Постанова № 17216180, 19.07.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"19" липня 2011 р. Справа № 5005/1305/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого –Білошкап О.В.,

суддів –Заріцької А.О.,

Хандуріна М.І.,

за участю представників сторін:

ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" –Нижника О.М., Івлєва Ю.Ю.,

Генеральної прокуратури України –Сахно Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.2011р. по справі №5005/1305/2011 за позовом Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області до Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", за участю третьої особи Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області про стягнення 3 371848, 83 грн.,-

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2011р. відмовлено в задоволенні позову Прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області до Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів, за участю третьої особи Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області про стягнення 3 371848, 83 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.2011р. апеляційні скарги прокурора Дніпропетровської області та Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області задоволено. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2011р. скасовано. Позов задоволено. Стягнуто з ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" на користь Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області 3 371 848,83грн. збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства.

          ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.2011р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2011р., посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, прокурор Дніпропетровської області звернувся до суду першої інстанції з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області до ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення 3371 848,83грн. збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства.

Позивачем розраховано розмір відшкодування збитків за наднормативний викид за формулою, визначеною Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №639 від 10.12.2008р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2011р. порушено провадження по справі за позовом прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області про стягнення з ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" збитків у розмірі 3 371 848,83грн.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення 3371 848,83грн. збитків, суд першої інстанції послався на недоведеність позивачем факту наднормативного викиду відповідачем забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а тому відсутні докази порушення відповідачем природоохоронного законодавства в цій частині. Крім того, ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" вжито заходів по розробці технологічних нормативів граничнодопустимих викидів в атмосферне повітря.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області про стягнення з ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" 3 371 848,83грн. збитків, суд апеляційної інстанції виходив з того, що фахівцями Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області за результатами перевірки виявлені порушення відповідачем умов дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 30.06.2009р. та вимог ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", ст. 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Тому позивачем правомірно та обґрунтовано застосовано розрахунковий метод розрахунку завданих державі збитків в розмірі 3371848,83грн.

Однак з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна з наступних підстав.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення вказаним вимогам закону не відповідає.

Відносини у галузі навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Згідно пункту б частини 1 статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини 2 статті 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Статтею 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" встановлено, що на підприємства, установи, організації та громадян - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, покладено обов'язки, зокрема щодо здійснення організаційно-господарських, технічних та інших заходів щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо, а також вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області проведено перевірку дотримання ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" вимог природоохоронного законодавства .

За результатами наведеної перевірки, 18.01.2011р. інспекторами складено акт перевірки контролю дотримання нормативів викидів забруднюючих речовин в об’єкти довкілля.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Відкритому акціонерному товариству "Нікопольський завод феросплавів" було видано дозвіл №1211600000-72 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами строком дії з 30.06.2009р. по 01.01.2016р., яким було встановлено дозволені обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря по кожному стаціонарному джерелу викидів (р.2 дозволу); умови, які встановлюються в дозволі на викиди (р.3 дозволу); заходи щодо скорочення викидів забруднюючих речовин (р.4 дозволу).

Відповідно до п.2.1.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, які перевищують затверджені граничнодопустимі викиди, установлені дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Під час проведеної перевірки, працівниками позивача проконтрольовано додержання відповідачем нормативів викидів по оксиду вуглецю та виконання підприємством природоохоронних заходів щодо досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів, передбачених діючим дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів.

Відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті надмірних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами, про що зазначається при складанні відповідного акту.

Згідно з п.2.7.2 Методики, розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря внаслідок невиконання в установлені в дозволі на викиди забруднюючих речовин терміни запланованих заходів щодо скорочення викидів забруднюючих речовин.

З акту перевірки контролю дотримання нормативів викидів забруднюючих речовин в об’єкти довкілля вбачається, що на час відбору проб виробниче обладнання працювало не на повну проектну потужність, що є порушенням п. 8.1 КНД 211.2.3.063-98. Таким чином, факт досягнення підприємством нормативів ГДВ не є достовірним.

Як вбачається з матеріалів справи, перевищення відповідачем гранично допустимих чи тимчасово узгоджених викидів і скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище після 01.01.2011р. в акті перевірки від 18.01.2011p. не встановлено.

Таким чином, у зв'язку з не встановленням даних про перевищення відповідачем гранично допустимих чи тимчасово узгоджених викидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище, не можна зробити висновок про те, що відповідач не виконує заходи щодо досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів, та порушує вимоги ст.ст.7, 14 Закону України "Про екологічну експертизу", ст.ст. 29, 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 10,11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Отже, задля встановлення розміру збитків позивач зобов’язаний був визначити наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря шляхом використання результатів безпосередніх вимірів (інструментальних, інструментально-лабораторних, індикаторних) викидів в атмосферне повітря, а також шляхом відбору і аналізу проб забруднюючих речовин у викидах від стаціонарних джерел забруднення відповідно до діючих методик.

Таким чином, факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідачем і розмір заподіяної шкоди не підтверджується належними доказами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що посилання позивача на те, що в разі роботи боржника на повну потужність, викиди перевищували би гранично допустимі норми є недостовірними і ґрунтуються лише на припущеннях.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, зокрема з протоколів позивача від 18.01.2011р. та від 19.01.2011р. вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел, не встановлено перевищення відповідачем граничнодопустимих обсягів викидів. Виміри, проведені під час перевірки, підтверджують , що відповідач здійснює викиди в атмосферне повітря в межах нормативу, передбаченого законодавством та дозволом на викиди.

Також відповідачем надано виміри за грудень 2010р. –січень 2011р., що здійснюються лабораторією підприємства, за якими перевищення дозволених викидів відсутні.

Щодо виконання відповідачем природоохоронних заходів з метою досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів, то судом першої інстанції встановлено, що підприємством вживаються заходи з організації виробництва (зменшення проектної потужності тощо), які знижують рівень впливу фізичних і біологічних факторів на атмосферне повітря, що забезпечують запобігання виникненню, зниження рівня впливу чи усунення факторів забруднення атмосферного повітря.

Висновки ж суду апеляційної інстанції про доведеність позивачем факту невиконання ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" природоохоронних заходів по оптимізації технологічного процесу із зменшенням викидів оксиду вуглецю на певних стаціонарних джерелах є помилковими, та такими що не відповідають вимогам закону.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанцій не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.2011р. підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2011р. - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.2011р. по справі №5005/1305/2011 скасувати.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2011р. залишити в силі.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Заріцька А.О. Хандурін М.І.