Рішення № 17152901, 12.07.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2011 р. Справа № 5023/3821/11

вх. № 3821/11

Суддя господарського суду Савченко А.А.

при секретарі судовогозасідання Даниленко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., дов.№б/н від 13.12.10р.

відповідача - не зявився

розглянувши справу за позовом ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в о. Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", м. Харків

до ДП "Завод ім.В.О. Малишева", м. Харків

про стягнення 4359,93грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача по справі на свою користь 3934,74 грн. суму заборгованості за транспортований у грудні 2010р. природний газ, інфляційні в розмірі 184,11 грн., 3% річних в розмірі 39,46 грн. та 201,62грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що між сторонами по справі був укладений договір про надання послуг з транспортування природного газу № 20505 ТК від 29.01.2009 року. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач, в порушення умов укладеного договору, не провів своєчасної сплати за надані послуги в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Представник позивача в судовому засіданні на заявлених позовних вимогах наполягає в повному обсязі та просить суд задовольнити позов.

Відповідач у відзиві на позов та попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнав частково в частині стягнення суми основного боргу; в частині нарахованих позивачем інфляційних, 3% річних та пені проти позову заперечує, посилаючись на введений господарським судом Харківської області ухвалою від 04.05.2011р. по справі № 5023/3233/11 мараторій на задоволення вимог кредиторів у зв*язку з порушенням справи про банкрутство його підприємства.

У призначене судове засідання представник відповідача не з'явився, 11.07.2011р. через канцелярію суду подав клопотання (вх. № 17143) про розгляд справи без участі представника відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін встановив наступне.

29.01.2009р. між сторонами було укладено договір про надання послуг з транспортування природного газу № 20505 ТК (надалі - Договір).

Відповідно до умов договору позивач зобовязався надавати послуги з транспортування природного газу, а відповідач зобовязався прийняти узгоджений сторонами обсяг природного газу та своєчасно оплатити послуги з його транспортування.

Відповідно до п.6.1. Договору, тариф на послуги по транспортуванню газу за кожну 1 тис.куб.м. газу складає 187,44грн.

Згідно з п.7.2 Договору, розрахунки за послуги з транспортування газу, що були надані у звітному місяці, здійснюються відповідачем до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Позивач свої зобов*язання виконав в повному обсязі, на підставі договору в грудні 2010р. надав відповідачу послуги з транспортування природного газу на загальну суму 3934,74грн., що підтверджується Актом виконаних робіт від 31.12.2010р., підписаним та скріпленим печатками сторін.

Але відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов*язання з оплати отриманих послуг за Договором, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем на суму 3934,74грн., яка до цього часу не сплачена.

Суд вважає, що своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги ст.526 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення 3934,74грн. боргу за надання послуг з транспортування природного газу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Оскільки згідно зі ст.599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а відповідності до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних, тому вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 184,11грн. та 3% річних в сумі 39,46грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо посилань відповідача на те, що 3% річних є фінансовими санкціями тому вони не можуть бути стягнуті у зв*язку з введенням мараторію слід зазначити наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Суд вважає необхідним зазначити, що передбачені вищевказаною статтею інфляційні та 3% річних є самостійним засобом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, оскільки за своєю правовою природою передбачені законом забезпечення не відносяться до неустойки (штрафу, пені), не є штрафними та іншими фінансовими санкціями за невиконання або неналежне виконання грошового зобовязання, а є певною компенсацією знецінення грошових коштів внаслідок прострочення оплати боргу.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п.8.1. Договору за несвоєчасну оплату послуг з транспортування газу, відповідач сплачує, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Однак, обставини справи та надані відповідачем документи свідчать про те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 04.05.2011р. (справа № 5023/3233/11) порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Завод ім.В.О. Малишева" (відповідач) та введено мараторій на задоволення вимог кредиторів, в тому числі заборонено нарахування неустойки (штрафу, пені) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов*язань.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Абзац сьомий статті 1 названого Закону передбачає, що при визначенні розміру вимог за грошовими зобов'язаннями господарським судам слід враховувати, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Тобто, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються.

Таким чином, оскільки на момент розгляду справи діє мораторій на задоволення вимог кредиторів, то нарахування позивачем пені у сумі 201,62грн. за неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання та її стягнення у період дії мораторію, є неправомірним, тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

У відповідності із ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 97,28грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 225,08грн. покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 526, 599 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 47, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" (61001, м.Харків, вул.Плеханівська,126, в тому числі п/р 2600031907399 в АБ "Діамантбанк", м.Харків, МФО 320854, код ЄДРПОУ 14315629) на користь Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (адреса філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз": 61001, м.Харків, вул.Культури,20-А, МСП, в тому числі п/р 26009050133001 в ПАТ КБ "Надра" Харківське РУ, МФО 351834, код 25698645) 3934,74 грн. основного боргу, інфляційні в розмірі 184,11 грн., 3% річних в розмірі 39,46 грн., 97,28грн. витрати з оплати державного мита, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 225,08грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В решті позову відмовити.

Суддя Савченко А.А.

Повне рішення складено 14.07.2011 року.