Ухвала суду № 1715534, 18.03.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий у 1-й інст. Йосипчук О.С. Рядок статзвіту № 35

Господарський суд Закарпатської області Справа № 22-а-209/08 (22-а-2728/07)

Справа № 2/283-А

18 березня 2008 року колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого - судді Довгополова О.М.

суддів: Любашевського В.П., Яворського І.О.

при секретарі Федуніву Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріам», Хустської об»єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Закарпатської області від 26 червня 2007 року, -

встановила:

Оскаржуваною постановою частково задоволено позовні вимоги ТзОВ «Маріам» смт.Вишково, Хустського району, Закарпатської області до Хустської ОДПІ Закарпатської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 08.05.2003. №0000522351/0, №0000112690/1, №0000122640/0, №0000102640/1, №0000492351/0, №0000502351/0, №0000512351/0, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0000492351/0 в частині донарахування 14721,02 грн. податку з прибутку, в решті вимог у задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду оскаржив начальник Хустської ОДПІ в частині задоволених вимог з тих підстав, що судом зроблено висновки, які не відповідають дійсним обставинам справи, не в повній мірі досліджено всі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того, постанову суду оскаржив генеральний директор ТзОВ «Маріам» в частині відмови в задоволенні позовних вимог з підстав неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та у зв»язку з неправильним і неповним дослідженням доказів і обставин у справі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників Хустської ОДПІ, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що такі не підлягають задоволенню з наступних підстав.

ТзОВ «Маріам» не погоджується з висновками суду першої інстанції, зокрема, в частині відображення у податковому обліку надходжень до статутного фонду у сумі 16400 грн., віднесення до витрат гранично допустимих витрат у сумі 47977 грн. при виробництві мінеральної води, факти споживання товариством електроенергії на суму 19012,11 грн., споживання електроенергії на суму 77933,83 грн.

Однак колегія суддів зазначає про наступне:

Актом перевірки ТзОВ «Маріам» №246/23-01/115/22087941/58 від 07.05.2003 р. за період діяльності з 01.01.2000 р. по 01.01.2003 р., зафіксовані порушення:

- п.п.11.3.1. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого було занижено податок на прибуток на суму 7890 грн.;

- п.п.4.1.6. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2002 рік у сумі 114410 грн.;

- п.п.5.2.1. та п.п.5.2.8. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого визначено від'ємне значення суб'єкта оподаткування за 2000 рік (збитку) на суму 28400 грн., за 2001 рік на суму 102560 грн.;

- п.п.7.3.1. та п.п.7.4.1., п.п.7.4.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 33291 грн. (2000-2002р.р.) з яких сума 3879 грн. ПДВ була встановлена за непрямими методами.

- п.п.2.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ №72 від 19.12.2000р. в результаті чого виявлено перевищення встановленого залишку готівки в касі на суму 17298 грн.

Вказані порушення податкового законодавства ТзОВ «Маріам» не спростовані у суді першої інстанції та повністю підтвердженні Постановою господарського суду Закарпатської області від 26.06.2007 р. у справі №2/283-А.

Заперечення позивача не можуть братись до уваги, оскільки вони не підтвердженні належним та допустимими доказами (ст. 79 КАС України), не містять посилань на норми законодавства, з апеляційної скарги не зрозуміло з чим саме не погоджується позивач, яку саме норму матеріального чи процесуального права порушив суд першої інстанції, а тому колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова винесена у відповідності до вимог чинного законодавства.

 Що стосується рішення господарського суду Закарпатської області від 21.06.2004 року по справі №2/19, яким визнано недійсним договір оренди майна, укладеного між ТзОВ «Маріам», м. Хуст та приватним підприємцем ОСОБА_1, то вказане судове рішення не доводить правильність дій товариства щодо не включення до валового доходу у 2002 році простроченої кредиторської заборгованості перед ПП. ОСОБА_1 за контрактом від 06.10.1998р. про придбання обладнання вартістю 40000 дол.США. Вказаним рішенням суду визнано недійсним договір оренди майна, укладеного ТзОВ «Маріам», м. Хуст та приватним підприємцем ОСОБА_1 на підставі ч.2 ст.58 ЦК України (1963 р.), а у задоволенні вимог про невизнання недійсним договору оренди (правочину) від 20.10.1999 р. на підставі ст.207,208 Господарського Кодексу України, ст.49 ЦК України відмовлено. Отже, своєї мети Хустська ОДПІ досягла, а тому рішення суду першої інстанції і не оскаржувала. Вказаним рішенням суд довів правомірність доводів Хустської ОДПІ: вказаний договір оренди майна від 20.10.1999р. було укладено з метою приховати дійсні правовідносини сторін ТзОВ «Маріам» та ПП. ОСОБА_1щодо використання лінії по розливу мінеральної води. Крім того, судом (3 аркуш рішення від 21.06.2006 р. у справі «2/19, останній абзац) встановлено, що укладання оспорюваного договору оренди чи визнання його недійсним не змінює податкові забов»язання ТзОВ «Маріам», що пов'язані з господарською операцією по передачі лінії по розливу мінеральної води. Встановлене вказаним судовим рішенням не потребує доказування відповідно до п.1 ст. 72 КАС України.

Враховуюче наведене, вказані доводи позивача є безпідставними.

Крім того, у суді першої інстанції факт наявності кредиторської заборгованості у позивача у сумі 478800 грн. перед ПП ОСОБА_1у сумі 23400 грн. перед фірмою «Євроспол» та 200 грн. перед ДРБД та сплин строку позовної давності на її витребування сторонами визнано і не оспорювався (3 аркуш Постанови від 26.06.2007 р. у справі №2/283-А). Відповідно до п.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Що стосується апеляційної скарги ОДПІ, то колегія суддів відзначає наступне: податковим органом не доведено позиції про те, що витрати на електроенергію позивача не пов»язані із його виробничою діяльністю, про що правильно зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні.

Крім того, помилковими є висновки ОДПІ про порушення нормативів гранично допустимих втрат при виробництві питних мінеральних вод, так як відповідач по справі не мав достовірних даних про співвідношення технологічного процесу розливу мінеральних вод і калькуляції собівартості виготовлення пляшок мінеральної води, не проведено технологічну експертизу дотримання товариством нормативів у технологічному процесі виробництва пляшок мінеральної води.

За таких обставин, коли відповідно до матеріалів справи є доведеним помилковість ОДПІ в частині донарахування валового доходу у сумі 16400 грн. та валових витрат в сумі 75284,08 грн., правильним являється висновок суду про нечинність донарахування податку на прибуток в сумі 14721 грн.

Враховуючи наведені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому відсутні підстави для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріам», Хустської об»єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, постанову господарського суду Закарпатської області від 26 червня 2007 року - без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом місяця з часу проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді В.П. Любашевський

І.О. Яворський