Рішення № 17151076, 04.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.11 Справа № 5015/3323/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я., за участю представника позивача Тарарука Л.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Тернопільського транспортного прокурора в інтересах держави, уповноважений орган –Міністерство інфраструктури України, в особі Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця”, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Золочівагро”, с. Ясенівці про стягнення 21528 грн. 46 коп.

В С Т А Н О В И В:

Тернопільський транспортний прокурор в інтересах держави, уповноважений орган –Міністерство інфраструктури України, в особі Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця”, м. Львів звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Золочівагро”, с. Ясенівці про стягнення 21528 грн. 46 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 20.06.2011 р. призначив розгляд справи на 04.07.2011 р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про подачу та забирання вагонів та договір про експлуатацію залізничної під’їзної колії, відповідно до умов яких відповідач зобов’язувався сплачувати плату за утримання ділянки землі для складування вантажів та примикання під’їзних колій. Однак, відповідач неналежно виконує свої зобов’язання щодо внесення плати, за період з грудня 2010 р. по травень 2011 р. не сплачено 20620 грн. 26 коп. За порушення строків внесення плати відповідачу нараховано 908 грн. 20 коп. пені. У зв’язку з цим, просив стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 21528 грн. 46 коп.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 20.06.2011 р. не виконав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи), тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику сторони роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 04.07.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 08.07.2011 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

28 липня 2008 р. між ДТГО “Львівська залізниця” в особі Тернопільської ДЗП (залізниця) та ТзОВ “Золочівагро” (власник колії) було укладено договір №290 про експлуатацію залізничної під’їзної колії ТзОВ “Золочівагро”.

26 листопада 2009 р. між ДТГО “Львівська залізниця” в особі Тернопільської ДЗП (залізниця) та ТзОВ “Золочівагро” (користувач) було укладено договір №404 про подачу та збирання вагонів.

Пунктом 3 договору №404 про подачу та забирання вагонів від 26.11.2009 р. встановлено, що у межах смуги відведення залізниці (позивача) під’їзною колією і спорудами користувача (відповідача) зайнято ділянку землі площею 770 кв.м.

Відповідно до п. 13.3. договору №404 про подачу та забирання вагонів від 26.11.2009 р., відповідач сплачує позивачу плату за складування вантажів, примикання під’їзних колій у смузі відведення в першій декаді поточного місяця по ставках діючої на момент оплати калькуляції.

Збори і плати сплачуються через розрахунковий підрозділ залізниці (нарахування проводиться станцією по накопичувальних картках, відомостях плати за користування вагонами, відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу (п. 13. договору №404 від 26.11.2009 р.).

Складені позивачем акти загальної форми Львівської залізниці свідчать про неприбуття представника відповідача на станцію для підписання накопичувальних карток.

Таким чином, з матеріалів справи, пояснень представника сторони вбачається, що відповідач свої зобов’язання перед позивачем належним чином не виконав та не сплатив збір за користування земельною ділянкою, зайнятою під’їзною колією і спорудами, які знаходиться в смузі відведення, площею 770 кв.м. за період з грудня 2010 р. по травень 2011 р. в сумі 20620 грн. 26 коп. відповідно до поданого розрахунку.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пунктів 15.2. договору №404 про подачу та забирання вагонів від 26.11.2009 р. та 18.1. договору №290 про експлуатацію залізничної під’їзної колії ТзОВ “Золочівагро” від 28.07.2008 р., за несвоєчасну оплату належних залізниці платежів, які передбачено даним договором, користувач сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми прострочки, за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню в сумі 908 грн. 20 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення повністю.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 16, 509, 526, 599, 610, 611, 626, 631, 651 ЦК України та ст.ст. 4, 43, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Золочівагро”, с. Ясенівці, Золочівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 31691832) на користь Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця”, м. Львів, вул. Гоголя, 1 (ідентифікаційний код 01059900) 20620 грн. 26 коп. боргу, 908 грн. 20 коп. пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Золочівагро”, с. Ясенівці, Золочівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 31691832) в користь державного бюджету 215 грн. 28 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.