Рішення № 17184685, 30.05.2011, Розівський районний суд Запорізької області

2-40/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.05.2011 смт. Розівка

Розівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кущ Т.М.,

при секретарі судового засідання Літвіновій Т.А.,

за відсутності осіб, які повинні брати участь у справі,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Розівського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Розівської дослідної станції Інституту зернового господарства Української академії аграрних наук (далі за текстом Розівська дослідна станція ІЗГ УААН) про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, третя особа без самостійних вимог Розівський відділ Запорізької регіональної філії державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, -

В С Т А Н О В И В :

01 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Розівської дослідної станції ІЗГ УААН, в якому вказав, що він на підставі державного акту є власником земельної ділянки площею 5,72 га, розташованої на АДРЕСА_1, кадастровий № НОМЕР_1. За договором від 11 вересня 2003 року, який було зареєстровано 15 вересня 2003 року, позивач передав належну йому земельну ділянку в оренду Розівській дослідній станції ІЗГ УААН строком на 5 років, тобто до 15 вересня 2008 року. Позивач, посилаючись на те, що після закінчення строку дії договору відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою без згоди позивача та без достатніх правових підстав, а також на вимогу позивача відмовляється у добровільному порядку повернути земельну ділянку, вимушений була звернутись до суду із вимогою про витребування належної йому земельної ділянки з чужого незаконного володіння, зобовязавши відповідача повернути її позивачу. Крім того, у заяві позивач просив стягнути з відповідача суму понесених ним судових витрат.

Позивач ОСОБА_1 у відповідній письмовій заяві, поданій до суду, вказав про те, що він підтримує заявлені вимоги по тих підставах, які ним були викладені в позовній заяві, просив задовольнити його позов.

Позицію позивача підтримав його представник на підставі довіреності ОСОБА_2, надавши суду відповідну письмову заяву.

Представники відповідача на підставі довіреності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 письмово повідомили судові про те, що відповідач - Розівська дослідна станція ІЗГ УААН позов не визнає та заперечує проти його задоволення посилаючись на те, що відповідач, як орендар, після закінчення строку договору оренди продовжував користуватися належною ОСОБА_1 земельною ділянкою. Від позивача протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди не надійшло письмових заперечень проти цього, у звязку з чим відповідач вважав договір оренди поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Крім того, позивач ОСОБА_1 на протязі 2009-2010 років отримував орендну плату за користування належної йому земельної ділянки. За таких обставин представники відповідача просили суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1.

ОСОБА_5, як представник третьої особи Розівського відділення ЗРФ ДП „Центр ДЗК” у письмовій заяві вказав про наявність підстав для витребування земельної ділянки та повернення її у користування позивачеві, посилаючись на те, що при поновленні договору оренди землі необхідно укладання договору оренди земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах, на яких було укладено попередній договір оренди такої ділянки.

Особи, які повинні брати участь у справі, у судове засідання не зявились, про час і місце слухання справи були повідомлені належним чином, до суду подали заяви з проханням слухати справу без їх участі.

Виходячи з наведеного, а також положень ч.2 ст.158 ЦПК України, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності осіб, які повинні брати участь у справі.

Суд, з'ясувавши позицію осіб, які повинні брати участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки №НОМЕР_1 площею 5,72 га, яка розташована на АДРЕСА_1. Земельна ділянка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі держаного акту НОМЕР_2.

11 вересня 2003 року між ОСОБА_1 та Розівською дослідною станцією ІЗГ УААН було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки на термін 5 років. Строк дії договору з дня його державної реєстрації, а саме, з 15 вересня 2003 року до 15 вересня 2008 року.

Після закінчення терміну дії договору оренди, тобто після 15 вересня 2008 року, відповідач продовжує обробляти вказану земельну ділянку, власником якої є позивач, і в добровільному порядку повертати її не бажає, вважаючи, що дія договору оренди є поновленою на той самий строк.

Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Вказана норма зазначена і у п. 9.2 договору оренди, який укладений між сторонами.

Згідно статті 33 Закону України «Про оренду землі»після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обовязки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Частиною 3 статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Частиною 1 статті 34 Закону України «Про оренду землі», зокрема, визначено, що у разі припинення договору оренди землі орендар зобовязаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Автоматичне продовження або поновлення дії договору у разі відсутності письмових заперечень орендодавця проти продовження користування ділянкою орендарем умовами зазначеного договору не передбачено.

Суд також зазначає, що статтею 33 Закону України «Про оренду землі»також не передбачений порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише зазначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню.

Відповідно до статті 18, частини 1 статті 29 Закону України «Про оренду землі», частини 1 статті 210, частини 3 статті 640 ЦК України, частини 2 статті 125 ЗК України договір оренди землі підлягає державній реєстрації і є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Згідно пункту 17 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року №2073, перереєстрація, а також поновлення договорів оренди проводиться в порядку, встановленому для їх державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, підписаного сторонами 11 вересня 2003 року, державна реєстрація іншого договору між цими ж сторонами не відбувалась. Отже поновлений договір між сторонами не укладався.

Таким чином, із закінченням строку дії договору оренди відповідач втратив правові підстави для володіння спірною земельною ділянкою та статус землекористувача і ніяких передбачених законом та умовами договору дій по поновленню цього статусу не вчинив.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність між сторонами правовідносин, до яких підлягають застосуванню вищевказані норми матеріального права, а також стст.386,387 ЦК України, згідно яких держава забезпечує рівний захист прав усіх субєктів права власності, а власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Позовні вимоги є обґрунтованими, такими, що відповідають переліченим нормам закону, доведеними вищевказаними належними та допустимими доказами. Суд, виходячи із встановлених обставин справи, прийшов до висновку про безпідставність перебування у відповідача - Розівської дослідної станції ІЗГ УААН земельної ділянки, належної позивачу ОСОБА_1, а тому вимоги останнього підлягають задоволенню.

У відповідності до правил стст.79,88 ЦПК України одночасно на користь позивача підлягають стягненню з відповідача понесені ним судові витрати у вигляді сум сплаченого судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в загальній сумі 1013 грн. 49 коп., де 893 грн. 49 коп. сума сплаченого судового збору, 120 грн. оплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись стст.10, 11, 60, 79, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1, - задовольнити.

Зобовязати Розівську дослідну станцію Інституту зернового господарства Української академії аграрних наук (юридична адреса: 70300, Запорізька область, Розівський район, смт Розівка, вул. Академічна, буд.5, код ЄДРПОУ 00496722) повернути позивачеві ОСОБА_1 земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 5,72 га, яка розташована на АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_2, у стані, який існував до часу порушення, а саме, у задовільному стані, придатному для використання згідно з цільовим призначенням.

Стягнути з Розівської дослідної станції Інституту зернового господарства Української академії аграрних наук на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1013 (однієї тисячі тринадцяти) гривень 49 (сорока девяти) копійок, а саме, судовий збір в розмірі 893 (восьмисот девяноста трьох) гривень 49 (сорока девяти) копійок і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (ста двадцяти) гривень.

Рішення суду відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляцій скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції Розівський районний суд Запорізької області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-денного строку з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:Т.М. Кущ