Рішення № 17152852, 11.07.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2011 р. Справа № 5023/4001/11

вх. № 4001/11

Суддя господарського суду Погорелова О.В.

при секретарі судовогозасідання Стешенко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 особисто

відповідача -не з"явився

розглянувши справу за позовом ФО ОСОБА_1, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірмовий магазин № 1 "Молоко", м. Харків

про вихід з Товариства, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить прийняти судове рішення про вихід ОСОБА_1 (позивач) з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірмовий магазин № 1 "Молоко" з наданням права отримати вартість частки майна Товариства, пропорційну частки позивача у статутному капіталі Товариства або передати майно в натурі. Частка позивача складає 25,54%.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

11.07.2011 року до господарського суду від позивача надійшла заява, в якій позивач вказує на те, що змінює позовні вимоги та просить суд виплатити вартість частки майна Товариства, пропорційну його частки у Статутному капіталі товариства або виділити відповідну частку майна для звернення на нього стягнення. Також просить суд визначити частку майна, що підлягає виділенню.

Суд, дослідивши заяву, вислухавши позивача, а також враховуючи те, що, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

11.07.2011 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд залучити д участі у справі в якості третьої особи Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради.

Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Суд, вислухавши позивача та дослідивши матеріали справи, не знаходить підстав для задоволення клопотання, оскільки позивач не довів суду яким чином та на які права або обов'язки Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради може вплинути рішення з цієї справи.

Крім того, в клопотанні позивач просить суд визнати недійсною державну реєстрацію установчих документів, що були перереєстровані ТОВ "Фірмовий магазин № 1 "Молоко" 11.02.1998 року.

Суд, дослідивши клопотання, відмовляє в його задоволенні в цій частині, оскільки за своїм змістом це фактично є одночасна зміна предмету та підстав позову.

11.07.2011 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання про забезпечення позову, в якому вона просить суд витребувати з РВ ФДМУ в Харківській області договір купівлі-продажу з описом придбаних приміщень, майна та додатків та акт прийому-передачі придбаного об'єкту з додатком та описом (склад приміщень, що продаються, їх перелік та об'єми).

Суд, відмовляє в задоволенні клопотання, оскільки воно вже було вирішено в судовому засіданні 22.06.2011 року.

11.07.2011 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд витребувати документи з реєстраційної справи ТОВ "Фірмовий магазин № 1 "Молоко", а саме: опис документів, наданих держ. реєстратору для перереєстрації установчих документів Товариства к 11.02.2008 року; копію судового рішення.

Суд, розглянувши вказане клопотання, відхиляє його, виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 38 ГПК України, сторона, прокурор, які порушують клопотання перед господарським судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази. Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін. За загальним правилом обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обовязок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких предявлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990р. №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції" суд витребує докази у разі виникнення у учасників судового процесу труднощів в поданні додаткових доказів.

Суд вважає, що дана заява є необґрунтованою, оскільки позивачем не вказано обставини, які можуть підтвердити ці докази та яке значення для справи матиме цей доказ, крім того обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

11.07.2011 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд витребувати зі справи 5023/834/11 господарського суду Харківської області відповідь АТ "Регіон-банк" від 18.02.2011 року № 945 від 28.02.2011 року нат ухвалу господарського суду від 10.02.2011 року.

Суд, дослідивши клопотання, відмовляє в його задоволенні, оскільки 11.07.2011 року позивач надав суду заяву, в якій просить суд долучити до матеріалів справи копію відповіді АТ "Регіон-банк" від 18.02.2011 року по справі 5023/834/11. Наданий лист долучений до матеріалів справи.

В судовому засіданні позивач підтримує позов з урахуванням наданих уточнень.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення позивача, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.05.2010 року по справі № 16/48-10 визнано недійсним рішення, прийняте позачерговими загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Фірмовий магазин №1 "Молоко" (код ЄДРПОУ 14069521, 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 40) від 14.04.2008р. (протокол б/н від 14.04.2008р.) в частині пункту 5, про виключення зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Фірмовий магазин №1 "Молоко" ОСОБА_1 (позивач).

Рішення набрало законної сили.

Крім того, рішенням господарського суду Харківської області від 04.04.2011 року по справі № 5023/834/11 загальний внесок ОСОБА_1 (позивач) у статутний фонд Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірмовий магазин №1 "Молоко" визнаний дійсним у розмірі 1573,44 грн., що складає 25,54%.

Рішення набрало законної сили.

Тобто, на даний час позивач - ОСОБА_1 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірмовий магазин №1 "Молоко", частка у статутному фонді Товариства якого складає 25,54%.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив суд прийняти судове рішення про вихід ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірмовий магазин № 1 "Молоко" з наданням права отримати вартість частки майна Товариства, пропорційну частки позивача у статутному капіталі Товариства або передати майно в натурі. Пізніше позивач змінив свої позовні вимоги та просить суд виплатити вартість частки майна Товариства, пропорційну його частки у Статутному капіталі товариства або виділити відповідну частку майна для звернення на нього стягнення. Також просить суд визначити частку майна, що підлягає виділенню.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про господарські товариства" (надалі - Закон) господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Згідно частини 1 статті 50 Закону, товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Відповідно до статі 58 Закону, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Відповідно до частини 5 статті 41 Закону, до компетенції загальних зборів належить:

а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

б) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу;

в) обрання і відкликання членів наглядової ради;

г) утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства;

д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами, визначення порядку покриття збитків;

е) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;

є) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства;

ж) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства;

з) вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним;

и) визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;

і) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;

ї) прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;

й) прийняття рішення про обрання уповноваженої особи акціонерів для представлення інтересів акціонерів у випадках, передбачених законом.

Згідно статті 59 Закону, до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г - ж", "и - й" статті 41 цього Закону, належить:

а) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів;

б) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;

в) виключення учасника з товариства;

г) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів.

З питань, зазначених у пунктах "а", "б" статті 41 цього Закону, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.

Статтями 140 Цивільного кодексу України, 59 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить виключення учасника з товариства.

Відповідно до статті 54 Закону, при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем до суду не надано доказів на підтвердження того, що позивач вийшов зі складу учасників Товариства в установленому законом порядку та доказів того, що відповідачем не виконуються норми Закону щодо виплати позивачеві вартості частини майна Товариства, дійшов висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог, а тому відмовляє в задоволенні позову у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 41, 50, 58 Закону України "Про господарські товариства", статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти заяву про зміну позовних вимог.

Відмовити в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради.

Відмовити в задоволенні клопотання про визнання недійсною державної реєстрації установчих документів, що були перереєстровані ТОВ "Фірмовий магазин № 1 "Молоко" 11.02.1998 року.

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя Погорелова О.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 15 липня 2011 року