Рішення № 17151180, 14.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.11 Справа№ 5015/2885/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Кохановській Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовною заявою: ТзОВ «Фреш», м.Львів

до відповідача: Благодійний фонд допомоги інвалідам гірських районів Львівської області, м.Львів

про: стягнення 18015,36 грн.

Представники :

Від позивача: ОСОБА_1 - ю/к (Довіреність №1 від 12.01.2011р.)

Від відповідача: не зявився

Представнику позивача розяснено права і обовязки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТзОВ «Фреш», м.Львів до відповідача Благодійний фонд допомоги інвалідам гірських районів Львівської області, м.Львів про стягнення 18 015,36 грн.

Ухвалою суду від 30.05.2011р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 21.06.2011р.

В судовому засіданні 21.06.2011р. явку представників сторін не забезпечено. Від відповідача на адресу суду повернулись конверти з копіями Ухвал суду від 30.05.2011р., скеровані судом на адреси, вказані в позовній заяві, з відмітками поштового відділення «адресат вибув».

В судове засідання 14.07.2011р. представник позивача зявився, вимоги, викладені в позовній заяві підтримав. Відповідач в судове засідання явки повноважного представника не забезпечив хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення в матеріалах справи.

Як вбачається з долученої позивачем Довідки з ЄДРЮО та ФОП, відповідач зареєстрований за наступною адресою: м. Львів, вул. К.Левицького, будинок 73, квартира 2.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (Вказаної позиції дотримується Вищий господарський суд України в інформаційних листах № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” та № 01-8/123 від 15.03.2007 р. “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”).

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

28.12.2010р. між позивачем та відповідачем у справі укладено договір поставки товарів №012, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобовязувався передавати у власність покупця товар згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобовязувався приймати та оплачувати товар. Відповідно до умов п.2.1 договору, покупець передає постачальнику замовлення, в якому зазначає кількість, асортимент та ціну товару.

Згідно п.6.1 оплата за товар здійснюється покупцем на протязі 7 (семи) днів з моменту отримання товару.

На виконання умов договору поставки товарів №012 від 28.12.2010р., позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 16560,81 грн.

На підтвердження факту поставки товару позивачем долучено до матеріалів справи завірені копії видаткових накладних №102567 від 29.12.2010р. на суму 8772,54 грн.; №102669 від 30.12.2010р. на суму 5550,83 грн.; №102575 від 29.12.2010р. на суму 2237,44 грн. (оригінали для огляду представлено позивачем в судовому засіданні).

Однак, як зазначається в позовній заяві, відповідач договірних зобовязань по оплаті поставленого товару не виконав.

04.04.2011р. позивач скерував на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості, яку відповідач залишив без відповіді та реагування.

Станом на день подання позову вказана заборгованість залишилася не погашеною.

За порушення строків оплати на підставі п. 9.2 договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 1190,25 грн. пені.

З посиланням на ст..625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 215,29 грн. інфляційних втрат та 49,01 грн. 3%річних.

Загальна сума позовних вимог складає 18 015,36 грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як вбачається із матеріалів справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки товарів №012 від 28.12.2010р., на виконання умов якого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 16560,81 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідач зобовязань щодо оплати отриманого товару належно не виконав, а відтак вимоги позивача про стягнення 16560,81 грн. основного боргу є обгрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та підлягають до задоволення.

Щодо стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони передбачили в п. 9.2. Договору поставки товарів №012 від 28.12.2010р., що за порушення термінів розрахунків, передбачених п.6.1 грн. даного договору, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочки

Тому, суд прийшов до висновку, що позивачем підставно нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошових зобовязань відповідачем, інфляційні втрати а також 3%річних, однак невірно здійснено розрахунок пені.

Відповідно до здійсненого судом перерахунку, до стягнення з відповідача підлягають 918,93 грн. пені, 49,01 грн. 3%річних та 215,29 грн. інфляційних втрат.

271,32 грн. пені до задоволення не підлягають.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Благодійного фонду допомоги інвалідам гірських районів Львівської області (79017, Львівська обл, м.Львів, Личаківський район вул. К.Левицького, будинок 73, квартира 2. Код ЄДРПОУ 23891602) на користь ТзОВ «Фреш»(79024, Львівська область, м. Львів, вул. Промислова, 53. Код ЄДРПОУ 23956445) 16560,81 грн. основного боргу, 918,93 грн. пені, 215,29 грн. інфляційних втрат а також 49,01 грн. 3% річних; всього 17 744,04 грн.; 177,44 грн. державного мита, 232,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В задоволенні 271,32 грн. пені в позові відмовити.

4.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя У.І. Ділай

Повний текст рішення виготовлено і підписано 19.07.2011р.