Рішення № 17147648, 17.05.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" травня 2011 р. Справа № 9/050-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну 16 тел. 239 72 81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 9/050-11 17.05.2011 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітбуд»

До Приватного підприємства «Технобудспецінвест 3»

Про стягнення 19144,26 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № б/н від 02.02.2011 р.)

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд до Господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітбуд» до Приватного підприємства «Технобудспецінвест 3»про стягнення 19144,26 грн.

Ухвалою суду від 15.03.2011 року порушено провадження у справі та призначено розгляд на 05.04.2011 р. зобовязано позивача надати в судове засідання пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення Відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; всі оригінали доданих до позовної заяви документів або письмові пояснення з зазначенням поважних причин їх відсутності;письмове правове обґрунтування позовних вимог з посиланням на певні норми чинного законодавства України, які регулюють відносини звернення Позивача до господарського суду для вирішення цього спору; письмові пояснення, яким чином і які саме права Позивача порушені Відповідачем, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України; оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії, зазначених у позовній заяві документів; уточнений розрахунок зазначених у позовній заяві сум; податкові декларації з відміткою ДПІ про їх прийняття за 2009 та 2010 роки; зобовязано відповідача надати в судове засідання оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, податкові декларації з відміткою ДПІ про їх прийняття за 2009 та 2010 роки; контррозрахунок, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

У звязку з перебуванням судді Сокуренко Л.В. на лікарняному, розгляд справи 05.04.2011 року не відбувся.

Ухвалою суду від 11.04.2011 року розгляд справи призначено на 19.04.2011 р.; зобовязано сторін виконати вимоги ухвали суду від 15.03.2011 р.

19.04.2011 року в судове засідання представник відповідача не зявився, вимоги ухвали суду від 11.04.2011 року не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Відповідно до частини першої п. 1 ст. 77 ГПК України, в разі незявлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу господарський суд відкладає розгляд справи.

17.05.2011 року в судове засідання представник позивача зявився, надав документи, витребувані ухвалою суду від 19.04.2011 року та просить суд позов задовольнити повністю; представник відповідача в судове засідання не зявився, вимоги ухвали суду від 19.04.2011 року не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”).

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України: 09500, Київська область, м. Тараща, вул. Леніна, 105, то суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

01.01.09 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Елітбуд»(позивачем) та Приватним підприємством “Технобудспецінвест-3” (відповідачем) укладено договір постачання № 14 (договір).

Відповідно до п. 1 договору позивач зобовязується в межах обговореного терміну передати у власність відповідача товар, а відповідач зобовязується прийняти та оплатити його на умовах, передбачених даним договором.

Ціна товару за даним договором є договірною та зазначена у накладних (п. 3.1 договору).

За ствердженням позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітбуд», на виконання умов Договору, надало відповідачу товар, що підтверджується відповідними накладними.

В якості доказів передачі товару позивач долучив до матеріалів справи накладні на відпуск товару № 004479 від 14.10.2009 року на суму 5095,75 грн., № 004897 від 13.11.2009 року на суму 4263,67 грн., № 004925 від 17.11.2009 року на суму 2344,39 грн., № 005044 від 25.11.2009 року на суму 262,32 грн., № 005072 від 26.11.2009 року на суму 736,18 грн., № 002574 від 28.09.2010 року на суму 2657,96 грн., № 002856 від 25.10.2010 року на суму 2146,16 грн., а також довіреності (серія ЯНР № 360075 від 12.10.09 р., серія ААБ № 705320 від 23.10.2010 р. та інші), видані відповідачем на отримання товару за договором на імя ОСОБА_2 (належним чином засвідчені копії долучені до матеріалів справи).

Всього відповідачу було поставлено товар на суму 17506,43 грн.

Оплата товару здійснюється на підставі рахунка-фактури, виставленого відповідно до заявки відповідача у формі безготівкового розрахунку (п. 3.2 договору).

За ствердженням позивача, рахунки-фактури на оплату переданого товару були надані відповідачу разом з накладними.

Крім того, у судовому засіданні 17.05.2011 р. представником позивача були надані усні пояснення, зі змісту яких вбачається, що 06.05.2011 позивачем було повторно направлено рахунки-фактури відповідачу, що підтверджується чеком поштового направлення УДППЗ «Укрпошта»№ 4411 від 06.05.2011 р. та описом вкладення у цінний лист.

Відповідно до п. 3.3 договору сторони дійшли згоди про надання відповідачу відстрочки платежу за поставлений товар терміном на 5 календарних днів з моменту прийняття товару відповідачем.

Враховуючи зміст п. 3.3 договору, строк виконання зобовязання з оплати товару, поставленого 14.10.2009 року сплив 19.10.2009 року, поставленого 13.11.2009 року сплив 18.11.2009 року, поставленого 17.11.2009 року сплив 22.11.2009 року, поставленого 25.11.2009 року сплив 30.11.2009 року, поставленого 26.11.2009 року сплив 01.12.2009 року, поставленого 28.09.2010 року сплив 03.10.2010 року, поставленого 25.10.2010 року сплив 30.10.2010 року.

Відповідач, в свою чергу, 01.11.2010 року провів часткову оплату накладної № 004479 від 14.10.2009 року за поставлений Товар в розмірі 2599,63 грн. (дві тисячі пятсот девяносто девять гривень 63 копійки).

Таким чином, за ствердженням позивача, станом на 01 лютого 2011 року, відповідач не сплатив 14906,80 грн. (чотирнадцять тисяч девятсот шість гривень, 80 копійок), а тому не виконав в повній мірі зобовязання з оплати вартості товару в строк, що встановлений Договором, чим порушив договірні зобовязання.

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобовязується прийняти товар (майно) та сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Якщо договором встановлений обовязок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в судових засідання жодного разу не зявився; доказів проти існування боргу перед позивачем або інших заперечень щодо позовних вимог не надав та не надіслав; доказів визнання договору недійсним чи розірваним суду не надано.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у сумі 14906,80 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1325,45 грн. пені, нарахованої у звязку із простроченням сплати отриманого товару за спірними накладними, що передбачено пунктом 6.3 договору, у якому зазначено, що за порушення термінів оплати відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі Подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені за кожен день прострочки, від суми заборгованості, а також за прострочення понад 30 днів штраф у розмірі 10 % від загальної суми прийнятого, але неоплаченого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції (штраф, пеня) за порушення грошового зобовязання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Відповідно до розрахунку позивача в частині стягнення пені, перевіреного судом, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення у розмірі 1325,45 грн. (за розрахунком позивача).

Крім того, як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 1490,68 грн.

Відповідно до 6.3 договору, у якому зазначено, що за порушення термінів оплати відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі Подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пні за кожен день прострочки, від суми заборгованості, а також за прострочення понад 30 днів штраф у розмірі 10 % від загальної суми прийнятого, але неоплаченого товару.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Під юридичною відповідальністю розуміють передбачені нормами права обовязки субєкта правопорушення зазнавати несприятливі наслідки.

Залежно від галузевої приналежності юридичних норм розрізняють такі види юридичної відповідальності - кримінальну, адміністративну, цивільну, дисциплінарну, тощо.

В свою чергу кожен вид юридичної відповідальності містить свої підвиди відповідальності (форми впливу), зокрема, цивільним законодавством (ст. 611 ЦКУ) передбачена можливість одночасного застосування до субєкта правопорушення таких наслідків у разі порушення зобовязання: сплата неустойки, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, тощо.

Тобто, зміст статті 61 Конституції України у контексті цивільної відповідальності зводиться до того, що до субєкта правопорушення за одне й те саме правопорушення не може бути двічі застосована цивільна відповідальність (тобто, двічі один із її підвидів).

Згідно із позовом позивач не просить двічі притягнути відповідача до цивільної відповідальності, тобто, до одного і того ж її підвиду.

Ст.546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Тобто як штрафом, так і пенею, а не виключно одним із цих засобів.

Ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Тобто, сплата і пені, і штрафів, якщо вони передбачені законом або договором.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3).

Таким чином із вказаної норми вправа вбачається, що пеня та штраф, визначені для можливості їх самостійного застосування із різним порядком їх обчислення, отже правові підстави вважати, що, стягнувши з відповідача пеню та штраф, останній незаконно двічі підданий до відповідальності одного й того ж виду, відсутні.

Аналогічна правова позиція щодо одночасного застосування пені та штрафу викладена у постанові Вищого господарського суду України від 16.09.09 р. у справі № 12/25-09.

Згідно приписів ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч.1). Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу) (ч.3).

Відповідно до ст.617 вказаного кодексу особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили, при цьому не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

При цьому, із матеріалів справи не вбачається підстав для звільнення відповідача від відповідальності, а також будь-якої інформації щодо наявності випадку або непереборної сили.

Таким чином правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді пені та штрафу відсутні, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1490,68 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобовязання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

На цій підставі позивачем нараховані інфляційні збитки у сумі 1421,33 грн. за періоди, зазначені у розрахунку позивача.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог позивача на предмет стягнення інфляційних збитків у сумі 1421,33 грн., які підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

На підставі ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи те, що позовні вимоги задоволені в сторону позивача, то судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу покладаються на відповідача в повному розмірі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-84 ГПК України, ст.ст. 530, 612, 655, 692, 693 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230 ГК України, господарський суд Київської області -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Технобудспецінвест 3»(09500, Київська область, м. Тараща, вул. Леніна, 105, код ЄДРПОУ 32405489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітбуд»(08700, м. Обухів, вул. Промислова, буд.9, ідентифікаційний код 25592444) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем 14 906 (чотирнадцять тисяч девятсот шість) грн. 80 коп. основної заборгованості; 1 490 (одна тисяча чотириста девяносто) грн. 68 грн. штрафу; 1325 (одна тисяча триста двадцять пять) грн.. 45 коп. пені, 1421 (одна тисяча чотириста двадцять одна) грн. 33 коп. інфляційних збитків та судові витрати: державне мито у сумі 191 (сто девяносто одна) грн. 44 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписано 19.05.2011 р.

Суддя Сокуренко Л. В.