Постанова № 17215511, 18.07.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2011 р. Справа № 5002-30/5662-2010 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.,

суддів Доповідач Жаботина Г.В.Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.04.2011р.

у справі № 5002-30/5662-2010 Господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим

до відповідача Приватного підприємства "Техноросс"

про стягнення 1700грн. штрафу, розірвання договору та повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.01.2011 (суддя Ловягіна Ю.Ю.) у справі № 5002-30/5662-2010 позов Фонду майна Автономної Республіки Крим задоволено. Розірвано договір купівлі - продажу будівлі лазні, загальною площею 390,9 кв.м., що знаходиться за адресою: смт. Гвардійське, Сімферопольський район, вул. К. Маркса,64,який було укладено 29.08.1997 між Представництвом Фонду майна АРК у Сімферопольському районі та приватним підприємством "Сабіна". Зобов'язано приватне підприємство "Техноросс" повернути за актом приймання передачі до складу майна Автономної Республіки Крим будівлю лазні, загальною площею 390,9 кв.м., що знаходиться за адресою: смт. Гвардійське, Сімферопольський район, вул. К.Маркса, 64. Стягнуто з приватного підприємства "Техноросс"на користь Фонду майна Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, буд. 17 штраф у сумі 1700,00 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.04.2011р. (судді: Заплава Л.М., Антонова І.В., Євдокімов І.В.) зазначене судове рішення скасоване, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Фонд майна Автономної Республіки звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 27, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Фонду майна Автономної Республіки Крим не підлягає задоволенню.

Господарськими судами встановлено:

29.08.1997р. між позивачем та Приватним підприємством "Сабіна" був укладений договір купівлі-продажу, згідно якого позивач зобов'язався передати у власність Приватного підприємства "Сабіна" будівлю лазні, площею 390,9кв.м., що знаходиться за адресою: смт. Гвардійське Сімферопольського району, вул. К.Маркса, 64, а Приватне підприємство "Сабіна" зобов'язавя прийняти будівлю лазні та сплатити за неї відповідно до умов даного договору.

Підпунктом "б" пункту 5.3 договору сторони узгодили, що покупець зобов'язаний зберегти спеціалізацію "лазня".

29.08.1997р. договір був засвідчений Сімферопольською районною державною нотаріальною конторою, зареєстрований в реєстрі № 1-1973.

03.09.1997р. після сплати вартості будівлі лазні позивач здійснив передачу Приватному підприємству "Сабіна" вищезазначеного майна за актом приймання-передачі.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" до договору включаються зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання. Зобов'язання покупця, передбачені договором купівлі-продажу, зберігають свою дію для осіб, які придбають об'єкт у разі його подальшого відчуження протягом терміну дії цих зобов'язань.

Таким чином, із приписів вищенаведеної правової норми випливає, що зобов'язання покупця, які передбачені у договорі купівлі-продажу, зберігають свою дію і для осіб, які придбали об'єкт приватизації у первісного покупця, але протягом дії цих, встановлених договором купівлі-продажу, зобов'язань.

Як вже було зазначено, п.п. "б" пункту 5.3 договору сторони за договором від 29.08.1997р. узгодили, що Приватне підприємством "Сабіна" зобов'язане зберегти спеціалізацію приватизованого майна як лазню.

Проте, із встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин випливає, що строк дії даного договору сторонами не узгоджено.

Частиною 2 ст. 1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначено, що до відносин щодо приватизації невеликих державних підприємств, не врегульованих цим Законом, застосовується Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств".

Частиною 2 ст. 27 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" у редакції, що існувала на час виникнення спірних правовідносин, визначено:

"До договору купівлі-продажу повинні включатися передбачені бізнес-планом чи планом приватизації зобов'язання або зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу,щодо: здійснення програм технічного переозброєння виробництва, впровадження прогресивних технологій; здійснення комплексу заходів щодо збереження технологічної єдності виробництва та технологічних циклів; збереження та раціонального використання робочих місць; виконання вимог антимонопольного законодавства; збереження номенклатури та обсягу виробництва продукції (послуг) відповідно до бізнес-плану; завершення будівництва жилих будинків; утримання об'єктів соціально-побутового призначення; виконання заходів щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та охорони навколишнього середовища; внесення інвестицій виключно у грошовій формі, їх розміру та строків; виконання встановлених мобілізаційних завдань.

До договору купівлі-продажу об'єкта приватизації включаються санкції за порушення його умов.

Включення до договору інших зобов'язань покупця допускається за згодою сторін.

Термін дії зазначених зобов'язань, за винятком виконання встановлених мобілізаційних завдань, не повинен перевищувати п'ять років, а щодо підприємств-монополістів, підприємств військово-промислового комплексу, що підлягають конверсії, галузевих науково-дослідних інститутів та проектно-конструкторських бюро, інших підприємств і установ, приватизація яких здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України, порядок контролю за їх діяльністю затверджується Кабінетом Міністрів України.

Зазначені в цій частині зобов'язання зберігають свою дію для осіб, які придбають об'єкт у разі його подальшого відчуження протягом терміну дії цих зобов'язань.".

Таким чином, із приписів даної правової норми випливає, що термін дії зобов'язань, що визначені договором купівлі-продажу (крім мобілізаційних завдань) не повинен перевищувати п'ять років.

Враховуючи, що позивачем та Приватним підприємством "Сабіна" не встановлено строку щодо збереження приватизованого майна за спеціалізаціє "лазня", то, відповідно до приписів ч. 2 ст. 27 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", строк дії даного зобов'язання не може перевищувати п'яти років.

Оскільки договір купівлі-продажу укладено 29.08.1997р., то дія зобов'язання щодо збереження спеціалізації майна як лазня припинено 28.08.2002р.

Господарським судом встановлено:

19 серпня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу майнових прав власника-засновника юридичної особи.

Пунктом 1 договору встановлено, що продавець будучи єдиним власником засновником фірми "Сабіна", передав, а покупець прийняв у власність всі майнові права власника засновника Фірми "Сабіна", ЄДРПОУ 20750967, що має юридичну адерсу: 97513, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. Гагаріна, 82, кв. 1; Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи видане Державним реєстратором Сімферопольської районної державної адміністрації Автономної республіки Крим на бланку серії А00 №690853, дата проведення державної адміністрації 22 червня 1994 року, реєстраційний номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 11341200000000875, на умовах, викладених у договорі.

Під майновими правами власника засновника, зазначеними в п. 1 цього договору, розуміється право на управління Фірмою та отримання прибутку, а також активів Фірми у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства (п. 3 договору).

Після укладення договору купівлі-продажу майнових прав, рішенням від 04.09.2006р. Приватне підприємство "Техноросс" прийняв на себе обовязки засновника фірми "Сабіна", змінив назву фірми "Сабіна" на Приватне підприємство "Техноросс" та ін. Пунктом 1.1. Статуту також передбачено, що Приватне підприємство "Техноросс" є правонаступником у звязку зі зміною назви Фірми "Сабіна".

25.03.2008р. позивачем проведена перевірка виконання умов договору купівлі продажу від 29.08.1997р., якою встановлено, що в порушення умов договору об'єкт як лазня не використовується, а в коридорі знаходиться пункт приймання скляного посуду.

Як вже було зазначено, ч. 2 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та ч. 2 ст. 27 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" визначено, що зобов'язання покупця, передбачені договором купівлі-продажу, зберігають свою дію для осіб, які придбають об'єкт у разі його подальшого відчуження протягом терміну дії цих зобов'язань.

Оскільки термін дії відповідних зобов'язань було припинено 28.08.2002р., то господарський суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до пункту 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції встановив, що перевірка органом приватизації була проведена поза межами встановленого законом п'ятирічного терміну.

Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Оскільки апеляційним господарським судом норми матеріального та процесуального права порушено не було, то підстави для скасування даного судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.04.2011р. у справі № 5002-30/5662-2010 без змін.

Головуючий - суддя Карабань В.Я.

судді Жаботина Г.В.

Ковтонюк Л.В.