Рішення № 17218125, 21.07.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" липня 2011 р.Справа № 9/5007/52/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Алексєєва М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3.дов.№7575 від 01.06.2011року

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Харків)

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Анокс" (м.Житомир)

про стягнення 16134,27 грн.

За клопотанням представника позивача, строк розгляду спору продовжено на п'ятнадцять днів, згідно ч.3 ст. 69 ГПК України.

В порядку ст.77 ГПК України в судовому засіданні від 15.07.2011року до 21.07.2011року до 10:00год

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 16134,27грн., з яких: 8900,00грн. заборгованість за поставлений товар, 980,77грн. пеня, 251,25грн. 3% річних, 1490,27грн інфляційних, 4511,99 витрат пов'язаних з правовою допомогою.

Представник позивача після оголошеної перерви в судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог згідно якої просить стягнути з відповідача 8900,00 грн. боргу за поставлений товар, 980,77грн пені, 251,25грн 3%річних, 1490,27грн інфляційних нарахувань та витрат пов'язаних з наданням адвокатських послуг в сумі 4511,99грн.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи норми ст. 22 ГПК України, господарський суд приймає заяву позивача від 21.07.2011р. про уточнення позовних вимог. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Представник позивача в судовому засіданні 21.07.2011р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 02.06.2011р., 21.06.2011р., 30.06.2011року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. 02.06.2011року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому з вимогами позовної заяви не погоджуються посилаючись на те, що пунктом 3.3. договору №4 від 12.03.2010 року передбачає Приймання товару по якості проводиться "Покупцем" у відповідності з Інструкцією про порядок прийому товару по якості П-7, по кількості П-6. (а.с.48).

15.06.2011року на адресу суду повернута ухвала суду, яка була адресована відповідачу на адресу м.Житомир, вул.Баранова,74, з відміткою поштового відділення "За місцем обслуговування".

Представником позивача надано суду витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 02.06.2011р. місцезнаходження ТОВ "Анокс" : 10001, м.Житомир, вул.Баранова, 74.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом прийняти участь в судовому засіданні останній не скористався.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між Фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 (м. Харків) - продавець та Товариством з обмеженою відповідальністю "Анокс" - покупець договору купівлі-продажу №4 від 12.03.2010р. (а.с. 16), позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 15153,51грн., що підтверджується видатковими накладними №11 від 15.03.2010року на суму 10523,50грн, №19 від 23.04.2010року на суму 4630,01грн, які підписані представниками обох сторін та їх підписи скріплені печатками (оригінали накладних були оглянуті в судовому засіданні).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Відповідно до п.1.4 Договору поставка продукції здійснюється з моменту підписання договору та діє до 31 грудня 2010року.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що відвантаження товару здійснюється на підставі заявки "Покупця" в кількості та якості, погодженої сторонами. Заявка проводиться "Продавцем" на протязі 5 днів з моменту її отримання.

Згідно п.2.4. Продукція вважається прийнятою з моменту підписання представником "Покупця" накладної.

У відповідності до п. 4.1 договору, розрахунок за отриману продукцію по договору здійснюється відповідачем протягом 30 календарних днів з моменту її отримання.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого на день подачі позовної заяви за відповідачем рахувалась заборгованість в сумі 8900,00грн.

22.03.2011року на адресу відповідача було направлено претензію №1 від 04.03.2011року,що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (рекомендованим). в якій позивач просить перерахувати на рахунок ФОП ОСОБА_1 суму основного боргу в розмірі 8900,00грн та пені та процентів в розмірі 2722,29грн.

На вищевказану претензію ТОВ "Анокс" надало відповідь, в якій повідомляє, що для залучення нових покупців ТОВ "Анокс" надає відстрочку платежу щодо поставленого товару, а також наголошує на тому, що в країні складна економічна та політична ситуація, факт яких є загальновідомим, це негативно впливає на фінансове становище суб'єктів господарювання всіх форм власності та тягне за собою виникнення простроченої заборгованості перед ТОВ " Анокс" за проданий товар. ТОВ "Анокс" веде активну діяльність з приводу повернення таких коштів, в тому числі і в судовому порядку, що займає певний час.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Крім того відповідно до ч.2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Вивчивши викладені обставини та дослідивши всі наявні докази по справі, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в сумі основного боргу 8900,00грн.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, в цій частині, не приймаються судом до уваги, як безпідставні та такі, що спростовуються викладеним вище.

Як свідчать матеріали справи за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 980,77грн.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 5.2 договору передбачено, що за прострочення платежу, передбаченого п.4.1. договору покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення виконання грошових зобов'язань. порушення строків оплати товару, передбачених п. 4.1 цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на день розрахунку від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с.28-30), перевіреного господарським судом, пеня у сумі 980,77грн. нарахована позивачем на підставі умов договору та відповідно до приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що розмір пені позивача внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання становить 980,77грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь інфляційних нарахувань у сумі 1490,27грн., а також 3% річних від простроченої суми у сумі 251,25грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 31-35) сума інфляційних нарахувань за період з квітня 2010р. по січень 2011р. становить 1490,27грн.

Слід зазначити, що нарахування інфляційних є виключним правом кредитора і здійснюється за весь час прострочення, за умови встановленого факту наявності прострочення виконання грошового зобов'язання.

При цьому, слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд у постанові від 24.11.2010р. по справі №21/108-10.

Крім того, відповідно до рекомендації Верховного суду України №62-97 від 03.04.1997р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається із внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду.

При застосуванні індексу інфляції належить мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Отже, інфляційні нарахування повинні нараховуватись за період з квітня 2010р. по січень 2011р. (включно).

Таким чином, суд самостійно здійснює розрахунок інфляційних нарахувань в період з квітня 2010 по січень 2011р. (включно):

- (6260,49 (сума боргу) х 101,2% (індекс інфляції за серпень 2010р.) / 100% - 6260,49 (сума боргу)) = 75,12грн.;

- (6160,49 х 102,9% (індекс інфляції за вересень 2010р.) / 100% - 6160,49) = 178,65грн.;

- (5960,49 х 100,5% (індекс інфляції за жовтень 2010р.) / 100% - 5960,49) = 29,80рн.

- (5760,49 х 100,3% (індекс інфляції за листопад 2010 р.) / 100% - 5760,49) = 17,28грн.

За видатковою накладною №19 від 23.04.2010року:

- 4630,01(сума боргу) х 101,2% (індекс інфляції за серпень 2010р.) / 100% - 4630,01(сума боргу) = 55,56грн.

- (4630,01 х 102,9% (індекс інфляції за вересень 2010р.) / 100% - 4630,01) = 134,27грн.

- 4630,01 х 100,5 % (індекс інфляції за жовтень 2010р.) / 100% - 4630,01) = 23,15грн.

- 4630,01 х 100,3 % (індекс інфляції за листопад 2010р.) / 100% - 4630,01) = 13,90грн

- 4630,01 х 100,8 % / 100% - 4630,01 = 37,04грн.

- 4630,01 х 101,0 % / 100% - 4630,01 = 46,30грн.

За таких умов, сума інфляційних нарахувань становить 611,07грн.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних за період з вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що розмір 3% річних позивача внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобовязань становить 251,25грн.

Відповідач суму боргу визнав, що підтверджується листом (відповідь) на претензію ВИХ№4 від 24.03.2011року.(а.с.23).

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 10743,09 грн., з яких: 8900,00грн. - основна заборгованість, 980,77грн. - пені, 611,07грн. - інфляційних нарахувань, 251,25грн. - 3% річних.

В частині стягнення 879,20грн. інфляційних нарахувань в позові необхідно відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати по оплаті адвокатських послуг в сумі 4511,99грн., що підтверджується договором від 12.01.2011р. б/н, укладеним між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та та ОСОБА_2, який є адвокатом (свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю №НОМЕР_2 від 13.05.2009р.), та розпискою про отримання гонорару по Договору про надання правової допомоги від 12.01.2011року, яка підписана лише адвокатом, тобто вищевказаний Договір не можливов вважати укладеним та погоджений обома сторонами. Платіжних документів, банківських виписок та будь-яких інших фінансових документів, які б підтверджували сплату гонорару відсутні.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Крім того, відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України “Про адвокатуру”, яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представником.

Договір на про надання праововї допомоги від 12.01.2011 року, згідно до якого позивачу надавалась правова допомога, був укладений з адвокатом, але не має підпису клієнту, що судом не може бути прийнятий до уваги.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 4511,99грн.

У задоволенні позову про стягнення з відповідача 4511,99грн. витрат на правову допомогу слід відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно обґрунтовано заявленим позовним вимогам.

На підставі ст.ст. 525, 526, 546, 610, 625, 655 ЦК України, ст.193, ГК України, керуючись ст.ст.49, 80 п. 4, 82-84,85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Анокс", 10001, м.Житомир, вул. Баранова, 74, ідентифікаційний код 36330700 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1

- 8900,00грн. - основна заборгованість, 980,77грн. - пені, 611,07грн. - інфляційних нарахувань, 251,25грн. - 3% річних, 107,42грн. державного мита та 157,14 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 879,20 грн. інфляційних нарахувань в позові відмовити.

4. Відмовити у задоволенні позову про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 4511,99грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

СуддяАлексєєв М.В.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України "22" липня 2011 р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек.з пов.про вручення)