивача за первісним позовом 509217,60 грн. основного боргу, 356452,32 грн. збитків, 36460,06 грн. 3 % річних, 86057,00 грн. інфляційних нарахувань (а.с. 37-39 ).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 30.05.2011 р. (а.с.59) прийнято зустрічний позов ПП "Проспект" для спільного розгляду з первісним позовом.

14.06.2011 р. Приватним підприємством "Проспект" подано суду письмові уточнення до позовної заяви (а.с.66), згідно яких просить стягнути додатково з відповідача за зустрічним позовом суму пені у розмірі 78928,73 грн., у зв"язку з незазначенням її через технічну помилку у резолютивній частині зустрічної позовної заяви.

В судовому засіданні представник позивача за зустрічним позовом - ПП "Проспект" подав заяву про зменшення позовних вимог в частині інфляційних нарахувань до суми 84020,16 грн.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом - ТОВ "Укржитлокомплекс" позовні вимоги підтримав, в частині зустрічних позовних вимог -позов визнає частково.

Представник відповідача за первісним позовом - ПП "Проспект" щодо первісних позовних вимог заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві ( а.с.65 ).

ТОВ "Транспортна компанія "Трансавтобуд", як відповідач за первісним позовом, заперечує проти первісних позовних вимог, посилаючись на те, що при укладанні договору відступлення права вимоги ТОВ "ТК "Трансавтобуд" та ПП "Проспект" керувались положеннями ст. ст. 512-515 ЦК України, які не передбачають отримання згоди боржника для відступлення права вимоги.

Крім того, вказано, що згода ТОВ "Укржитлокомплекс" була одержана в письмовій формі, про що свідчить письмовий відзив від 14.06.2011 р. ( а.с.64 ).

В процесі вирішення спору судом встановлено, що виходячи з пред"явлених зустрічних позовних вимог, ціна позову становить 1067115,71 грн., натомість зустрічний позивач вказав 1030655,65 грн. В результаті цього до Державного бюджету України сплачено державне мито в меншому розмірі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, -господарський суд

ВСТАНОВИВ:

17.03.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укржитлокомплекс"( далі - первісний позивач ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Трансавтобуд" (далі - відповідач 2 за первісним позовом ) укладено договір № 01/03 про виконання робіт (а.с.8) (далі - договір № 01/03 від 17.03.2009 р.), згідно п. 1.1 якого сторонами погоджено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, відповідач зобов"язується за завданням позивача протягом визначеного у договорі строку виконувати роботи щодо розробки грунту за адресою: м. Буча, вул. Тарасівська, 8-Г, а позивач зобов"язується оплачувати надані послуги.

Згідно довідок про вартість виконаних підрядних робіт за березень, липень, жовтень 2009 р. (а.с.43-45), відповідачем виконано роботи на загальну суму 509217,60грн.

Розрахунки Товариством з обмеженою відповідальністю "Укржитлокомплекс" за виконані роботи не проведено.

23.10.2009 р. між сторонами укладено додаткову угоду (а.с.9), згідно якого внесено доповнення до розділів 3 до п.3.4 та 4 до п.4.2, 4.3, 4.4, 4.5 договору № 01/03 від 17.03.2009 р.

20.12.2010 р. первісному позивачу надійшов лист № 3 від 20.12.2010 р. від ПП "Проспект" (далі відповідач 1 за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) (а.с.10), яким повідомлено про передачу права вимоги за договором від 17.03.2009 р.

Обгрунтовуючи свою позовну вимогу первісний позивач, посилаючись на ст. 527 ЦК України, вказує на те, що договором № 01/03 від 17.03.2009 р. не було передбачено права ТОВ "Транспортна компанія "Трансавтобуд" на передачу права вимоги іншій особі, а тому кредитором за всіма зобов"язаннями, що випливають із зазначеного договору має бути лише ТОВ "Транспортна компанія "Трансавтобуд".

Зважаючи на п. 3 ст. 215 ЦК України, первісним позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору від 15.12.2010 р. про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Трансавтобуд" та Приватним підприємством "Проспект".

З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи, заслухавши уповноважених представників сторін, господарський суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні первісного позову з наступних підстав.

Підпунктами 1.2.1-1.2.2 п. 1.2 та п. 1.3 договору відступлення права вимоги ( цесії ) від 15.12.2010р., укладеного між ТОВ "Транспортна компанія "Трансавтобуд" (цедент) та ПП "Проспект" ( цессіонарій ) ( а.с.11 ), передбачено, що цедент передає цессіонарію своє право вимоги зобов'язань в обсязі і на умовах, що обумовлені договором від 17.03.2009 р. на виконання робіт та додатковою угодою №1 та існують на час підписання цього договору.

Цессіонарій при цьому, на підставі п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, отримавши право вимоги за договором від 17.03.2009 р., стає кредитором по відношенню до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Укржитлокомплекс».

Цессіонарій отримує право вимагати від боржника належного виконання обов'язку по оплаті виконаних робіт та сплати всіх штрафних санкцій, збитків, передбачених договором від 17.03.2009 р. та додатковою угодою №1 за неналежне виконання грошових зобов'язань ( в тому числі, вимоги щодо передачі боржником кредитору майна на виконання своїх зобов'язань ). Сторони підтверджують, що передача права вимоги відбулася у повній відповідності до приписів ст.512-519 ЦК України та вільним волевиявленням сторін.

Додатково у п. 1.1 договору відступлення права вимоги (цесії) від 15.12.2010р. констатовано, що між ТОВ «Транспортна компанія «Трансавтобуд» та ТОВ «Укржитлокомплект» (боржник) укладено та діє договір № 01/03 на виконання робіт від 17.03.2009 р. з додатковою угодою №1.

Цедент в рамках договору від 17.03.2009р. виконав роботи на суму 509217,60 грн., що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт форми КБ-3 за березень, липень та жовтень 2009 року. Боржник відповідно до умов договору від 17.03.2009р. та додаткової угоди № 1 зобов'язаний оплатити прийняті роботи протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання актів форми КБ-3.

Боржник не оплатив прийняті виконані роботи та штрафні санкції за прострочення виконання своїх зобов'язань.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення права вимоги ).

Відступлення права вимоги є правочином ( договором ), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги також в практиці ділового обороту називається "договором цесії", а його суб'єкти відповідно "цедентом" ( старий кредитор ) та "цесіонарієм" ( новий кредитор ).

Стаття 509 ЦК України визначає поняття зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі, якщо цей кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто відступлення права вимоги є можливим за умови її дійсності.

Статтею 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Договір від 17.03.2009 р. та додаткову угоду від 23.10.2009 р. сторонами укладено у простій письмовій формі.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ч.1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на приписи ст. 516 ЦК України, судом досліджено договір від 17.03.2009р. та додаткову угоду від 23.10.2009 р. і встановлено, що сторонами у п.7.4 договору передбачено, що відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою стороною.

Як свідчить лист № 3 від 20.12.2010 р. позивач за первісним позовом був письмово повідомлений 20.12.2010 р. про передачу відповідачем 2 за первісним позовом права вимоги за договором від 17.03.2009 р., тобто після укладання договору відступлення права вимоги (цесії) від 15.12.2010 р.

Водночас, в матеріалах справи міститься лист ТОВ "Укржитлокомплекс" від 11.05.2010 р., адресований директору ТОВ "Транспортна компанія"Трансавтобуд", згідно якого відповідно до п. 7.4 договору від 17.03.2009 р. № 01/03 на виконання робіт, з метою оптимізації розрахунків ТОВ "Укржитлокомплекс" погоджує відступлення ТОВ "Транспортна компанія "Трансавтобуд" права вимоги за цим договором будь - якій третій особі (а.с.143).

Тобто, на виконання п. 7.4 договору від 17.03.2009 р. № 01/03, відбулось письмове погодження з боржником відступлення права вимоги за вказаним договором.

Слід зазначити, що ч. 2 ст. 516 ЦК України передбачено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання ( згідно ч. 1, 2 ст. 518 ЦК України ).

В матеріалах справи відсутні письмові докази того, що боржник станом на 20.12.2010 р. ( дата отримання листа № 3 від 20.12.2010 р. від нового кредитора - ПП "Проспект") заперечував проти заміни кредитора.

Відповідно до ст. 519 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Відповідно до ст. 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України вказано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки, порушень приписів ст. 203 ЦК України не встановлено, тому у суду відсутні правові підстави для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги ( цесії ) від 15.12.2010 р.

Щодо зустрічного позову Приватного підприємства "Проспект" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укржитлокомплекс" про стягнення 509217,60 грн. основного боргу; 365452,32 грн. збитків; 78928,73 грн. пені; 84020,16 грн. інфляційних нарахувань; 36460,06 грн. 3% річних, то останній підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до п.3.4 договору № 01/03 від 17.03.2009 р., доповненого додатковою угодою від 23.10.2009 р. (а.с.9), ТОВ "Укржитлокомплекс" зобов'язався оплатити виконані роботи протягом 5-ти календарних днів з дати підписання відповідних актів здавання - передачі.

Згідно актів приймання виконаних підрядних робіт, підписаних сторонами, ТОВ "Транспортна компанія "Трансавтобуд" виконано роботи у березні, липні та жовтні 2009р. на загальну суму 509217,60 грн.

Виходячи з того, що строки проведення розрахунків сторони обумовили лише в додатковій угоді, яка підписана 23.10.2009р., а також врахувавши, що останній акт виконаних робіт було підписано сторонами 23 жовтня 2009 р. (а.с.133-135) строк проведення розрахунків відповідачем за зустрічним позовом закінчився 28.10.2009 р.

ТОВ "Укржитлокомплекс" не виконано п.3.4 договору № 01/03 від 17.03.2009 р., тобто не проведено оплату у погоджені сторонами строки.

Факт невиконання відповідачем за зустрічним позовом свого зобов"язання підтвердив в судовому засіданні і його представник.

Оскільки належного виконання зобов"язання щодо сплати вартості виконаних робіт не відбулось, вимога позивача за зустрічним позовом в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 4.2 договору № 01/03 від 17.03.2009 р., доповненого додатковою угодою від 23.10.2009 р. (а.с.9), передбачено, що за порушення строків оплати ТОВ "Укржитлокомплекс" сплачує ТОВ "Транспортна компанія "Трансавтобуд" пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості за весь період, що триває порушення.

Згідно розрахунку позивача за зустрічним позовом, сума пені становить 78928,73 грн., обрахована за 365 днів наступним чином 509217,60 грн.* 15,5%= 78928,73 грн.

Тобто, при проведенні розрахунку пені застосовно розмір облікової ставки у 7,75 %.

Однак враховуючи, що облікова ставка в розмірі 7,75 % установлена з 10 серпня 2010 р., згідно постанови правління Національного банку України від 09.08.2010 р. № 377 "Про регулювання грошово-кредитного ринку", позивачем за зустрічним позовом невірно обраховано суму пені, тому судом самостійно обраховано пеню за період з 10.08.2010 р. по 17.05.2011 р. (згідно даних позивача останній здійснює розрахунки саме на вказану дату), що дорівнює 281 дн. і, яка становить 60764,31 грн:

- (509217,60 грн. (сума боргу) х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2010 та 2011 році) х 281 ( кількість прострочених днів ) = 60764,31 грн.

Таким чином, позивач безпідставно заявив до стягнення 18164,42 грн. пені (78928,73 грн. - 60764,31 грн.), в задоволенні якої суд відмовляє.

Пунктом 4.4 договору № 01/03 від 17.03.2009 р., доповненого додатковою угодою від 23.10.2009 р. (а.с.9) передбачено, що у випадку, якщо ТОВ "Укржитллокомплекс" порушив строк проведення розрахунків за виконану роботу більше ніж на 6-ть (шість) календарних місяців, у відповідності до приписів п.5 ст.225 ГК України, сторони заздалегідь визначають погоджений розмір збитків у вигляді відсоткової ставки у 70% від обсягу невиконаного грошового зобов'язання, які ТОВ "Укржитллокомплекс" сплачує ТОВ "ТК "Трансавтобуд" без будь-яких додаткових застережень.

Позивачем за зустрічним позовом вказано, що оскільки кінцевий строк оплати виконаних робіт сплинув 28 жовтня 2009 р., то прострочення оплати на даний час складає більше ніж 6-ть місяців, тому відповідач повинен сплатити збитки в розмірі 70% невиконаного грошового зобов'язання, що становить у сумі 356452,32 грн.

Розглянувши доводи позивача в частині стягнення суми збитків в сумі 356452,32грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України ( далі - ГК України ) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Глава 24 Господарського кодексу України визначає загальні засади відповідальності учасників господарських відносин.

Відповідно до ч.3 ст. 216 ГК України господарсько-правова відповідальність базується на принципі, згідно з якими саме потерпіла сторона має право на відшкодування збитків.

Господарсько-правова відповідальність за своєю суттю спрямована на відновлення майнового стану потерпілого.

Згідно з ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З огляду на викладені положення Господарського кодексу України, право вимоги на відшкодування збитків надається суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Глава 3 Цивільного кодексу України визначає загальні засади захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 15 ч. 1 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 ч.1 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відшкодування збитків є способом захисту цивільних прав та інтересів, що пов'язується законом з особою кредитора, чиї цивільні права були порушені.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків в сумі 356452,32 грн. саме на користь ПП "Проспект".

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача за зустрічним позовом, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, за період з листопада місяця 2009 р. по квітень місяць 2011 р. сума інфляційних нарахувань становить 84020,16 грн.

Однак, судом встановлено, що вказаний розрахунок є невірним, а тому суд самостійно здійснив розрахунок інфляційних нарахувань за період з листопада місяця 2009 р. по квітень місяць 2011 р., які становлять суму 83999,76 грн. В частині стягнення 20,40 грн. суд відмовляє (84020,16 грн. - 83999,76 грн.).

Згідно розрахунку позивача за зустрічним позовом за період з 28.10.2009 р. по 17.05.2011 р. сума 3% річних становить 36460,06 грн. за 871 день ( а.с.40 ).

Проте, виходячи з вищевикладеного, прострочка в платежі у відповідача за первісним позовом почалась 29.10.2009 р., а кількість днів у період з 29.10.2009 по 17.05.2011 р. становить 566 днів.

Таким чином 3% річних за період з 29.10.2009 по 17.05.2011 р. складатиме 23689,08 грн.:

( 509217,60 грн. (сума боргу) х 3% х 566 (кількість прострочених днів) : 365 (кількість днів у році) = 23689,08 грн.

В частині стягнення 12770,98 грн. 3% річних (36460,06 грн. 23689,08 грн.) суд відмовляє.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідач за зустрічним позовом позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає зустрічні позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 677670,45 грн., з яких 509217,60 грн. основний борг, 60764,31 грн. пеня, 83999, 46 грн. інфляційні нарахування, 23689,08 грн. 3% річних. В частині стягнення 18164,42 грн. пені, 356452,32 грн. збитків, 20,70 грн. інфляційних нарахувань, 12770,98 грн. 3% річних у позові необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених позовних вимог.

В процесі вирішення спору, суд встановив, що при зверненні до суду із зустрічним позовом позивач не сплатив у повному розмірі державне мито, яке, виходячи з ціни позову 1067115,71 грн., має становити 10671,16 грн., натомість, згідно платіжної квитанції № 10 від 26.05.2011 р. державне мито сплачено в сумі 10306,56 грн.

За таких обставин, в дохід Державного бюджету з Приватно підприємства "Проспект" підлягає" стягненню кошти в сумі 364,60 грн. ( 10671,16 грн. - 10306,56 грн.).

На підставі ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526, 530, 546, ч. 2 ст. 625 ЦК України, керуючись ст.ст.22, 33, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укржитлокомплекс", місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Спаська, буд. 6-Д, ідентифікаційний код 31089658

на користь Приватного підприємства "Проспект", 10003, м. Житомир, вул. Котляревського, 39, кв. 3, ідентифікаційний код 25306912

- 509217,60 грн. основного боргу;

- 60764,31 грн. пені;

- 83999,46 грн. інфляційних нарахувань;

- 23689,08 грн. 3% річних;

- 6776,70 грн. витрат по сплаті державного мита;

- 149,87 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті зустрічного позову відмовити.

5. Стягнути з Приватного підприємства "Проспект", 10003, м. Житомир, вул. Котляревського, 39, кв. 3, ідентифікаційний код 25306912

в дохід Державного бюджету України

- 364,60 грн. державного мита

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя Сікорська Н.А.

Повне рішення складено 21 липня 2011 р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (на руки)

3 - відповідачу 1 (м. Житомир, вул. Металістів, буд. 3) (рек. із зв. повід.)

4 -відповідачу 2