Рішення № 17152827, 11.07.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2011 р. Справа № 5023/5195/11

вх. № 5195/11

Суддя господарського суду Добреля Н.С.

при секретарі судовогозасідання Холодна Д.С.

за участю представників сторін:

позивача - НОМЕР_1 довіреність №75/8 від 15.06.11р.; 3-ї особи - не з"явився; відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Харківської обласної спілки споживчих товариств м. Харків;

до Лозівської міської ради, м. Лозова;

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою (вих.№75/11 від 23.06.11), в якій просить суд визнати право власності на нежитлову будівлю проходна (літера "К") площею 148,2кв.м., розташовану за адресою : м. Лозова, вул. Люксембург Рози, 82 (як частину об"єкту нерухомого майна) за Харківською обласною спілкою споживчих товариств (м. Харків, Нетеченська набережна, 14, код 01777618).

Ухвалою суду від 24.06.2011р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

05.07.11р. позивач надав до канцелярії суду клопотання про залучення до участі у справі, в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області (м. Харків, вул. Космічна, 21-а).

Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, приходить до висновку, що рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області (м. Харків, вул. Космічна, 21-а)., тому задовільнив клопотання позивача та залучив Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області (м. Харків, вул. Космічна, 21-а) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Розгляд справи був відкладений на 11.07.11р.

11.07.11р. надав до канцелярії суду клопотання (вх.№17125) про долучення до матеріалів справи поданих ним документів.

11.07.11р. відповідач надав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову не заперечує.

11.07.11р. третя особа надала до канцелярії суду відзив по справі, в якому вказує, що підстав для задоволення не вбачається та просить суд розглянути справу за відсутності представника Інспекції.

Надані сторонами документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягає на задоволенні позову.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, про час т а місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення яке міститься в матеріалах справи ( арк. спр.40).

Представник 3-ої особи у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що рішенням господарського суду від 10 червня 2004 року по справі № 11/129-04 визнано право власності на нежитлові будівлі: контору "Літ.З", підвал "Літ.С", гараж "Літ.Г", склад "Літ.Т", проходну "Літ.Б", склад "Літ.Н", склад "Літ.П", підстанцію "Літ.Ж", склад "Літ.Л", склад "Літ.С", склад "Літ.В", господарський склад "Літ.Е", господарський склад "Літ.Е", склад "Літ.Ц", проходна "Літ.К", контора "Літ.АІ", підвал "Літ.В", склад "Літ.Д", розташовані за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Рози Люксембург, 82 за спільним підприємством Лозівська торгово-виробнича міжрайбаза, поштова адреса: Харківська область, м. Лозова, вул. Рози Люксембург, 82, поточний рахунок 26000120028001 в ФЗАТ "Надра" ХРУ, МФО 351834, код 01768625. Зобов'язано Лозівське бюро технічної інвентаризації зареєструвати право власності на зазначені нежитлові будівлі за спільним підприємством “Лозівська торгово-зиробнича міжрайбаза”.

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як було встановлено господарським судом Харківської області при вирішенні справи № 11/129-04, на підставі рішення № 11/719 від 16 листопада 1953 року Лозівської міської ради, Лозівський райспоживспілки була виділена земельна ділянка площею 15000 кв. м. під будування бази, контори та інших об'єктів.

На частині виділеної земельної ділянки, за рахунок коштів централізованого фонду фінансування капітальних внесків Облспоживспілки, як головної організації споживчої кооперації Харківської області була збудована Лозівська госпрозрахункова оптова база.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до постанови № 57 правління Харківської облспоживспілки від 25.01.1965 року, на підставі госпрозрахункових баз, в тому числі і Лозівської, були утворені міжрайонні бази, а також Лозівська міжрайонна база з обслуговуванням Лозівського та Близнюківського районів. Постановою № 414 правління облспоживспілки від 26.07.1965 року додатково був затверджений кошторис на 29,92 тисячи рублів для проведення підрядним засобом робот по благоустрою міжрайонної бази Лозівської райспоживспілки за рахунок Фонду фінансування капітальних внесків Облспоживспілки.

Постановою правління Харківської облспоживспілки від 02.09.1969 року на основі Лозівської міжрайбази Лозівської райспоживспілки була створена Лозівська міжрайонна база Харківської облспоживспілки з обслуговуванням Лозівської, Близнюківської та Сахновщинської райспоживспілок, шляхом перетворення та передачі Лозівської міжрайбази Лозівської райспоживспілки у безпосереднє відання Харківської облспоживспілки з усіма активами та пасивами. Тобто Лозівська міжрайонна база Харківської облспоживспілки стала правонаступником перетвореної бази в результаті переходу до неї усіх майнових прав та обов'язків попереднього підприємства.

У 1974 році Лозівська міжрайонна база Харківської облспоживспілки представила до державного комітету збудоване за рахунок Фонду фінансування капітальних внесків Облспоживспілки, будівлю приймально-заготівельного складу бази, що підтверджується актом державної прийомки.

На виконання Постанови третьої наради Ради Укркоопспілки п'ятого скликання та програми переходу споживчої кооперації України до ринкової економіки Лозівська міжрайонна база Харківської облспоживспілки була перереєстрована у Лозівську торгово-виробничу міжрайбазу Харківської облспоживспілки, Статут якої був затверджений Постановою Правління Харківської облспоживспілки № 193 30 грудня 1992 року.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України "Про споживчу кооперацію", спілки споживчих товариств, для здійснення своїх статутних завдань мають право створювати, реорганізувати, ліквідувати) підприємства, установи, організації. Протоколом № 1 від 26.11.1992 року зборів засновників спільних підприємств Харківської обласної спілки споживчих товариств та райспоживспілок області Лозівська торгово-виробнича міжрайбаза Харківської облспоживспілки була реорганізована у спільне підприємство “Лозівська торгово-виробнича міжрайбаза”, котра на той час була правонаступником Лозівської торгово-виробничої міжрайбази Харківської облспоживспілки.

Згідно із Статутом Підприємства споживчої кооперації “Лозівська торгівельно-виробнича міжрайбаза” Харківської облспоживспілки в редакції від 2004 року( арк.спр. 12-18), Підприємство створене відділенням з Харківської облспоживспілки на базі майна СП “Лозівська ТВМРБ”, реорганізованого приєднанням до Харківської облспоживспілки відповідно до рішення зборів Ради Засновників спільних підприємств Харківської облспоживспілки від 06.07.2001 року, протокол № 5, та постанови Правління Харківської облспоживспілки від 5 травня 2003 року № 230 “Про створення підприємства споживчої кооперації “Лозівська торгівельно-виробнича міжрайбаза “Харківської облспоживспілки” з передачею йому прав та зобов'язань Харківської облспоживспілки в межах прав та зобов'язань СП Лозівська ТВМРБ, які перейшли до Харківської облспоживспілки в результаті його реорганізації.

Як вбачається з матеріалів справи 30.03.2011 року рішенням виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області “Про оформлення права приватної власності на частину об'єкту нерухомого майна за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Люксембург Рози, 82" вирішено оформити право приватної власності Харківській обласній спілці споживчих товариств на частину об'єкту нерухомого майна, до складу якої входять: нежитлова будівля складу з підвалом літ. “В”, загальною площею 1354, 5 кв.м, у тому числі підвал 572, 8 кв.м.

-нежитлова будівля літ. "Д", загальною площею 2299,8 кв.м;

-нежитлова будівля господарського складу літ. "Е", загальною площею 899,4кв.м;

-нежитлова будівля господарського складу літ. "Е-1", загальною площею 859,8кв.м;

-нежитлова будівля контори літ. "З-2", загальною площею 669,0кв.м;

-нежитлова будівля складу літ. "Л", загальною площею 509,8 кв.м;

-нежитлова будівля складу літ. "Н", загальною площею 415,5 кв.м;

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд визнати право власності на самочинно збудовану нежитлову будівлю літ. "К" .

Матеріали справи свідчать про те, що за результатами технічної інвентаризації, проведеної Лозівським бюро технічної інвентаризації, встановлено, що в будинку (нежитловому приміщенні) по вул. Р.Люксембург, 82 м. Лозова, самочинно побудовано прибудову до проходної літера “К”, при цьому збільшена загальна площа на 53,3 кв.м. Також Лозівським бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на нежитлову будівлю “проходна”, у якому зазначено загальну площу - 148, 2 кв.м. , власник - Спільне підприємство торгівельно-виробнича міжрайбаза, згідно рішення господарського суду від 10.06.2004 року.

Прибудову проводено без отримання дозволу на початок будівельних робіт. На самовільно прибудоване приміщення ТОВ “Творча архітектурна майстерня “АРДІ-КОНТУР” зроблено технічний висновок, відповідно до якого при обстеженні конструкцій самовільно побудованих нежитлових будівель характеризовано по 2-ій категорії, стан - задовільний. Вцілому, технічний стан будівельних конструкцій прибудови до будівлі проходна виконана якісно і забезпечує безпечну для життя і здоров"я людей експлуатацію.

Як вбачається з матеріалів справи, у звязку з тим, що будівництво виконано без розробки проекту та отримання дозволу на початок будівельних робіт, позивач не має можливості оформити права на нерухомість належним чином. Але згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”від 01.07.2004р. та п. 1.5. “Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, обовязковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно юридичних осіб. Згідно положень Цивільного кодексу зазначені нежитлові будівлі відносяться до обєктів нерухомого майна, тобто до обєктів, право власності на які підлягає обовязковій державній реєстрації.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду.

Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Всупереч викладеним вище нормам, позивач не може в повній мірі здійснити своє право власності щодо зазначених нежитлових будівель, а саме позивач обмежений у своєму праві розпоряджатися своїм майном, оскільки право власності на нього не зареєстроване належним чином.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 376 ЦК України - житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Також слід зазначити, що підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до п.10. Додатку № 1 до “Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме мано”, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на обєкти нерухомого майна.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними, доведеними матеріалами справи, та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Проте, згідно ч. 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. В даному разі матеріали справи свідчать, що вини відповідача у виникненні спору немає. Натомість вбачається, що підставою виникнення спору стали неправильні дії позивача (самочинне будівництво спірного нерухомого майна). З урахуванням цього, суд покладає судові витрати на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4, 28 Закону України “Про власність”, ст.ст. 15, 16, ч.2 ст. 328, ст.ст. 331, 376, ст. 392 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю. Визнати право власності на нежитлову будівлю проходна (літера "К") площею 148,2кв.м., розташовану за адресою : м. Лозова, вул. Люксембург Рози, 82 (як частину об"єкту нерухомого майна) за Харківською обласною спілкою споживчих товариств (м. Харків, Нетеченська набережна, 14, код 01777618).

Суддя Добреля Н.С.

Повний текст рішення складено 14 липня 2011 року.