Рішення № 17152076, 14.07.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" липня 2011 р.Справа № 35-25/17-997-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „МРІЯ”

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ГЛАВСТРОЙ”

про стягнення 554629,81грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь

від позивача: ОСОБА_1, доручення №27 від 10.03.11р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „МРІЯ”, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ГЛАВСТРОЙ” про стягнення заборгованості у розмірі 544306,82грн., а саме: 502432,83грн. основного боргу, 26243,51грн. пені, 10551,09грн. інфляційні витрати, 5079,39грн. 3%річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.03.11р. порушено провадження у справі №25/17-997-2011.

Приймаючи до уваги перебування судді Малярчук І.А. на лікарняному було призначено повторний автоматизований розподіл справи №25/17-997-2011.

Згідно протоколу розподілу справи між суддями від 17.05.11р. справу №25/17-997-2011 призначено головуючому судді Гут С.Ф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.05.11р. прийнято справу №25/17-997-2011 до провадження судді Гут С.Ф. з присвоєнням справі №35-25/17-997-2011.

Поряд з цим, позивачем заявлена заява про забезпечення позову в порядку ст.ст. 66,67 ГПК України, у відповідності до якого останній просив суд накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „ГЛАВСТРОЙ” в розмірі 544306грн., які знаходяться на всіх наявних рахунках відповідача, до остаточного вирішення справи в судовому порядку.

Розглянувши зазначену заяву суд встановив, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, повязаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Тому відповідна ухвала господарського суду в обовязковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Однак, позивачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження обставин, викладених у заяві про забезпечення позову, що є підставою для відхилення зазначеної заяви.

06.05.11р. позивач подав уточнення до позовної заяви(вх.№14219/2011), згідно яких просить суд стягнути з відповідача 554629,81грн., а саме: основний боргу у розмірі 475892,43грн., пеню у розмірі 42843,36грн., інфляційні витрати у розмірі 27601,76грн., 3%річних у розмірі 8292,26грн.

Відповідач в судові засідання не зявлявся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, у звязку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України. Поряд з цим подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву(вх.№22202/2011 від 11.07.11р.), згідно якого просить суд залишити позов без розгляду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

01.02.08р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ГЛАВСТРОЙ” (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „МРІЯ” ( Підрядник) було укладено договір №8, згідно умов якого Замовник доручив, а Підрядник прийняв на себе зобов'язання по благоустрою дорожнього покриття на вулиці Сонячна.

14.07.08р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ГЛАВСТРОЙ” (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „МРІЯ” (Підрядник), було укладено Договір №51, за умовами якого, Замовник доручив, а Підрядник прийняв на себе зобов'язання по благоустрою жилого комплексу „Акапулько” на вулиці Педагогічна, 21.

Згідно п. 4.1 умов договорів №8 від 01.02.08р. та №51 від 14.07.08р. Замовник здійснює оплату 20 % вартості до початку виконання робіт на підставі рахунку та остаточний розрахунок на підставі актів виконаних робіт, не пізніше 5-ти банківських днів після підписання актів виконаних робіт.

Відповідно до п. 6.1. договорів сторони несуть матеріальну відповідальність один перед іншим за невиконання або неповне, несвоєчасне або неналежне виконання зобовязань по даному договору у межах спричиненої таким невиконанням шкоди. Шкода відшкодовується у відповідності до діючого законодавства.

30.06.10р. між Замовником та Підрядником було підписано угоду про припинення зобов'язань заліком зустрічної однорідної вимоги, згідно п. 1.1. якої Замовник і Підрядник прийшли до взаємної згоди про припинення зобов'язання про оплату боргу в розмірі 133370,20грн., що виник згідно Договору № 8 від 01.02.08р.

30.09.10р. між Замовником та Підрядником було підписано угоду про припинення зобов'язань заліком зустрічної однорідної вимоги, згідно п. 1.1. якої Замовник і Підрядник прийшли до взаємної згоди про припинення зобов'язання про оплату боргу в розмірі 80070,95грн., що виник згідно Договору № 8 від 01.02.08р.

В підтвердження виконання зобовязань за договором позивач надав суду підписані обома сторонами акти (форма 3 КБ-2в) прийому виконаних підрядних робіт за період з квітня 2008р. по серпень 2008р.

В порушення умов зазначених договорів по оплаті виконаних Підрядником робіт, відповідач не розрахувався з позивачем у встановлений строк за виконані роботи, у звязку з чим останнім на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „ГЛАВСТРОЙ” було надіслано претензію №1 від 27.01.11р. з вимогою розрахуватись по заборгованості за виконані роботи та сплатити борг у розмірі 502432,83грн.

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договорами обовязку щодо оплати вартості виконаних робіт, позивач звернувся до суду з позовною заявою та уточненням до неї, згідно яких просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 554629,81грн., а саме: основний боргу у розмірі 475892,43грн. станом на 04.05.11р., пеню у розмірі 42843,36грн., інфляційні витрати у розмірі 27601,76грн., 3%річних у розмірі 8292,26грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно п.п. 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Укладений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України (ст.ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до пп. 1 п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Так, судом встановлено наявність виконання позивачем підрядних робіт, порушення відповідачем умов договору підряду щодо оплати вартості виконаних робіт, у звязку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 475892,43грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 42843,36грн.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом підлягає задоволенню у розмірі 42843,36грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 8292,26грн. та індексу інфляції у сумі 27601,76грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 8292,26грн., індексу інфляції в сумі 27601,76грн. підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Станом на день розгляду справи відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не представив.

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, суд вважає що уточнені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „МРІЯ” до Товариства з обмеженою відповідальністю „ГЛАВСТРОЙ” про стягнення з відповідача 554629,81грн., а саме: основного боргу у розмірі 475892,43грн., пені у розмірі 42843,36грн., інфляційні витрати у розмірі 27601,76грн., 3%річних у розмірі 8292,26грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті держмита на суму 5546,30грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ГЛАВСТРОЙ” (65026, Одеська область, м. Одеса, Сабанєєв міст, буд.5/7, кв.2; код ЄДРПОУ 31094806) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „МРІЯ” (65078, м.Одеса, вул. Генерала Петрова, 22, корп.Б,кв.1 код ЄДРПОУ 33217376) суму основного боргу у розмірі 475892(чотириста сімдесят пять тисяч вісімсот девяносто дві)грн.43коп., пеню у розмірі 42843(сорок дві тисячі вісімсот сорок три)грн.36коп., інфляційні витрати у розмірі 27601(двадцять сім тисяч шістсот одну)грн.76коп., 3%річних у розмірі 8292(вісім тисяч двісті девяносто дві)грн.26коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 5546(пять тисяч пятсот сорок шість)грн.30коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236(двісті тридцять шість)грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя Гут С.Ф.

Повний текст рішення складено 19.07.2011р.