Рішення № 17151924, 12.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.11 Справа№ 5015/2476/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Данило Галицький», м. Львів-Винники

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Контекст», м. Львів

про: стягнення заборгованості в розмірі 66229 грн. 11 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1. представник на підставі довіреності № 389 від 07.07.2010 року;

відповідача: ОСОБА_2 представник на підставі довіреності б/н від 21.06.2011 року.

Ухвалою господарського суду від 10.05.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 06.05.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 66229 грн. 11 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 14.06.2011 року. Ухвалами господарського суду від 14.06.2011 року та від 21.06.2011 року розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах. В судових засіданнях 29.06.2011 року та 06.07.2011 року судом оголошувалась перерва за усним клопотанням сторін з метою надання їм можливості подання додаткових доказів по суті спору. В судовому засіданні 06.07.2011 року сторони подали клопотання про продовження строку розгляду справи на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, розяснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обовязків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вимоги ухвали суду виконав.

Відповідач позовні вимоги заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 29.06.2011 року та доповненні до відзиву від 06.07.211 року.

В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів (договору, видаткових накладних, претензії), копії яких долучено до матеріалів справи.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторони відмовились.

12.07.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 15.07.2011 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у звязку із невиконанням відповідачем грошових зобовязань. Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Данило Галицький»(надалі по тексту рішення позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Контекст»(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення боргу в розмірі 66229 грн. 11 коп. Позивач, в позовній заяві, вказує, що між ним та відповідачем було укладено договір поставки продукції №33 від 08.06.2010 року, на підставі якого позивач зобовязався передати належний йому товар, а саме: макуху соєву відповідачу, а відповідач прийняти товар та оплатити вартість відповідно до умов вищезазначеного договору. Позивач вказує, що на виконання умов договору, він поставляв відповідачу у період з 10.06.2010 року по 01.10.2010 року товар макуху соєву, а починаючи з кінця вересня 2010 року на усне клопотання відповідача, позивач поставляв окрім макухи соєвої ще й олію соєву. Загальна вартість поставленого позивачем товару складає 307969 грн. 00 коп., з яких відповідачем оплачено 250800 грн. 00 коп. Таким чином, станом на момент подання позову борг відповідача перед ним за поставлену продукцію становить 57169 грн. 00 коп. Загальна сума позову, із врахуванням 1699 грн. 41 коп. пені, 5716 грн. 90 коп. штрафу, 1314 грн. 89 коп. втрат від інфляції та 328 грн. 92 коп. 3% річних складає 66229 грн. 11 коп.

Відповідач проти позову заперечує, та просить суд відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що договір, який є підставою стягнення боргу, не підписаний відповідачем, а тому не може бути взятий судом до уваги.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на укладений між сторонами договір поставки продукції № 33 від 08.06.2010 року на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Данило Галицький» (продавець згідно договору) зобовязалось передати належний йому товар у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Контекст»(покупцеві згідно договору), а покупець зобовязався прийняти товар та оплатити його вартість, на умовах договору.

Пунктом 5.2 договору визначено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар протягом 5 (пяти) банківських днів.

На виконання умов договору позивач поставляв відповідачу продукцію: макуху соєву та олію соєву в період з 10.06.2010 року по 01.10.2010 року. Загальна вартість здійсненої позивачем поставки становила 307969 грн. 00 коп., з яких відповідачем оплачено 250800 грн. 00 коп. Факт здійснення поставки позивач підтвердив видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи. Оскільки, на момент подання позову заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар складає 57169 грн. 00 коп., позивач звернувся до суду про стягнення вищезазначеної суми, на яку нарахував 1699 грн. 41 коп. пені, 5716 грн. 90 коп. штрафу, 1314 грн. 89 коп. втрат від інфляції та 328 грн. 92 коп. 3% річних складає 66229 грн. 11 коп.

Відповідач факт отримання ним товару не заперечує, однак зазначає необґрунтованість та безпідставність позовних вимог виходячи із відсутності його підписів на договорі, який є підставою звернення позивача до суду із позовом.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду догорів не вимагалася.

Таким чином, суд, в процесі прийняття рішення виходив із того, що оскільки договір, на який посилається позивач не підписаний повноважною особою відповідача, то його наявність не може лягти в основу стягнення із відповідача заборгованої суми за поставлений товар. Однак, суд бере до уваги факт поставки товару відповідачу позивачем в період з 10.06.2010 року по 01.10.2010 року, який відповідачем не заперечується. Таким чином, суд при винесенні рішення керується позадоговірними відносинами, які можуть розглядатися як усна угода між сторонами, згідно якої позивач здійснював поставку товару. Укладення договору поставки підтверджується фактом поставки товару, що підтверджено відповідними видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи та фактом проведення часткової оплати.

Згідно приписів ч.1 ст. 665 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму в розмірі, встановленому домовленістю, відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України моментом виконання обовязку продавця передати товар покупцеві є накладна, яка є і доказом отримання останнім товару. Ст. 692 Цивільного кодексу України покладає на покупця обовязок оплатити товар після його прийняття. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплату товару. Ціна товару погоджена сторонами у видаткових накладних і взагальному становила 307969 грн. 00 коп.

Згідно частини 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 Цивільного кодексу України, у тому числі з угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому. Виникнення прав та обовязків повязано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, у силу яких позивач виконав постачання товару, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Контекст»зобовязалось провести оплату, при цьому термін оплати визначений не був. Ст. 530 Цивільного кодексу передбачає, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений момент предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З метою отримання повного розрахунку вартості поставленого товару, позивач надіслав відповідачу претензію № 03-1712/2010 вих. № 148 від 20.12.2010 року про сплату заборгованості, яка на момент предявлення вимоги складала 79169 грн. 00 коп. Претензія була отримана відповідачем 25.12.2010 року. Після проведення відповідачем часткової оплати, сума боргу, на момент предявлення позову складає 57169 грн. 00 коп. Дана сума підлягає до стягнення.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання недопустима.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Також, стаття 536 Цивільного кодексу України вказує на те, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства України. Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

Позивачем вірно здійснено розрахунок втрат від інфляції та трьох процентів річних, тому позовна вимога про стягнення з відповідача втрат від інфляції в розмірі 1314 грн., 89 коп. та трьох відсотків річних в сумі 328 грн. 92 коп. підлягає до задоволення.

Щодо нарахованих позивачем 1699 грн. 41 коп. пені за несвоєчасну оплату поставленого позивачем товару відповідно до п. 7.4 договору поставки продукції № 33 від 08.06.2010 року та 5716 грн. 90 коп. штрафу нарахованого позивачем на підставі п. 7.4 договору поставки продукції № 33 від 08.06.2010 року, то суд відмовляє у їх стягненні виходячи із позадоговірних відносин між сторонами та відсутності доказів укладення самого договору № 33 від 08.06.2010 року, а тому і неможливості прострочення виконання зобовязання.

Стаття 546 Цивільного кодексу України у п. 1 зазначає, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Однак, правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. Правочин, щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений з недодержанням письмової форми є нікчемним (ст. 547 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, із врахуванням того, що договір сторонами підписаний не був, суд відмовляє у стягненні пені та штрафу.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 57169 грн. 00 коп. основного боргу, 1314 грн. 89 коп. втрат від інфляції та 328 грн. 92 коп. 3% річних, що складає 58812 грн. 81 коп.

Ст. 33 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та стягнення з відповідача на користь позивача 58812 грн. 81 коп. боргу.

Судові витрати покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Контекст», м. Львів, вул Запольської, 31 кв. 3 (код ЄДРПОУ 23271842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Данило Галицький, м. Львів-Винники, вул. Шевченка, 1Д (код ЄДРПОУ 32800960) 57169 грн. 00 коп. основного боргу, 1314 грн. 89 коп. втрат від інфляції, 328 грн. 92 коп. 3% річних, 589 грн. 44 коп. держмита та 210 грн. 04 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення грошових коштів в розмірі 7416 грн. 31 коп.

Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.