Рішення № 17146391, 06.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 44/17906.06.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Європейська інвестиційна фінансова група"

До1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Бізнес"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Контанго Трейд"

Простягнення 310 656,42 грн.

Суддя Чеберяк П.П.

Представники: Від позивачаАфанасьєв М.О. - представник Від відповідача 1не з’явилися

Від відповідача 2не з’явилися У судовому засіданні 06.06.2011 року, згідно з вимогами статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейська інвестиційна фінансова група" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Бізнес" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Контанго Трейд" солідарно 310656,42 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.03.2011 порушено провадження у справі № 44/179 розгляд справи призначено на 04.04.2011р.

          04.04.2011р. у зв’язку з відпусткою судді розгляд справи не відбувся.

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.04.2011р. призначено розгляд справи на 17.05.2011р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.05.2011р. розгляд справи відкладено на 06.06.2011р.

В судовому засіданні 06.06.2011 р. представник позивача подав додаткові документи до матеріалів справи та підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідачі у судове засідання не з’явились, відзив на позовну заяву не надали, вимоги попередніх ухвал суду не виконали, про причини неявки своїх представників суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          29 квітня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Європейська інвестиційна фінансова група" –постачальник (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайм Бізнес" –покупець (далі - відповідач) був укладений договір поставки № 29/04/10-08 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язався передати в погоджені строки, а відповідач прийняти і оплатити товар, найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Відповідно до п. 4.3. договору розрахунки по даному договору між сторонами здійснюються шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на поточний рахунок позивача, відкритий в установі банку.

Відповідно до п. 4.5. договору, зобов’язання відповідача по оплаті товару виникають з моменту здійснення позивачем поставки, згідно пункту 3.4. договору, який встановлює, що на основі наданої відповідачем заявки, позивач до кінця робочого дня, наступного за днем надання заявки, оформлює і направляє покупцю рахунок-фактуру. Рахунок-фактура дійсний до сплати протягом трьох банківських днів, після його оформлення.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу 1 товар, що підтверджується видатковими накладними: № РН-000058 від 07.05.2010р., № РН-000083 від 26.05.2010р., № РН-000084 від 27.05.2010р., № РН-000089 від 02.06.2010р., № РН-000122 від 30.06.2010р., № РН-000171 від 28.07.2010р., № РН-000179 від 09.08.2010р., № РН-000180 від 10.08.2010р., № РН-000209 від 30.08.2010р., № РН-000210 від 30.08.2010р. на загальну суму 694090,90 грн. (оригінали оглянуті в судовому засіданні, копії наявні в матеріалах справи).

В порушення умов договору відповідач за поставлений товар розрахувався частково, у розмірі 443177,50 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи сума основного боргу відповідача –склала 250913,40 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість відповідача 1 перед позивачем становить 250913,40 грн. і підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарський Кодекс України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3. ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.6.5. договору, у випадку несплати, або несвоєчасної оплати вартості отриманого товару, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару.

Позивач надав суду розрахунок пені, який суд вважає обґрунтованим та вчиненим з урахуванням вимог чинного законодавства.

Враховуючи, що факт прострочення виконання зобов’язання судом встановлено, то вимоги позивача про нарахування пені визнаються судом обґрунтованими та задовольняються за розрахунком позивача у розмірі 21890,85 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, наведеним у позовній заяві, з відповідача підлягає стягненню 33709,76 грн. інфляційних нарахувань та 4142,41 грн. три проценти річних від простроченої суми.

В порядку забезпечення виконання договору, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контанго Трейд" (далі –відповідач 2) 30.04.2010р. був укладений договір поруки № 30/04-2, згідно з п. 2.1. якого відповідач 2 взяв на себе обов’язок нести солідарну відповідальність на випадок невиконання або неналежного виконання зобов’язання відповідачем 1 по договору поставки № 29/04/10-08 від 29.04.2010 р.

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну відповідальність).

Згідно ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 44/179 шляхом накладення арешту на рахунки відповідача, викладеного у прохальній частині позовної заяви, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п. 1.1 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 “Про деякі питання практики застосування забезпечення позову”, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не подано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що грошові суми відповідача можуть зникнути, що зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду, а тому клопотання позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи викладене вище, а також те, що відповідачі не оспорили ціну позову, відзив на позовну заяву не подали, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідачів судові витрати.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останніх покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 3106,56 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 553-554, 610 - 612, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Бізнес" (76006, м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 225 А, кв. 1, код ЄДРПОУ 36733756) та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Контанго Трейд" (03150, м. Київ,вул. Червоноармійська, 72А, оф. 142, код ЄДРПОУ 36856141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська інвестиційна фінансова група" (03150, м. Київ,вул. Червоноармійська, 72 А, оф. 142, код ЄДРПОУ 35849552) 250913 (двісті п’ятдесят тисяч дев’ятсот тринадцять) грн. 40 коп. –основного боргу, 21890 (двадцять одна тисяча вісімсот дев’яносто) грн. 85 коп. –пені, 33709 (тридцять три тисячі сімсот дев’ять) грн. 76 коп. –інфляційних нарахувань, 4142 (чотири тисячі сто сорок дві) грн. 41 грн. 41 коп. –3% річних, 3106 (три тисячі сто шість) грн. 56 коп. –витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя П.П. Чеберяк

Дата підписання рішення: 10.06.2011р.