Рішення № 17153124, 12.07.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2011 р. Справа № 5023/4214/11

вх. №

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судовогозасідання Клімова О.В.

за участю представників сторін:

прокурора - прокурор - Фатєєв А.И., посв. № 15 від 15.01.2010 р.

третя особа (Головне Управління Держкомзему у Харківській області) - ОСОБА_1, дов від 31.03.2011 р., головний спеціаліст відділу;

відповідач - не з'явився; третя особа (Царедарівська сільська рада)- не з'явився; позивач - не з'явився;

розглянувши справу за позовом Лозівського міжрайонного прокурора Харківської області м. Лозова в інтересах держави, в особі Лозівської районної державної адміністрації Харківської області м. Лозова 3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне Управління Держкомзему у Харківській області, м. Харків

до Приватного підприємства "Агро Маркет", с. Царедарівка 3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Царедарвська сільська рада, с. Царедарівска

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Лозівський міжрайонний прокурор Харківської області інтересах держави в особі Лозівської районної державної адміністрації Харківської області (позивач), звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача ПП “Агро Маркет”, в якій просить суд визнати недійсним попередній договір оренди землі, укладений 20.12.2010 року між позивачем та відповідачем за № 59; заборонити відповідачу використовувати земельну ділянку загальною площею 21 Га, розташовану на території Царедарівської сільської ради Лозівського району до укладання договору оренди землі та його державної реєстрації.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 червня 2011 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09 червня 2011 року о 10:50 год. Також зазначеною ухвалою суду залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головне Управління Держкомзему у Харківській області та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Царедарівську сільську раду Лозівського району Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 червня 2011 року відкладено розгляд справи на 12 липня 2011 року о 10:30 год.

У призначеному судовому засіданні 12 липня 2011 року прокурор в порядку ст. 22 ГПК надав письмові пояснення (вх. 12925), в яких зазначив, що п. 2 прохальної частини позовної заяви про заборону відповідачу використовувати земельну ділянку загальною площею 21 га, яка розташована на території Тихопільської сільської ради Лозівського району, до укладення договору оренди землі та його державної реєстрації слід трактувати як запобіжний захід. В судовому засіданні прокурор просить задовольнити позовні вимоги, у судовому засіданні пояснив, що відповідачем використовується земельна ділянка за межами населеного пункту без виготовлення документації з землеустрою, без визначення меж земельної ділянки в натурі, без нормативної грошової оцінки землі.

Представник 3-ї особи на стороні позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач та третя особа на стороні відповідача (Царедарівська сільська рада Лозівського району Харківської області) та відповідач у призначене на 12 липня 2011 року судове засідання своїх повноважних представників не направили, витребуваних судом документів не надали, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресами, вказаними у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідних поштових відправлень.

Присутні в судовому засіданні 12 липня 2011 року прокурор та третя особа вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представників позивача, відповідача та третьої особи, пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.06.2011року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника 3-ї особи на стороні позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, що 20.12.2010 між Лозівською райдержадміністрацією Харківської області (далі- позивач) та Приватним підприємством "Агро Маркет" (далі - відповідач) укладено попередній договір оренди землі № 59, відповідно до умов якого, позивач передав відповідачу в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Царедарівської сільської ради Лозівського району Харківської області (за межами населених пунктів) із земель державного резервного фонду площею 21,0 га, в тому числі ріллі 21,0 га.

Пунктом 14 спірного договору було передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для підготовки її до сільськогосподарського використання та здійснення вирощування сільськогосподарських культур.

У п. 8 договору сторони передбачили, що договір укладено на термін до 01 жовтня 2011 року, в п. 9 - визначили розмір орендної плати.

Факт передачі відповідачу земельної ділянки підтверджується актом приймання-передачі від 20.12.2010р.

В матеріалах справи наявні пояснення директора ПП «Агро Маркет», надані прокуратурі, в яких він зазначає, що на земельній ділянці площею 21,0 га, наданій на підставі попереднього договору № 59 від 20.12.2010р., засіяно насінням соняшнику.

Прокурор, в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що спірний попередній договір укладено з порушенням норм діючого законодавства, а саме статті 125 Земельного кодексу України, відповідно до якої приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється; з порушенням порядку надання органами місцевого самоврядування земельних ділянок в оренду, визначеного ст. ст.123, 124 Земельного кодексу України; договір укладено без виготовлення землевпорядної документації, встановлення меж земельної ділянки в натурі, без державної реєстрації в районному відділі Харківської регіональної філії державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах". А тому, на підставі положень статті 215 Цивільного кодексу України прокурор просить визнати договір попередній договір № 58 від 20.12.2010 року недійсним, як такий, в момент вчинення якого сторонами не було додержано вимог діючого законодавства.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Однак, попередній договір оренди земельної ділянки № 59, укладений між позивачем та відповідачем, не відповідає положенням статті 635 ЦК України та не може бути віднесений до визначення “попередній”, оскільки матеріали справи свідчать про те, що за умовами вказаного договору відповідач на підставі акту приймання-передачі вже отримав землю в користування, засіяв її насінням соняшнику, що суперечить положенням земельного законодавства щодо порядку надання земельних ділянок в користування на умовах оренди.

Таким чином, суд вважає, що спірний договір є договором оренди землі.

Статтею 3 Земельного кодексу України закріплено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є обєктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Земельна ділянка є державною власністю і перебуває у розпорядженні держави відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади).

Відповідно ч.2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Згідно ст. 17 Земельного кодексу України, п.2 ч.1 ст. 21 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” до повноважень місцевої державної адміністрації належить розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно ст. 25 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання

Статтею 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на вказане вбачається, що спірний договір оренди земельної ділянки має відповідати вимогам чинного законодавства України, зокрема земельного законодавства та повинен бути укладений у формі, встановленій нормами земельного законодавства для договору оренди земельної ділянки.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

При укладенні Лозівською райдержадміністрацією Харківської області з Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Прогрес" договору оренди, без його державної реєстрації, за відсутності належним чином виготовленої та погодженої землевпорядної документації без проведення аукціону та без встановлення нормативної грошової оцінки землі порушено встановлений Земельним кодексом України та Законом України “Про оренду землі” порядок надання в користування на умовах оренди земельної ділянки.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України , Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону.

Водночас надання в оренду таких земельних ділянок оформляється відповідно до вимог, що містяться в статті 124 Земельного кодексу України, та статті 16 Закону України “Про оренду землі”: Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

До матеріалів справи не надано доказів набуття відповідачем права оренди наданої за спірним договором оренди земельної ділянки, на конкурентних засадах, зокрема не надано доказів проведення Лозівською РДА земельних торгів (аукціону ), як це передбачено ст.. 124 Земельного кодексу України та ст. 6 Закону України "Про оренду землі" .

Статтями 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 20 Закону України “Про землеустрій”, Постановою Кабінету Міністрів України № 677 від 26.05.2004 р. "Про порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" передбачено порядок укладення договорів оренди, відповідно до якого при наданні земельних ділянок у оренду повинна розроблятись землевпорядна документація (проект відведення чи технічна документація). Після виготовлення землевпорядна документація, погоджена в установленому порядку відповідними органами державного контролю, подається на розгляд відповідного органу місцевого самоврядування чи державної виконавчої влади, до повноважень якого належить надання у користування земельної ділянки. За наслідками розгляду землевпорядної документації орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки в оренду.

З матеріалів справи вбачається, що Лозівською РДА Харківської області рішення щодо надання в оренду земельної ділянки загальною площею 21,0 гектарів ПП «Агро Маркет» для сільськогосподарських потреб, яка знаходиться на території Царедарівської сільської ради не приймалось. Відповідачем відповідних доказів суду надано не було, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Стаття 15 Закону України „Про оренду землі” визначає істотні умови договору оренди землі, якими є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Стаття 21 Закону України „Про оренду землі” визначає, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 13 Закону України “Про оцінку земель” (далі - Закон) проведення нормативної грошової оцінки земель є обовязковим при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Стаття 18 вказаного Закону визначає порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок відповідно до стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів.

За результатами нормативної грошової оцінки складається технічна документація (ст. 20 Закону), яка затверджується відповідною радою (ст. 23 Закону), підставою для проведення оцінки землі є рішення органу місцевого самоврядування (ст.15 Закону).

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки щодо якої укладено договір оренди та докази прийняття радою відповідного рішення. Відповідач суду доказів на підтвердження наявності вказаних документів не надав. Отже, суд вважає, що така істотна умова договору оренди землі, як орендна плата, в спірному договорі є такою, що визначена не у відповідності до норм діючого законодавства, якими передбачено порядок її встановлення.

Відповідно до частини 4 статті 15 Закону України „Про оренду землі” невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Згідно зі ст.ст. 116, 123, 125 Земельного кодексу України визначений порядок і підстави надання в оренду земельної ділянки, що здійснюється на підставі затверджених повноважним органом проекту відведення земельної ділянки, погоджень меж, встановлення меж у натурі (на місцевості).

З наявного в матеріалах справи тексту спірного договору вбачається, що ним взагалі не передбачено будь-яких додатків, що є порушенням приписів частини 4 статті 15 Закону України „Про оренду землі ”.

Згідно статті 18 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Відповідно до статті 20 Закону України “Про оренду землі” укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

В пункті 1 Указу Президента України "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру" від 17 лютого 2003 року № 134/203 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента України № 1039/203 від 15 вересня 2003 року зазначено про необхідність покласти на Державний комітет України по земельних ресурсах функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру.

Тобто обовязковою умовою чинності договору є державна реєстрація, однак в оскаржуваному договорі сторонами не викладено положень про необхідність проведення державної реєстрації вказаного договору. З наявного в матеріалах справи договору не вбачається додержання сторонами приписів ст.ст. 18, 20 Закону України “Про оренду землі” щодо його державної реєстрації.

На підставі вищевказаного суд встановив, що спірний договір оренди укладений без проведення аукціону земельних торгів; без попереднього прийняття органом місцевого самоврядування рішення про надання в оренду земельної ділянки другому відповідачу у відповідності до ст.ст.116, 124 Земельного кодексу України, без наявності відповідної документації, передбаченої ст. 15 Закону України "Про оренду землі", а саме відсутні: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду і відображає зовнішні межі земельної ділянки, що унеможливлює точне визначення місцезнаходження земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Сторонами договору не додержано вимог ст. ст. 125 , 126 Земельного кодексу України, ст. 18 та 20 Закону України “Про оренду землі” та п. 5 постанови КМУ N 2073 від 25.12.98 "Про затвердження порядку державної реєстрації договорів оренди" щодо державної реєстрації договору.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Відповідачем не доведено дотримання вимог земельного законодавства при оформленні прав на оренду землі та наявність документів, визначених невід'ємною частиною договору оренди, що є порушенням ст. 6 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Стаття 15 Закону України "Про оренду землі" визначає, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Суд також зазначає, що поняття попереднього договору оренди землі та порядок і умови його укладення в Земельному кодексі України, ЗУ "Про оренду землі" та Цивільному кодексі України не визначено, у зв'язку з цим, укладення державними органами таких договорів є неправомірним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України судом може бути визнано недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

З огляду на вказане, суд вважає обґрунтованими та доведеними позовні вимоги прокурора про визнання недійсним договору недійсним попереднього договору оренди землі № 59 від 20.12.2010 року, укладеного між Лозівською районною державною адміністрацією та ПП «Агро Маркет».

Розглянувши вимогу прокурора про вжиття запобіжних заходів, суд відмовляє і її задоволенні як необґрунтовану, оскільки відповідно до ст.. 43-1 ГПК України звернення до господарського суду із заявою про вжиття запобіжних заходів проводиться до подання позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 14, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 123, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст. 18, 20, 21 Закону України “Про оренду землі”, ст.ст. 203, 207, 215 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В клопотанні прокурора про вжиття запобіжних заходів відмовити.

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним попередній договір оренди землі, укладений 20.12.2010р. між Лозівською районною державною адміністрацією Харківської області та Приватним підприємством "Агро Маркет" за № 59.

Стягнути з Приватного підприємства "Агро Маркет" (64661, Харківська область, Лозівський район, с. Царедарівка, ідент. код 35308737) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 85,00 грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Приватного підприємства "Агро Маркет" (64661, Харківська область, Лозівський район, с. Царедарівка, ідент. код 35308737) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Аюпова Р.М.

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 18 липня 2011 року

справа № 5023/4214/11