Рішення № 17145089, 18.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.07.11 р. Справа № 17/106

Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу, порушену:

за позовом: Державного підприємства „Красноармійськвугілля”, м. Димитров

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ДИССА-ТРАНС”, м. Донецьк

про стягнення 395663,25 грн.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 довіреність

від відповідача: не зявився

Державне підприємство „Красноармійськвугілля”, м. Димитров звернулось до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДИССА-ТРАНС”, м. Донецьк про стягнення 395663,25 грн., з яких: 288208,77 грн. сума основного боргу, 27379,83 грн. інфляційні, 6869,63 грн. 3% річних, 73205,02 грн. - штраф.

В обґрунтування позову позивач посилається на договір перевезення № 111 від 01.02.2010р., подорожні листи, акт виконаних робіт, рахунки №41 від 28.02.2010р. на суму 141668,30 грн. та №69 від 31.03.2010р. на суму 146540,47 грн., претензію та відповідь на неї, інші документи.

В якості правової підстави позову посилається на ст.ст. 193, 231, 306 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України.

Відповідач у судове засідання не зявився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи; надіслав до канцелярії суду відзив (том 5 а.с.27), у якому проти позову заперечував, на підставі не отримання від позивача ніяких документів на підтвердження надання у лютому березні 2010р. автопослуг. Листом від 18.07.2011р. звернувся до суду з проханням справу розглядати без участі представника відповідача.

18.07.2011р. відповідачем у судовому засіданні було заявлено клопотання щодо залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька. У задоволенні клопотання суд відмовляє, 15.07.2011р. судом було отримано лист ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька з поясненнями щодо поставленого питання позивача у клопотанні про залучення ДПІ, з якого вбачається, що ТОВ „ДИССА-ТРАНС” за період з лютого-березень 2010р. не надало реєстр податкових накладних до інспекції, у звязку з тим, що згідно з вимогами раніше діючого законодавства, надання підприємствам реєстрів виданих та отриманих податкових накладних не було обовязковим.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, встановив:

01 лютого 2010р. між сторонами був укладений договір №111 (далі «Договір») (а.с.11-12). Відповідно до якого, Замовник Товариство з обмеженою відповідальністю „ДИССА-ТРАНС” доручає, а Перевізник - Державне підприємство „Красноармійськвугілля” зобовязується здійснити перевезення пасажирів до пункту призначення (до міста роботи) у порядку та на умовах передбачених даним Договором, а Замовник зобовязується оплатити Перевізнику надану послугу.

Відповідно до п.п.3.1 п. 3 Договору, оплата за надані транспортні послуги здійснюється Замовником щомісячно впродовж місяця, що слідує за поточним, шляхом перерахування грошових сум на розрахунковий рахунок виконавця, після надання послуг, згідно виставлених рахунків.

Підпунктом 3.2 п.3 Договору передбачено, що підставою для предявлення рахунків до оплати є подорожні листи Перевізника, завірені одержувачем послуг.

Так, у період з лютого по березень 2010р., позивачем відповідачу були надані послуги з перевезення пасажирів загальною вартістю 288208,77 грн. (у лютому на суму 141668,30 грн., у березні на суму 146540,47 грн.), що підтверджується доданими до матеріалів справи подорожними листами та талонами замовника, на яких маються штами Товариства з обмеженою відповідальністю „ДИССА-ТРАНС”, що підтверджує, як замовлення перевезення по наведеним у них маршрутах, так і їх виконання.

На підставі вище наведеного, позивачем відповідачу були виставлені рахунку №41 від 28.02.2010р. та №69 від 31.03.2010р., відповідно.

иРахунки відповідач не сплатив у встановлені строки, що призвело до утворення заборгованості на суму 288208,77 грн..

Відповідно до ст..625 та ст.231 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані додатково інфляційні, 3% річних та штраф.

Зважаючи на те, що:

-зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку;

-згідно ст. 193 Господарського Кодексу («ГК») України зобовязання повинні виконуватись у повному обсязі та у встановлені строки. Одностороння відмова від виконання зобовязання не припустима;

-до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;

-відповідно до ст..526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

-доказів оплати заборгованості відповідач суду не надав;

-статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом;

-боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст..625 ЦК України);

-перевіривши арифметичні розрахунки позовних вимог, суд дійшов висновку, що розрахунки індексу інфляції та 3% річних нараховані позивачем відповідно до вимог діючого законодавства;

-частиною другою статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, у розмірі: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості;

-застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу;

-у даному випадку мова йде про порушення строків сплати наданих послуг, тому, нарахування суми штрафу у розмірі 73205,02 грн. є безпідставним та необґрунтованим;

-статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування,

господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Твердження відповідача про не підтвердження ніякими документами надання позивачем у лютому та березні 2010р. послуг спростовується матеріалами справи, а саме: податковими накладними №5/7 від 28.02.2010р. та №3/7 від 31.03.2010р. (т.4 а.с.145-146), з яких вбачається, що відповідачем відображено у податковому обліку операції з наданих йому послуг позивачем на підставі договору №111 від 01.02.2010р., що також підтверджується листом ДПІ у м. Димитрові (т.4 а.с.147).

Відповідно до ст..7 (Закон, ВР України, від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість") податкова накладна - є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Таким чином, зазначені дії відповідача та документи підтверджують факт отримання ним послуг, про які йдеться у позовній заяві.

Судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 80, 82-84 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДИССА-ТРАНС” (юридична адреса: 83000, м. Донецьк, бул. Пушкіна, 9; поштова адреса: 83000, м. Донецьк, вул.. Артема, 97; р/р26004002815000 в ПАТ „Донгорбанк”, МФО 334970, ЄДРПОУ 32965882) на користь Державного підприємства „Красноармійськвугілля” (85322, м. Димитров, Донецької області, вул.. Ватутіна, 1; р/р26000301192 у філії „Красно армійське відділення №2863” ВАТ Державний банк України”, МФО 394233, ЄДРПОУ 32087941) 288208,77 грн. суму основного боргу, 27379,83 грн. інфляційні, 6869,63 грн. 3% річних; 3600,99 грн. - на відшкодування витрат по сплаті державного мита; 192,34 грн. - на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Суддя Татенко В.М.

(повний текст рішення оформлений та підписаний 21.07.2011р.)