Рішення № 17145321, 20.07.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" липня 2011 р. Справа № 2/5007/63/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Тимошенка О.М.

при секретарі Кудряшовій М.І.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 (довіреність №5 від 11.05.11)

від відповідача не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

За позовом Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" (м. Радомишль Житомирська область)

До Державного підприємства "Олевське лісове господарство" (смт. Олевськ)

про стягнення 28588,14 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з Державного підприємства "Олевське лісове господарство" 28588,14 грн., з яких: 23699,81грн. сума основного боргу за поставлену лісопродукцію, 1120,05грн. 3% річних, 3768,28грн. інфляційні нарахування.

Представник позивача у судовому засіданні подав заяву від 20.07.11 в якій відмовляється від позову в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань та просить стягнути з відповідача лише основну суму боргу в розмірі 23699,81грн.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, 19.07.11 надіслав до суду телеграму в якій просить відкласти розгляд справи, у зв'язку з неможливістю направити свого представника для участі в судовому засіданні.

Відповідно до ст.22 ч.3 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд відхиляє клопотання відповідача, вважає, що відповідач не добросовісно користується своїми правами наданими йому ст.22 ГПК України, оскільки відповідач жодного разу не направив свого представкника для участі в судовому засіданні та не виконав вимог ухвал суду від 10.04.11р. та від 04.07.11р.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

За усною домовленістю позивач відпустив відповідачу лісопродукцію на загальну суму 23699,81грн., що підтверджується товаро - транспортними накладними №2400 від 26.08.09 на суму 6445,07грн., №2441 від 28.08.09 на суму 7927,39грн., №2442 від 28.08.09 на суму 9327,35грн. та довіреністю на отримання товару серії ЯПС №281884 від 25.08.2009 (а.с.8-11).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.530 ч.2 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку по оплаті за отриману лісопродукцію позивач направив йому претензію №16 від 14.05.10 щодо оплати боргу, однак відповідач залишив її без відповіді та задоволення.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 23699,81грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При подачі позову до суду позивач, на підставі ст.625 ЦК України, просив стягнути з відповідача 1120,05грн. 3% річних та 3768,28грн. інфляційних нарахувань.

20.07.11 представник позивача подав заяву в якій відмовляється від стягнення з відповідача вказаних коштів.

Відмова від позову підписана представником позивача ОСОБА_1, право якого на відмову від позову передбачено довіреністю №5 від 11.05.2011.

Приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач до прийняття рішення по справі вправі відмовитись від позову. Відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, підписаній позивачем, що долучається до справи (ст.78 ГПК України).

Розглянувши заяву позивача від 20.07.2011 про відмову від позову в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, враховуючи право позивача на відмову від позову, господарський суд відповідно до ст.78 ГПК України приймає відмову позивача від позову, оскільки вважає, що ця відмова не суперечить діючому законодавству і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, та припиняє провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 23699,81грн., а в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, суд припиняє провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Витрати , пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення 1120,05грн. 3% річних та 3768,28грн. інфляційних нарахувань та припинити провадження у справі в цій частині.

2.Стягнути з Державного підприємства "Олевське лісове господарство" (11002,смт. Олевськ, вул.Пушкіна, 18; код 00991901) на користь Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" (12201, м. Радомишль Житомирської області, вул.Київська,6; код 13568251) - 23699,81грн. боргу, 237,00грн. витрат на оплату державного мита, 195,65грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О.М.

Віддрукувати:

1- в справу

2- відповідачу (рек. з повідом.)