Рішення № 17146233, 03.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/17003.06.11 За позовомПриватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА”

До Приватного акціонерного товариства “Українська інноваційна страхова компанія “Інвестсервіс”

Про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 3903,79 грн.

Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача Шупик О.А.

Від відповідача не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “УНІКА” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства “Українська інноваційна страхова компанія “Інвестсервіс” про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 3903, 79 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2011 року порушено провадження у справі №58/170, розгляд справи призначено на 27.04.2011 року.

У судове засідання 27.04.2011 року представник позивача з'явився.

Представник відповідача у судове засідання 27.04.2011 року не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив.

Про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача на часткове виконання вимог ухвали суду надав витребувані документи по справі.

Представник позивача надав клопотання про витребування доказів.

Клопотання судом задоволено.

Представник позивача надав усні пояснення по суті справи.

Суд зобовязав представника позивача надати оригінали статутних документів для огляду.

Суд зобовязав представника позивача надати витяг з ЄДРПОУ про включення підприємства відповідача.

В звязку з неявкою відповідача та необхідністю витребування додаткових документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2011 року розгляд справи було відкладено на 13.05.2011 року.

У судове засідання 13.05.2011 року представник позивача з'явився.

Представник відповідача у судове засідання 13.05.2011 року не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача надав клопотання про витребування доказів.

Клопотання судом задоволено.

В зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування додаткових документів по справі, суд ухвалив відкласти розгляд справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2011 року розгляд справи було відкладено на 03.06.2011 року.

У судове засідання 03.06.2011 року представник позивача з'явився.

Представник позивача надав усні пояснення по справі.

В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача 03.06.2011 р. в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві та адресу, зазначену в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За вказаних обставин відповідач вважається належним чином повідомленим господарським судом про час і місце її розгляду справи.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 03.06.2011 р. судом у відповідності до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноваженого представника, всебічно та повно зясувавши обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

25.08.2010 року Між Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “УНІКА” (правонаступник ЗАТ “Страхова компанія “Кредо-Класік”) (надалі Позивач) та ОСОБА_1 (надалі Страхувальник) було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 190000/4002/0000176 (надалі Договір) (копія наявна в матеріалах справи).

Відповідно п.2.1 Договору, предметом договору є майнові інтереси, які не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням, і розпорядженням транспортним засобом Шкода Октавіа А5, державний НОМЕР_1 (надалі автомобіль «Шкода»)

14.10.2010 р. на вул. Кульпарківська, 115 у м. Львів сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Шкода», що належить ОСОБА_1, під управлінням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки «ВАЗ», державний НОМЕР_1, під управлінням водія ОСОБА_3, що підтверджується розгорнутою Довідкою ДАІ №8704357 (копія наявна в матеріалах справи).

Згідно з Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 09.12.2010 року (суддя Ніткевич А.В.) (копія наявна в матеріалах справи), 14.10.2010 року ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ», державний НОМЕР_1, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку та її зміни, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Шкода», що призвело до пошкодження зазначених транспортних засобів.

Таким чином, ОСОБА_3 порушив п.п. 1.5, 13.1 Правил дорожнього руху України та своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України, в звязку з чим його було визнано винним у вчиненні вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до висновку №282/11 від 02.11.2010 року авто товарознавчого дослідження у судового експерта Величко А.Д. (копія наявна в матеріалах справи), вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки «Шкода», склала 4908,79 грн.

14.10.2010 року Страхувальником було подано до Позивача заяву на виплату страхового відшкодування.

01.12.2010 року Позивачем було виплачено страхове відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 3903,79 грн. (за вирахуванням франшизи у розмірі 1005,00 грн.) в рахунок огашення несплаченої частини страхового платежу, що підтверджується Наказом №00054422 від 01.12.2010 р. (копія наявна в матеріалах справи).

ОСОБА_3 має застраховану обовязкову цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів Приватним акціонерним товариством «Українська інноваційна страхова компанія «Інтерсервіс»(надалі Відповідач), що підтверджується Інформацією з єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо Полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8800183 (надалі Поліс).

Згідно Полісу, ліміт відповідальності Відповідача за шкоду, заподіяну майну, складає 25500,00 грн.

22.02.2011 року Позивач звернувся із Регресною вимогою вих. №2841 від 22.02.2011 року (копія наявна в матеріалах справи) до Відповідача про сплату в порядку регресу грошової суми у розмірі 3903,79 грн.

Однак, Відповідач вимоги Позивача не виконав, страхове відшкодування не сплатив.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з положеннями ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Станом на момент розгляду справи Відповідач вимоги Позивача не виконав, страхове відшкодування не сплатив.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Відповідач заявлених до нього позовних вимог не спростував, витребувані документи по справі на виконання вимог ухвал суду не надав, про дати, місце і час судових засідань був повідомлений належним чином.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з Інформацією з єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо Полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8800183, сума франшизи становить 510,00 грн.

Відповідно до вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у частковому обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також державне мита підлягають стягненню пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 80 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Українська інноваційна страхова компанія «Інтерсервіс” (04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б; код ЄДРПОУ 23498273) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА” (01103, м. Київ, Печерський р-н, вул.Кіквідзе, буд. 14-В, код ЄДРПОУ 20033533) з будь-якого рахунку виявлено державним виконавцем під час виконання судового рішення суму основного боргу у розмірі 3393 (три тисячі триста девяносто три) гривні 79 коп., 88 (вісімдесят вісім) грн. 68 коп. витрат по сплаті державного мита, 205 (двісті пять) грн. 19 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя О.Є. Блажівська

Повний текст рішення складено 08.06.2011р.