Рішення № 17149243, 19.07.2011, Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-0117-1/11

РІШЕННЯ Іменем України

"19" липня 2011 р. м. Саки

Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді: О.В. Копичинського

При секретарі: Є.Ф. Кузьменко

З участю адвоката: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про відшкодування шкоди,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4, який згідно ч.2 ст.31 ЦПК України було уточнено і доповнено вимогами про стягнення в солідарному порядку, а.с.15 том 2:

-витрат на лікування наслідків травми в сумі 875гр.42коп.;

-заробітку в сумі 9.213гр., втраченого за період з 18.07.06р. по 01.07.11р. внаслідок зменшення професійної (загальної) працездатності, визначеної висновком МСЕК;

-вартості санаторно-курортного лікування в сумі 10.920гр.;

-моральної шкоди в сумі 28.800гр.;

-та про спонуку сплачувати з 01.07.11р. заробіток по 184гр.91коп. щомісячно, втраченого внаслідок зменшення на 15% професійної (загальної) працездатності, визначеної висновком МСЕК.

Позов мотивований тим, що 20.03.06р. він потрапив в ДТП, яка сталася з обоюдної вини водія ОСОБА_3., який керував автомобілем НОМЕР_1, і водія ОСОБА_4, який керував автомобілем НОМЕР_2.

В цій ДТП він отримав закриту черепно-мозкову травму, наслідки якої лікував у військовому госпіталі, на що витратив особисті кошти в сумі 875гр.42коп.

Через погіршення стану здоровя йому рекомендовано санаторно-курортне лікування, вартість якого в військовому санаторії ім. М.І. Пирогова складає 10.920гр.

Висновком МСЕК від 18.06.06р. йому було визначено 15% ступеню втрати професійної працездатності, повязаних з виконанням службових обовязків. У звязку з цим він має право на відшкодування втраченого заробітку.

Через отримані в ДТП стрес і фізичну біль, наслідками яких є погіршення стану здоровя, втрату роботи та через відмову відповідачів в добровільному порядку відшкодувати шкоду, завдану пошкодженням здоровя, йому було завдано і моральної шкоди.

У судовому засіданні позивач і його представник підтримали зазначені позовні вимоги, які просили задовольнити.

Відповідачі проти позову заперечували з тих підстав, що позивач не отримав тілесних ушкоджень в ДТП, яка сталася 20.03.06р., а погіршення стану здоровя позивача і його потреба в санаторно-курортному лікуванні повязані з загостренням тих загальних хвороб, які були у нього до ДТП.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, відповідачів, думку адвоката, допитавши свідків, вивчивши і дослідивши матеріали справи і надані документи, суд дійшов висновку про можливість задовольнити позов лише частково з наступних підстав.

1. Позовні вимоги про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням

здоровя.

З пояснень сторін і відказного матеріалу №809/2006р., який оглядався в судовому засіданні, судом встановлено, що 20.03.06р. сталася ДТП, в якій зіткнулися автомобіль НОМЕР_1 під керівництвом водія ОСОБА_3., і автомобіль НОМЕР_2 під керівництвом водія ОСОБА_4

В цій ДТП отримав тілесні ушкодження позивач, який їхав в якості пасажира в автомобілі свого друга ОСОБА_3.

Висновками судово-медичної експертизи КРУ «Бюро СМЕ» від 27.12.06р. №130, а.с.35, судово-медичної експертизи КРУ «Бюро СМЕ» від 21.04.08р. №27, а.с.152, повторної комісійної судово-медичної експертизи від 10.06.11р. №405/08, а.с.247 том 1, встановлено,що позивач отримав в цій ДТП закриту черепно-мозкову травму.

Так відповідно до вимог ч.1 ст.1195 ЦК України втрачений внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо потерпілому зобовязана фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі.

З пояснень сторін і матеріалів справи судом встановлено, що на період цієї ДПТ позивач проходив дійсну військову службу в в/ч А-1100 на посаді водія за контрактом, а.с.13,87,175 том 1.

В період з 04.04.06р. по 21.04.06р. і з 27.04.06р. по 23.05.06р., за рекомендацією лікаря, позивач проходив стаціонарне лікування в військовому госпіталі таких захворювань, як: нейроцеркулярна дистонія; хронічний вертеброгенний полірадикулярний синдром; лівосторонній катаральний гайморит; катаральний отит середній зліва, після проходження якого йому було рекомендовано санаторно-курортне лікування, а.с.4,5,6 том 1.

Але висновком повторної комісійної судово-медичної експертизи від 10.06.11р. №405/08 встановлено,що зазначені захворювання і тривалість їх лікування не повязані з отриманими під час ДТП ушкодженнями, а є наслідком наявних у позивача до цієї ДТП захворювань, а.с.247 том 1.

Суд вважає за можливе прийняти до уваги зазначений висновок експертизи як безспірний доказ і покласти його в основу судового рішення з наступних підстав:

-висновок зроблений на підставі аналізу зібраних у справі письмових доказів (медичних документів) про стан здоровя позивача і отриманих судом висновків судово-медичної експертизи КРУ «Бюро СМЕ» від 27.12.06р. №130 і судово-медичної експертизи КРУ «Бюро СМЕ» від 21.04.08р. №27 та експертного рішення МСЕК від 18.07.06р.;

-позивач не довів належними і допустимими доказами факт невідповідності цього висновку фактичним обставинам у даній справі про стан його здоровя, як до, та і після ДТП, чим не виконав вимоги ст.ст.10,58,59 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Судом таких доказів не встановлено при розгляді справи;

-з пояснень відповідачів, медичної довідки, а.с.16,17 том 1, висновку комісії в/ч А-1100 за результатом розслідування нещасного випадку, а.с.103-110, свідка ОСОБА_6, яка була членом цієї комісії, а.с.111, Актів медогляду від 24.03.06р. №137 і від 07.06.06р. №253 відказного матеріалу №809/2006р. і показань судово-медичного експерта ОСОБА_7, а.с.116, судом встановлено, що в день ДТП ОСОБА_2 не звертався до медичних органів з приводу погіршення стану здоровя через отримані в ДТП тілесні ушкодження, які були віднесені до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя.

На підставі зазначеного вище суд визнає безпідставними і необґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідачів: витрат на лікування в госпіталі наслідків ДТП в сумі 875гр.42коп.; втраченого заробітку внаслідок зменшення професійної (загальної) працездатності, визначеної висновком МСЕК; вартості санаторно-курортного лікування в сумі 10.920гр.

У звязку з цим ці позовні вимоги не підлягають задоволенню.

2. Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд

дійшов наступного.

З пояснень позивача і матеріалів справи судом встановлено, що в ДТП, яка сталася 20.03.06р., позивач отримав закриту черепно-мозкову травму та інші тілесні ушкодження, які віднесені до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя.

Ці тілесні ушкодження позивач лікував амбулаторно.

Через ці ушкодження позивач випробовував фізичну біль та психологічні переживання через майбутні наслідки отриманою травми.

Також судом встановлено, що на період ДПТ позивач проходив дійсну військову службу в в/ч А-1100 на посаді водія за контрактом, а.с.13,87,175 том 1. Наказом командира в/ч А-1100 від 06.06.07р. №105 позивача було переведено на посаду слюсаря за особистим проханням позивача, на якій він працює до теперішнього часу, а.с.175,191 том 1. У звязку з цим позивач втратив частину грошового забезпечення у порівняння з тим, яке він отримував на посаді водія, а.с. 176,188-192,208,214 том 1.

На підставі зазначеного вище суд визнає, що через зазначені обставини позивач випробовував моральних страждань.

У звязку з цим позивач має право на отримання грошової компенсації у відшкодування завданої моральної шкоди від осіб, винних у її заподіянні тому, що:

-У відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, що заподіяла його, за наявності його вини;

-Згідно ст.23 ГК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті порушення його прав.

Моральна шкода полягає: в душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою відносно його самої і у зв'язку із знищенням або пошкодженням його майна.

Але суд вважає за необхідне зменшити суму грошової компенсації у відшкодування моральної шкоди, зазначеної в позові, з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так позивач не довів той факт, що заподіяна йому моральна шкоди може бути оцінена в 28.800гр., як то зазначено ним в позові, чим не виконав вимоги ст.10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Судом зазначені обставини не встановлені при розгляді справи.

Також на обґрунтування суми грошової компенсації моральної шкоди позивач послався на ті обставини, що отримані ним в ДТП тілесні ушкодження стали причиною погіршення стану його здоровя, але відповідачі відмовилися відшкодувати йому заподіяну шкоду у добровільному порядку.

Але суд ставиться критично до цих стверджень і не приймає їх до уваги з наступних підстав:

-позивач не довів наявність цих обставин безспірними доказами, чим не виконав вимоги ст.10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Під час розгляду справи по суті судом були досліджені докази, які спростовують зазначені доводи;

-у судовому засіданні 14.07.11р. сторони пояснили, що позивач відмовився прийняти від відповідачів грошову компенсацію у відшкодування завданої йому шкоди в сумі 1.000 доларів США з мотивів незадоволення розміром цієї грошової компенсації.

Приймаючи до уваги зазначене вище і обставини справи, суд вважає за необхідне визначити суму грошової компенсації у відшкодування моральної шкоди в 1.000гр., яка, на думку суду, відповідна ступені моральних страждань позивача і ступені вини відповідачів, які знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

3. Вирішуючи питання про осіб, винних в скоєнні ДТП, суд дійшов

наступного.

З пояснень сторін і відказного матеріалу №809/2006р., який оглядався в судовому засіданні, судом встановлено, що 20.03.06р. сталася ДТП, в якій зіткнулися автомобіль НОМЕР_1 під керівництвом водія ОСОБА_3, і автомобіль НОМЕР_2 під керівництвом водія ОСОБА_4

За цим фактом інспектор по дізнанню ВДАІ Сакського МРВ при ГУ МВС України в АРК. склав 28.03.06р. постанову про відмову у порушенні кримінальної справи.

Також відносно водіїв ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не було складено протоколи про адміністративні порушення за обставинами зазначеного ДТП.

Однак, відсутність адміністративного матеріалу і постанови про притягнення цих водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не звільняє суд від обов'язку перевірити доводи сторін, надати оцінку пред'явлених ними доказів щодо причин ДТП і вини в ній її учасників та зробити на їх підставі чіткі та зрозумілі висновки щодо встановлених фактів.

Так, відповідно до вимог ст.ст.8,213,215 ЦПК України - умовами обґрунтованості рішення є повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встанов леними, та відповідність висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд повинен встановити всі юридичні факти, які згідно з нормами права мають значення для розкриття існуючих між сторонами правових відносин чи певних подій.

З огляду на підстави заявленого позову статті 1166,1187,1188 ЦК України встанов ленню судом підлягали такі юридичні факти, як наявність шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, винної поведінки одного чи обох володільців цих дже рел та причинного зв'язку між шкодою і їх (чи його) протиправною поведінкою.

Зазначені юридичні факти суд повинен встановити й обґрунтувати доказами, одержаними у визначеному законом порядку за допомогою передбачених ч.2 ст.57 ЦПК України засобів доказування і перевіреними у судовому засіданні.

Суд відповідно до ст.212 ЦПК України оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог ст.ст.213,215 ЦПК України - рішення суду має містити чіткі ви черпні та безумовні висновки щодо доведеності чи недоведеності юридичних фактів, що мають значення для справи, на підставі оцінки доказів відповідно до вимог ст.212 цього Кодексу.

Також, враховуючи неможливість на теперішній провести судову авто-технічну експертизу через відсутність вихідних даних обставин ДТП та відмову сторін від проведення цієї експертизи, суд вважає за необхідне зясувати обставини теперішньої справи згідно вимогам ч.1 ст.146 ЦПК України.

З пояснень відповідача ОСОБА_3 і висновку експерта-спеціаліста НД ЕКЦ відділення авто-технічної експертизи від 04.01.07р. №3/757 (а.с.28 відказного матеріалу №809/2006р.) судом встановлено, що зіткнення автомобіля НОМЕР_2 під керівництвом водія ОСОБА_4 з автомобілем НОМЕР_1 під керівництвом водія ОСОБА_3 сталося 20.03.06р. через невиконання водієм ОСОБА_3 вимог п.п. 1.5, 2.3.б, 10.1 і 16.13 ПДР України, а водієм ОСОБА_4 вимог п.п. 12.3 і 12.4 ПДР України.

Також у судовому засіданні 14.07.11р. відповідачі пояснили, що через перевищення швидкості водієм автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_4 водій ОСОБА_3 не зреагував належним чином на аварійну ситуацію, у звязку з чим, не уникнув зіткнення автомобілів.

З цих підстав кожен з відповідачів оцінив ступень своєї провини в даній ДТП на рівні 50% на 50%.

Суду не надано жодних доказів у спростування цих доводів відповідачів, чим не виконано вимог ст.10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Судом таких доказів не встановлено при розгляді справи.

На підставі зазначеного суд визнає доказаним той факт, що 20.03.06р. біля 13.00г. на перехресті вулиць Гарнизонна і Степна в с. Михайлівка Сакського р-ну АРК. сталася ДТП з вини водія ОСОБА_4, який керував автомобілем НОМЕР_2 та з вини водія ОСОБА_3, який керував автомобілем НОМЕР_1.

Також, суд визнає доказаним і той факт, що в цій ДТП позивач отримав тілесні ушкодження легкого ступеня, що спричинили короткочасний розлад здоровя.

На підставі зазначеного вище суд дійшов висновку, що дії водіїв ОСОБА_4 і ОСОБА_3 знаходяться в причинному зв'язку з їхньою необережністю та неуважністю під час керування 20.03.06р. своїми автомобілями та наслідками, що наступили, які виразилися в створенні аварійної ситуації, в скоєнні ДТП та у заподіянні тілесних ушкоджень позивачеві.

У зв'язку з цим суд знаходить обґрунтованими і законними вимоги позивача до обох відповідачів про відшкодування заподіяної йому моральної шкоди в солідарному порядку тому, що:

-відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, що заподіяла його, за наявності його вини;

-згідно п.1 ч.1 ст.1188 цього Кодексу шкода, завдана одній особі з вини іншої особи внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою;

-як розяснив Пленум Верховного Суду України в пунктах 2 і 3 постанови від 27.03.92г. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» -

-Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини;

-Роз'яснити судам, що шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяній нею (в порядку часткової відповідальності).

Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

*

Враховуючи зазначене та ст.ст.81,88 ЦПК України і ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито» від 21.01.93р. №7-93, суд вважає за необхідне:

-стягнути з відповідачів в дольовому порядку в дохід держави судовий збір за розгляд судом позовної вимоги про відшкодування позивачеві моральної шкоди;

-віднести на рахунок держави інші судові витрати у справі.

*

На підставі вимог ст.138 ЦПК України суд вважає за необхідне, після набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, повернути за належністю письмові докази (медичну документацію), отриманих за судовими дорученнями, том 1 а.с.49,62,69,145.

*

На підставі ст.ст. 23,1167,1188,1195 ЦК України, п.п. 2,3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.92г. №6, та керуючись ст.ст. 10,11,60,81,88,209,212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі 1.000гр.00коп.

Позов в іншій його частині залишити без задоволення.

*

Стягнути в дольовому порядку з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 судовий збір по справі у розмірі 8гр.50коп. в дохід держави на р/р 31416537700021 місцевий бюджет м. Саки АР Крим, код 22090100, ЄДРПОУ 34740887, банк одержувач УДК в АРК. м. Сімферополь.

Інші судові витрати віднести на рахунок держави.

*

Після набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, повернути:

-до Відділення планової нейрохірургії нейрохірургічного центру Республіканської установи «КЛ ім. МА. Семашко» м. Сімферополя АР Крим медичну карту №20284 стаціонарного хворого ОСОБА_2;

-до Євпаторійської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії документацію на 27 аркушах про визначення ОСОБА_2 ступеню втрати професійної працездатності;

-до військової частини А-4614 МОУ м. Сімферополь АРК. історії хвороби №2029 і 2284 стаціонарного хворого ОСОБА_2;

-ОСОБА_2 дублікат медичної книжки від 09.08.05р. б/н; медичну книжку амбулаторного хворого б/н; рентгенограми без маркировки; копію карти виклику швидкої медичної допомоги;

-до Сакського ГО при ГУ МВС України в АРК. відказний матеріал №809/2006р.

*

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим шляхом подачі до Сакського міськрайсуду АР Крим апеляційної скарги у 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Копичинський О. В.