Рішення № 17151049, 13.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.11 Справа № 5015/3140/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я., за участю представника позивача Кудрань М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми “Гелікон”, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-російського підприємства “Технобуд”, м. Львів про стягнення 5528 грн. 71 коп.

В С Т А Н О В И В:

Мале приватне підприємство виробничо-комерційна фірма “Гелікон”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-російського підприємства “Технобуд”, м. Львів про стягнення 5528 грн. 71 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 10.06.2011 р. призначив розгляд справи на 22.06.2011 р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 13.07.2011 р., з підстав викладених в ухвалі.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір, на виконання умов якого відповідачу було надано послуги автокранами. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо оплати за отримані послуги виконав частково, заборгованість становила 76150 грн. 00 коп. У зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань щодо оплати товару, позивач звернувся з позовною заявою в суд з вимогою про стягнення суми основного боргу в розмірі 76150 грн. 00 коп., пені, інфляційних втрат та 3% річних. Рішенням господарського суду Львівської області у справі №33/46 (10), яке набрало законної сили, позов задоволено повністю. Оскільки відповідач прострочив виконання зобов’язання, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 975 грн. 28 коп. та інфляційні втрати в розмірі 4553 грн. 63 коп.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи), проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позов, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 13.07.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 18.07.2011 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

1 серпня 2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №08-14/9 про надання транспортних послуг.

За цим договором підрядник (позивач) надає послуги автокранами, а замовник (відповідач) приймає та оплачує надані послуги у відповідності до умов даного договору (п. 1.1. договору).

Згідно п. 3.1. договору №08-14/9 від 01.08.2009 р., за надання транспортних послуг замовник сплачує підряднику щомісячну плату з розрахунку 150 грн. 00 коп. за годину роботи автокрана. Оплата здійснюється протягом 3-ох днів з моменту підписання акту-приймання виконаних робіт (надання послуг).

На виконання умов договору, позивач надав, а відповідач прийняв послуги автокрана, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000633 від 30.09.2009 р. на суму 54450 грн. 00 коп., №ОУ-0000663 від 30.09.2009 р. на суму 15000 грн. 00 коп., №ОУ-0000702 від 30.10.2009 р. на суму 43500 грн. 00 коп. та №ОУ-0000773 від 30.11.2009 р. на суму 22200 грн. 00 коп. Зазначені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані сторонами без зауважень.

У зв’язку з частковою оплатою відповідачем наданих послуг, МПП ВКФ “Гелікон” звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з відповідача згідно договору №08-14/9 від 01.08.2009 р. з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог суми основного боргу в розмірі 76150 грн. 00 коп., а також пені, інфляційних втрат та 3% річних. Суми пені в розмірі 6528 грн. 70 коп. були нараховані до 03.05.2010 р., 3% річних в розмірі 2229 грн. 71 коп. –до 27.10.2010р. та інфляційних втрат в розмірі 6406 грн. 64 коп. –по вересень 2010 р. включно.

02.11.2010 р. господарський суд Львівської області у справі №33/46 (10) виніс рішення, яким позов задоволив повністю, стягнув з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 76150 грн. 00 коп., пеню в розмірі 6528 грн. 70 коп., інфляційні втрати в розмірі 6406 грн. 64 коп., 3% річних в розмірі 2229 грн. 71 коп. та судові витрати.

Рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили. 16.11.2010 р. на примусове виконання рішення господарським судом Львівської області по справі №33/46 (10) було видано наказ.

Виконання наказу господарського суду Львівської області від 16.11.2010 р. проводилось Личаківським ВДВС ЛМУЮ.

11.03.2011 р. відбулось часткове виконання наказу господарського суду Львівської області по справі №33/46 (10) від 16.11.2010 р., зокрема, було погашена заборгованість у розмірі 9773 грн. 38 коп. 05.05.2011р. наказ господарського суду Львівської області по справі №33/46 (10) від 16.11.2010р. було виконано повністю, сплачено решту заборгованості у розмірі 82702 грн. 62 коп. Вказані проплати підтверджуються банківськими виписками №U362604 від 11.03.2011р. на суму 9773 грн. 38 коп. та №U760759 від 05.05.2011 р. на суму 82702 грн. 62 коп.

У зв’язку з простроченням відповідачем виконання зобов’язання з оплати наданих послуг в розмірі 76150 грн. 00 коп., позивачем за період з 28.10.2010р. по 04.05.2011р. нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 975 грн. 28 коп., а також інфляційні втрати в розмірі 4553 грн. 63 коп. за період з 01.10.2010 р. по 30.04.2011 р.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання відповідачем, що в свою чергу є підставою для стягнення з нього суми 3% річних та інфляційних втрат.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано 3% річних в розмірі 975 грн. 28 коп. та інфляційні втрати в розмірі 4553 грн. 63 коп.

Заперечення відповідача щодо безпідставності нарахування інфляційних втрат та 3% річних, викладені у відзиві, судом не беруться до уваги з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні втрати за період, протягом якого зобов’язання відповідача належним чином не було виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов’язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобов’язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов’язання, передбачених договором або законом, зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов’язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання.

Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 975 грн. 28 коп. 3% річних, 4553 грн. 63 коп. інфляційних втрат.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 598, 599, 611, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-російського підприємства “Технобуд”, м. Львів, вул. Ольги Басараб, буд. 11 А, кв. 8 (ідентифікаційний код 13815583) на користь Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми “Гелікон”, м. Львів, вул. Кульпарківська, 230 (ідентифікаційний код 13840859) складає 975 грн. 28 коп. 3% річних, 4553 грн. 63 коп. інфляційних втрат, 102 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.