Рішення № 17152073, 14.07.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" липня 2011 р.Справа № 35/17-1889-2011 За позовом Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехсервіс"

про стягнення 111739,03грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №Ю-1-25/11 від 17.05.11р.;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Державна судноплавна компанія "Чорноморське морське пароплавство", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехсервіс" про стягнення заборгованості у розмірі 111900,78грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.05.11р. порушено провадження у справі №35/17-1889-2011.

Поряд з цим, позивачем заявлена заява про забезпечення позову в порядку ст.ст. 66,67 Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до якої останній просив суд накласти арешт на грошові кошти у сумі 111900,78грн., які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Будтехсервіс".

Розглянувши зазначену заяву суд встановив, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, повязаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Тому відповідна ухвала господарського суду в обовязковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Однак, позивачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження обставин, викладених у заяві про забезпечення позову, що є підставою для відхилення зазначеної заяви.

06.06.11р. позивач подав заяву (вх.№18084/2011 від 06.06.11р.) про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої у звязку з перерахуванням суми боргу, сума заборгованості станом на 01.04.11р. складає 102206,20грн., а тому просить суд стягнути з відповідача 102206,20грн.

23.06.11р. позивач подав до канцелярії суду заяву вх.№20405/2011 про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої у звязку з перерахуванням суми заборгованості станом на 05.04.11р. просить суд стягнути з відповідача 111739,03грн.

Відповідач в судові засідання не зявлявся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.06.2011р., про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позов не надав, своє право на захист не використав, у звязку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

22.02.07р. між Державною судноплавною компанією "Чорноморське морське пароплавство"(Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будтехсервіс"(Користувач) було укладено договір позички №ОД-1620, згідно умов якого Позичкодавець зобовязався передати, а Користувач прийняти позичку в тимчасове платне користування, у вигляді нежитлових приміщень (Майно) загальною площею 23,20кв.м., що розміщене в одноповерховій адміністративній будівлі за адресою:м.Одеса,вул.Воробйова,1, що знаходиться на балансі ДСК”ЧМП”.

Відповідно до п.2.1. договору Користувач вступає в термінове платне користування майном на умовах, зазначених у договорі, але не раніше підписання сторонами даного договору і акту приймання-передачі майна.

Згідно п.3.1. договору, розмір плати за користування позичкою визначається за домовленістю сторін і становить за перший місяць користування(травень 2006р.) -80,11грн. без урахування ПДВ, відповідно до додатка 12.1, що є невідємною частиною договору позички.

Пунктом 3.3. договору Користувач щомісяця здійснює авансовий платіж за позичку шляхом перерахування відповідних платежів на поточний рахунок Позикодавця за кожний календарний місяць до п'ятого числа.

Згідно п.3.4. договору щомісяця до 15 числа Позикодавець виставляє Користувачеві рахунок на передоплату й перерахунок за попередній календарний місяць із урахуванням коректування розміру позички у звязку зі зміною індексу інфляції. Користувач зобовязаний здійснити авансовий платіж відповідно до умов визначених п.3.3. на підставі даного договору, у розмірі плати за попередній місяць і зробити доплату на підставі виставленого рахунку не пізніше 20 числа поточного місяця, самостійно одержавши від Позикодавця оформлений рахунок.

Пунктом 10.1. договору встановлено, що даний договір укладений строком менш одного року, що діє з 01.05.06р. до 28.04.07р.

Відповідно до п. 10.6. договору у випадку відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну даного договору по закінченні строку його дії протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той же строк на тих же умовах, які були передбачені даним договором.

28.02.2008р. між сторонами було укладено додаткову угоду №ОД-2218, згідно якої сторони домовились про наступне: „п.1.1....Позикодавець додатково передає, а Користувач приймає позичку в тимчасове платне користування, у вигляді нежитлових приміщень (Майно) загальною площею 138,90кв.м., розміщене в одноповерховій будівлі за адресою:м.Одеса,вул.Воробйова,1, що знаходиться на балансі ДСК”ЧМП”.”; ”п.3.1. Розмір плати за користування позичкою визначається за домовленістю сторін і становить за перший місяць користування(січень 2008р.) -903,59грн. без урахування ПДВ, відповідно до додатка 12.1, що є невідємною частиною договору позички.

31.12.08р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №ОД-2626, згідно якої Позикодавець та Користувач за згодою сторін домовились про те, що Договір позички №ОД-1620 від 22.02.2007р. слід вважати подовженим на строк до 31.03.2009р. на тих самих умовах встановлених договором.

31.03.09р. між сторонами було укладено додаткову угоду №ОД-2705, згідно якої сторони домовились про те, що договір позички №ОД-1620 від 22.02.07р. вважається продовжений на строк до 30.06.2009р. на тих самих умовах встановлених договором.

За додатковою угодою №ОД-2/09 від 01.11.2009р. договір позички №ОД-1620 від 22.02.07р. подовжений на строк до 31.03.2010р. на тих самих умовах встановлених договором, а також внесені зміни у п.8.1., а саме: даний договір може бути припинений достроково однією із сторін на підставі письмового попередження за 15 днів.

22.02.2007р. між Державною судноплавною компанією "Чорноморське морське пароплавство"(Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будтехсервіс"(Користувач) було укладено договір (ВЕВ) №ОД-1621 про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання майна і надання комунальних послуг до договору позички №ОД-1620 від 22.02.07р., згідно умов якого Балансоутримувач забезпечує утримання будівель, споруд, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул.Воробйова,1/Одеська,43(Будівля), загальною площею 2133,4кв.м. та прибудинкової території, а Користувач відшкодовує витрати пов'язані з утримуванням будівлі пропорційно до займаної їм площі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих за Договором ВЕВ.

Відповідно до п.2.1 договору ВЕВ, розмір щомісячної оплати визначається за домовленістю сторін, відповідно до Додатку 11.1, що є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.2. Договору ВЕВ зазначено, що Користувач щомісяця здійснює авансовий платіж у розмірі визначеним Додатком 11.1, шляхом перерахування відповідних платежів на поточний рахунок Балансоутримувача за кожний календарний місяць до 5 числа.

Згідно п.2.4. Договору ВЕВ, щомісяця до 15 числа Балансоутримувач виставляє Користувачеві рахунки на передоплату за цим договором та оплату додаткових послуг, визначених у п.п.2.3.1., 2.3.2. і акти наданих послуг за попередній календарний місяць.

Відповідно до п. 8.1. договору ВЕВ за невиконання або неналежне виконання зобовязань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

28.02.07р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №ОД-1641 про зміну договору №ОД-1621 про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання майна і надання комунальних послуг по договору позички, згідно якої у звязку зі змінами тарифів та новим розрахунком відшкодування експлуатаційних витрат Балансоутримувача, сторони прийшли згоди, що розмір щомісячної плати Користувача за договором ВЕВ визначається за домовленістю сторін, відповідно до додатку №1, який є невідємною частиною даної угоди.

05.09.07р. було укладено додаткову угоду №ОД-1920 про зміну договору №ОД-1621 про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання майна і надання комунальних послуг по договору позички, згідно якої у звязку зі змінами тарифів та новим розрахунком відшкодування експлуатаційних витрат Балансоутримувача, сторони прийшли згоди, що розмір щомісячної плати Користувача за договором ВЕВ визначається за домовленістю сторін, відповідно до додатку №2, який є невідємною частиною даної угоди, а розрахунок відшкодування експлуатаційних витрат на утримання майна і надання комунальних послуг(Додаток №1) додаткової угоди №ОД-1641 від 28.02.07р. втратив чинність.

28.02.08р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №ОД-2219 про зміну та доповнення умов договору №ОД-1621 про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання майна і надання комунальних послуг, згідно якої у звязку з заявою Користувача вх.№377 від 01.02.08р. сторони прийшли згоди про наступне:”п.1.2. Користувач користується приміщенням, загальною площею 162,10кв.м, розташованим в одноповерховій Будівлі, за вартістю визначеною експертним шляхом, яка становить 87237,35грн. станом на січень 2008р., відповідно до плану розміщення (Додаток 11.2), з метою розміщення офісу 23,2кв.м, та складу 138,90кв.м.”; „п.2.1 розмір щомісячної плати Користувача за договором ВЕВ визначається за домовленістю сторін, відповідно до Додатку №2, який є невід'ємною частиною даної угоди.”;”3. Розрахунок відшкодування експлуатаційних витрат на утримання майна і надання комунальних послуг(Додаток №1) до додаткової угоди №ОД-1920 від 05.09.07р. втратив чинність.”.

01.09.08р. було укладено додаткову угоду №ОД-2482 про зміну та доповнення умов договору №ОД-1621 про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання майна і надання комунальних послуг, згідно якої у звязку зі змінами тарифів та новим розрахунком відшкодування експлуатаційних витрат Балансоутримувача, сторони прийшли згоди, що розмір щомісячної плати Користувача за договором ВЕВ визначається за домовленістю сторін, відповідно до додатку №3,4, який є невідємною частиною даної угоди.

05.04.11р. між Державною судноплавною компанією "Чорноморське морське пароплавство" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будтехсервіс" було підписано акт прийому-передачі за договором позички №ОД-1620 від 22.07.2007р., згідно якого Користувач передав, а ДСК”ЧМП” прийняв нежитлові приміщення, загальною площею 162,1кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул.Воробйова,1.

В підтвердження виконання зобовязань за договором позивач надав відповідачу послуги відповідно до актів здачі-прийняття робіт, підписаними обома сторонами, за період з жовтня 2008р. по червень 2010р.

В порушення умов зазначених договорів відповідач неналежним чином виконував свої обов'язки з оплати і розрахувався несвоєчасно та не в повному обсязі, у звязку з чим утворилась заборгованість у розмірі 101008,05грн.

Позивач направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехсервіс" претензію вих.№КД-200 від 09.03.2010р. з вимогою оплатити заборгованість.

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Державна судноплавна компанія "Чорноморське морське пароплавство" надіслало 13.04.11р. на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехсервіс" претензію вих.№ИД-572 щодо необхідності сплатити наявну заборгованість, а також пеню, індекс інфляції та 3%річних, яка останнім була залишена без відповіді.

Враховуючи вищевикладене Державна судноплавна компанія "Чорноморське морське пароплавство" звернувся до суду з позовною заявою та уточненням до неї про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехсервіс" основного боргу у розмірі 101008,05грн., пені у розмірі 689,22грн., 3%річних у розмірі 3686,77грн., індексу інфляції у розмірі 7044,22грн. станом на 05.04.11р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (зі змінами та доповненнями) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так, судом встановлено наявність існування заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехсервіс", у звязку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 101008,05грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 3686,77грн., індексу інфляції у сумі 7044,22грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехсервіс", заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 3686,77грн., індексу інфляції в сумі 7044,22грн., підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехсервіс" пені в розмірі 689,22грн.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом підлягає задоволенню у розмірі 689,22грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, уточнені позовні вимоги Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю " Будтехсервіс" про стягнення основного боргу у розмірі 101008,05грн., пені у розмірі 689,22грн., 3%річних у розмірі 3686,77грн., індексу інфляції у розмірі 7044,22грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита на суму 1120грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехсервіс" (65080, м.Одеса, Люстдорфська дорога, 55; код ЄДРПОУ 31693096) на користь Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 1; код ЄДРПОУ 01125614, р/р №26001060468645 в філії Южне ГРУ ПАТ КБ „ПриватБанк” м. Одеса, МФО 328704) суму основного боргу у розмірі 101008(сто одну тисячу вісім)грн.05коп., пеню у розмірі 689(шістсот вісімдесят девять)грн.22коп., 3%річних у розмірі 3686(три тисячі шістсот вісімдесят шість)грн.77коп., індекс інфляції у розмірі 7044(сім тисяч сорок чотири)грн.22коп., витрати по сплаті держмита на суму 1120(одну тисячу сто двадцять)грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236(двісті тридцять шість)грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя Гут С.Ф.

Повний текст рішення складено 19.07.2011р.