Рішення № 17150061, 18.07.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.11 Справа № 23/42пн/2011

За позовом фізичної особипідприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

до 1. Закритого акціонерного товариства «Сватівська олія», м. Сватове Луганської області

2. Державного підприємства «Ресурспостач», м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фізична особа підприємець ОСОБА_2, смт. Братське Миколаївської області

про визнання права власності та зобовязання передати майно

Суддя Воронько В.Д.

представники:

від позивача ОСОБА_3, довіреність № 759 від 13.07.2010;

від 1-го відповідача ОСОБА_4, довіреність № 2 від 24.03.2011; ОСОБА_5, довіреність № 7 від 06.06.2011;

від 2-го відповідача не прибув;

від третьої особи не прибув.

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 став переможцем конкурсу на придбання лоту № 199 (партія насіння соняшнику врожаю 1999 року у кількості 159 тон 360 кілограм, яка зберігається у ЗАТ "Сватівська олія"), що є власністю держави, розпорядником якого є Державний комітет України з державного матеріального резерву.

13.05.2008 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Державним підприємством "Ресурспостач" (діючим від імені Державного комітету з державного матеріального резерву України на підставі договору доручення Юр-234/2006 від 10.02.2006) укладено договір № 1-2077 про купівлю насіння соняшнику врожаю 1999 року в кількості 159,360 тон на умовах EXW "Франко-склад" відповідно до ІНКОТЕРМС-2000 (самовивіз зі складу ЗАТ "Сватівська олія" за ціною 1040 грн/тона, загальна вартість партії 165734,40 грн.

Державним комітетом України з державного матеріального резерву видано наряд № 370/6-4 від 23.05.2008 Закритому акціонерному товариству "Сватівська олія" на розбронювання партії насіння соняшнику врожаю 1999 року в кількості 159,360 тон та відвантаження вказаного товару фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2

Державне підприємство «Ресурс постач»26.05.2008 на адресу відповідача надіслано супроводжувальний лист № 1159, яким повідомлено відповідача про перехід права власності на партію насіння соняшнику врожаю 1999 року в кількості 159,360 тон, що зберігається на його складах, від Державного комітету України з державного матеріального резерву до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 24.11.2008 надіслав відповідачу лист з проханням сповістити про час можливого відвантаження зазначеної партії соняшнику, на який відповідач не надав відповіді.

Позивач зазначив, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги від 12.12.2008, відповідно до якого фізична особа-підприємець ОСОБА_2 передав належне йому право вимоги згідно з договором № 1-2077 від 13.05.2008 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1

Між вказаними сторонами 15.12.2008 підписано акт прийому-передачі документів, що підтверджують факт купівлі-продажу партії насіння соняшнику.

За таких обставин, позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовними вимогами: витребувати з чужого незаконного володіння Закритого акціонерного товариства «Сватівська олія», код ЄДРПОУ 25368994, розташованого за адресою: пров. Заводський, 13, м. Сватове Луганської області, належне на праві власності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер платника податку НОМЕР_1, насіння соняшнику врожаю 1999 року у кількості 159 тон 360 кілограм; зобов'язати Закрите акціонерне товариство «Сватівська олія», код ЄДРПОУ 25368994, розташованого за адресою: пров. Заводський, 13, м. Сватове Луганської області, відвантажити власними технічними засобами фізичній особі підприємцю ОСОБА_1, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер платника податку НОМЕР_1, насіння соняшнику врожаю 1999 року у кількості 159 тон 360 кілограм.

Рішенням господарського суду Луганської області від 30.08.2010 по справі № 4/182пн в задоволенні позову відмовлено у звязку із визнанням судом нікчемним договору уступки вимоги.

05.05.2011 до господарського суду Луганської області надійшла позовна заява фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Сватівська олія»та Державного підприємства «Ресурспостач»з вимогами визнати право власності на 159,360 т насіння соняшнику та зобовязати Закрите акціонерне товариство «Свпатівська олія»передати фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 159,360 т насіння соняшника.

В обґрунтування позову позивач вказав, що 12 грудня 2008 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 продав належну йому на праві власності партію соняшнику фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу б/н від 12.12.2008 року на умовах самовивозу товару покупцем зі складів ЗАТ «Сватівська олія». Цього ж дня покупцеві була видана видаткова накладна на це майно, то за умовами п. 2.4 цього договору є підставою переходу права власності на товар до покупця.

Стаття 387 Цивільного кодексу України визначає, що власник має право витребуванні своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Стаття 1212 Цивільного Кодексу України:

1.Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

2.Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна. потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

3.Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1)повернення виконаного за недійсним правочином:

2)витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3)повернення виконаного однією із сторін у зобовязанні;

4)відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, станом на дату подання позову між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 існують договірні відносини, які повинні регулюватися нормами матеріального права, що регулюють правочини купівлі-продажу.

Проте фізично отримати належне йому майно фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не має можливості з огляду на позицію першого відповідача, який не визнає його права власності на спірне майно, а також на позицію другого відповідача, який свою правову позицію не висловив, а отже є підстави вважати, що він також не визнає права власності позивача.

Окрім того, 27.02.2010 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 надіслав ЗАТ «Сватівська олія»письмову вимогу про відвантаження партії насіння соняшнику врожаю 1999 року в кількості 159 тон 360 кг в триденний строк з моменту отримання даної вимоги, а також з проханням негайно по отриманню вимоги повідомити позивача по контактному телефону про точну дату та механізм відвантаження майна в межах триденного строку. Однак ані телефонних повідомлень, ані письмової відповіді про результат розгляду цієї вимоги Відповідач 1 не надав.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його права власності.

Правовою підставою виникнення права власності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на спірне майно є договір купівлі-продажу б/н від 12.12.2008, який ніким не оспорено, а отже у відповідності до статті 204 Цивільного кодексу України цей правочин повинен визнаватися дійсним.

Набуття права власності па спірне майно попереднім власником (фізична особа - підприємець ОСОБА_2) підтверджується всіма необхідними документами, жоден з яких також ніким не спорювався.

Жодних законодавчих обмежень щодо розпоряджання цим майном з огляду на його минулий статус «цінностей Державного матеріального резерву України»не встановлено. Наведене свідчить про умисну протиправну поведінку Закритого акціонерного товариства «Сватівська олія», направлену на безпідставне заволодіння чужим майном.

Перший відповідач проти позову заперечив та зазначив, що позивач не навів належних доказів про те, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 є власником насіння соняшнику, що належить Держкомрезерву, а саме є переможцем конкурсу з реалізації насіння соняшнику Держрезерву, яке зберігалось на ЗАТ «Сватівська олія», та виконав в повному обсязі зобов'язання по сплаті грошових коштів за цінності Держрезерву за Договором № 1-2077, що не дає підстав відповідачу вважати фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 власником насіння соняшнику, що розміщувалось на ЗАТ «Сватівська олія»

Відповідно до Порядку реалізації цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 N 1078. належними доказами того, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 є переможцем конкурсу з реалізації насіння соняшнику Держрезерву є наступні підтверджуючі документи:

- копія розпорядчого акту Кабінету Міністрів України відносно розбронювання 159,360 тонн насіння соняшнику, яке зберігалося на ЗАТ «Сватівська олія»;

- копія газети з оголошенням про проведення аукціону з продажу 159,360 тонн насіння соняшнику, яке зберігалося на ЗАТ «Сватівська олія»;

- копія протоколу аукціону (конкурсу) з продажу 159,360 тонн насіння соняшнику де переможцем є фізична особа підприємець ОСОБА_2;

- копія розпорядження Держкомрезерву про відвантаження матеріальних цінностей з нашого підприємства.

Ці документи надані до суду не були.

Крім того, позивач не навів доказів того, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 виконав свої обов'язки за Договором № 1-2077, а саме не були надані платіжні документи про перерахування плати за насіння соняшнику.

Таким чином, позивач не навів належних доказів по справі, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 є власником насіння соняшнику, що належить Держкомрезерву, а саме є переможцем конкурсу з реалізації насіння соняшнику Держрезерву, яке зберігалося на ЗАТ «Сватівська олія», та виконав в повному обсязі зобов'язання по сплаті грошових коштів за цінності Держрезерву за Договором № 1-2077, що не дає підстав відповідачу вважати фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 власником насіння соняшнику, що розмішувалось на ЗАТ «Сватівська олія».

Відносини між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2Д, та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 повинні регулюватись правилами правочину уступки права вимоги оскільки твердження позивача про те, що правовою підставою виникнення права власності на спірне майно с договір купівлі-продажу від 12.12.2008 б/н, укладений між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, є намаганням ввести суд в оману щодо дійсних обставин справи, використавши для цього удаваний правочин.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про Державний матеріальний резерв»Державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України, матеріальні цінності з державного резерву реалізуються на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 25 Порядку реалізації матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 N 1078. Держкомрезерв повинен видати розпорядження відповідальному зберігачеві про відпуск матеріальних цінностей покупцю цінностей Державного матеріального резерву.

В даному випадку Закрите акціонерне товариство «Сватівська олія»було відповідальним зберігачем і виходячи з Порядку реалізації матеріальних цінностей державного резерву могло відпустити цінності Держрезерву тільки на підставі його розпорядження і особі вказаній в цьому розпорядженні.

При цьому ні Законом України «Про Державний матеріальний резерв»ні Порядком реалізації матеріальних цінностей державного резерву не передбачено передачу майна Держкомрезерва іншій особі ніж це вказано в розпорядженні на відпуск матеріальних цінностей і передавання права вимоги на відпуск матеріальних цінностей іншій юридичній або фізичній особі, яка не брала участь в конкурсі.

Також перший відповідач вважає, що аналогічний спір вже розглядався судом у справі № 4/182пн, тому провадження по даній справі підлягає припиненню.

Другий відповідач з позовом погодився та пояснив наступне.

13.05.2008, між Державним підприємством «Ресурспостач», яке діяло від імені та в інтересах Державного комітету України з державного матеріального резерву на підставі Договору доручення від 10.02.2006 № Юр-234/2006 та додатків до нього, та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 був укладений Договір купівлі-продажу № 1-2077, як з переможцем конкурсу з реалізації матеріальних цінностей держрезерву, оформлених Протоколом засідання конкурсної комісії від 08.05.2008 № 4/зерно (лот № 119).

Відповідно до Договору № 1-2077 та Протоколу засідання конкурсної комісії від 08.05.2008 № 4/зерно, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 став власником насіння соняшнику врожаю 1999 року в кількості 159,36 тонн загальною вартістю 165 734.40 грн., яке знаходилось на зберіганні у ЗАТ «Сватівська олія», що також підтверджується виданим Держкомрезервом України нарядом від 23.05.2008 № 370/6-4 на вантажоодержувача ДП «Ресурспостач»(фізична особа - підприємець ОСОБА_2).

Вартість насіння соняшнику врожаю 1999 року в кількості 15936 тонн в сумі 165 734,40 грн., була перерахована фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 на розрахунковий рахунок Державного підприємства «Ресурспостач»своєчасно та в повному обсязі відповідно до умов Договору № 1-2077, що підтверджується відповідною оборотно-сальдовою відомістю. В свою чергу Державне підприємство «Ресурспостач»дані грошові кошти перерахував на розрахунковий рахунок Держкомрезерву України, інакше при неперерахуванні даних грошових коштів наряд на відпуск матеріальних цінностей держрезерву не був би виданий.

Згідно з п.4.4 Договору № 1-2077, право власності на матеріальні цінності, а також ризик їх випадкової втрати чи пошкодження переходять до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з моменту передачі йому наряду Держкомрезерву України.

Крім того, Державне підприємство «Ресурспостач»своїм листом від 26.05.2008 вих. № 1159, повідомило ЗАТ "Сватівська олія", що у відповідності з нарядом Держкомрезерву України від 23.05.2008 № 370/6-4 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 перейшло право власності на насіння соняшнику врожаю 1999 року в кількості 159,36 тонн.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Таким чином, з моменту передачі Наряду Держкомрезерву України від 23.05.2008 № 370/6-4 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, до останнього перейшли всі права та обов'язки, як нового власника насіння соняшнику врожаю 1999 року в кількості 159,36 тон, яке знаходилось на зберіганні у Закритого акціонерного товариства "Сватівська олія".

Як вбачається з матеріалів справи, між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу від 12.12.2008 № б/н та Договір відступлення права вимоги від 12.12.2008 № б/н, щодо насіння соняшнику врожаю 1999 року в кількості 159,36 тонн.

Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України:

1.Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

2.Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

3.Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв діловою обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, аналіз чинного законодавства, а також умов Договору купівлі-продажу від 12.12.2008 б/н та Договору відступлення права вимоги від 12.12.2008 б/н, щодо насіння соняшнику врожаю 1999 року в кількості 159,36 тонн, яке мало статус матеріальних цінностей держрезерву, свідчить про те, що дії сторін направлені на перехід права власності на нього від фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, не заборонені та були здійснені виключно в межах чинного законодавства України.

Враховуючи обставини справи, надані матеріали, суд приходить до наступного.

При розгляді справи № 4/182пн підставою позову був договір уступки права вимоги між фізичними особами підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а в даній справі підставою позову є договір купівлі-продажу насіння між цими ж особами, тому доводи першого відповідача про те, що аналогічна справа вже розглядалась, до уваги не сприймається.

Державне підприємство «Ресурспостач», яке діяло від імені та в інтересах Державного комітету України з державного матеріального резерву на підставі договору доручення від 10.02.2006 уклало 13.05.2008 з фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 договір № 1-2077 про продаж останньому 159 тон 360 кг насіння соняшника врожаю 1999 року на суму 165734 грн. 40 коп. За умовами договору фізична особа підприємець ОСОБА_2 протягом пяти днів з дати підписання договору має здійснити стовідсоткову оплату за насіння.

Пунктами 4.2. 4.6. договору передбачено:

4.2 Протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання Продавцем грошових коштів на умовах і в розмірі вказаному в п.п. 2.1., 3.1. Договору, Продавець передає Покупцю наряд (наряди) Держкомрезерву України на відпуск матеріальних цінностей державного резерву (далі - Наряд).

4.3 Зобовязання Продавця щодо поставки матеріальних цінностей вважаються виконаними з моменту передачі Покупцю Наряду.

4.4 Право власності на матеріальні цінності, а також ризик їх випадкової втрати чи пошкодження переходить до Покупця з моменту передачі йому Наряду. Факт передачі Наряду Покупцю підтверджується актом приймання-передачі Наряду, який підписується Сторонами під час його передачі.

4.5 Продавець не несе відповідальності за не отримання (не повне отримання) матеріальних цінностей Покупцем.

4.6 З моменту переходу права власності на матеріальні цінності від Продавця до Покупця, останній несе всі подальші витрати, повязані із зберіганням, відвантаженням та транспортуванням матеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з право чинів.

Вищенаведений зміст умов договору дає повні підстави стверджувати, що фізична особа підприємець ОСОБА_2 виконав умови договору, у тому числі сплатив вартість насіння, тому став власником придбаного ним насіння. З моменту видачі Наряду на відпуск товару Держава перестала бути власником насіння.

Таким чином фізична особа підприємець ОСОБА_2, як власник майна, набув повне право розпорядження цим майном.

Реалізуючи це право, фізична особа підприємець ОСОБА_2 12.12.2008 уклав договір купівлі-продажу з фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, згідно з яким продав останньому належне йому насіння в кількості 159 тон 360 кг, яке зберігається у першого відповідача.

Сторони договору передбачили, що право власності переходить до покупця з моменту передачі видаткової накладної. Така накладна знаходиться у фізичної особи підприємця ОСОБА_1, до якого перейшло право власності на спірне насіння.

Державне підприємство «Ресурспостач», яке здійснювало дії по реалізації державного майна, визнає правильність наступних дій по розпорядженню цим майном, оскільки інтереси держави дотримані.

Перший відповідач є лише зберігачем спірного майна, але не визнає право власності позивача на майно та безпідставно не здійснює видачу йому насіння, не зважаючи на письмові звернення до нього позивача. Така ж позиція склалась у першого відповідача і під час розгляду справи.

Згідно із ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Перший відповідач на вимогу суду не підтвердив наявності у нього на зберіганні насіння врожаю 1999 року, проте насіння має лише родові ознаки, тому перший відповідач мав передати позивачу будь-яке насіння соняшнику у кількості 159,360 т.

Другий відповідач не оспорює право власності позивача, тому позовні вимоги підлягають задоволенню до першого відповідача - слід визнати право власності позивача на 159 тон 360 кг насіння соняшника та зобовязати першого відповідача передати позивачу це насіння, в позові до другого відповідача слід відмовити.

Судом відхиляється клопотання першого відповідача про проведення експертизи договору купівлі-продажу від 08.12.2008 щодо строку складання цього договору, оскільки матеріали справи не містять яких-небудь даних, які б давали суду підстави мати сумнів щодо обставин укладання договору.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається на першого відповідача, оскільки саме його діями оспорюється право власності позивача на 159 тон 360 кг насіння соняшника та відповідно з його вини виник цей спір.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Закрите акціонерне товариство «Сватівська олія»перетворене у Товариство з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія», яке є правонаступником всіх прав та обовязків Закритого акціонерного товариства «Сватівська олія». За таких обставин належним відповідачем по даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія».

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги стосовно першого відповідача задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати право власності на насіння соняшнику врожаю 1999 року в кількості 159 тон 360 кг, що знаходиться на зберіганні у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія», Луганська область, Сватівський район, м. Сватове, пров. Заводський, буд. 13, ідентифікаційний код 25368994, за фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

3.Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія», Луганська область, Сватівський район, м. Сватове, пров. Заводський, буд. 13, ідентифікаційний код 25368994 передати фізичній особі підприємцю ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 насіння соняшнику в кількості 159 тон 360 кг.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія», Луганська область, Сватівський район, м. Сватове, пров. Заводський, буд. 13, ідентифікаційний код 25368994 на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 державне мито у розмірі 1657 грн. 34 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. 00 коп., наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

5.У задоволені позовних вимог стосовно другого відповідача відмовити.

6.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

7.Рішення підписано 21.07.2011.

СуддяВ.Д. Воронько