Рішення № 17144953, 18.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.07.11 р. Справа № 30/28

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Лазаренко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний код НОМЕР_1

до Відповідача: Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра”, м. Київ, ідентифікаційний код 20025456 в особі філії Донецьке регіональне управління, м. Донецьк, ідентифікаційний код 25605425

про: стягнення заборгованості в сумі 391576,69грн., пені в сумі 29254,39грн., 3% річних в сумі 7990,19грн. та інфляційної індексації в сумі 28394,91грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1 (особисто згідно паспорту та свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_2);

від Відповідача - не зявився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України у судове засідання відкладалось з 10.05.2011р. на 02.06.2011р., з 02.06.2011р. на 16.06.2011р., з 16.06.2011р. на 14.07.2011р. з подальшим оголошенням перерви до 18.07.2011р.

У судовому засіданні 18.07.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Донецьк (далі Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра”, м. Київ в особі філії Донецьке регіональне управління, м. Донецьк (далі Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 391576,69грн., пені в сумі 29254,39грн., 3% річних в сумі 7990,19грн. та інфляційної індексації в сумі 28394,91грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором оренди нежитлового приміщення від 22.09.2004р., внаслідок чого за період з січня по грудень 2010р. утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, інфляції і 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди нежитлового приміщення від 22.09.2004р. і договори №1 і №2 про внесення змін до нього; акт прийому-передачі майна в оренду; рахунки-фактури з доказами надсилання, лист від 05.08.2010р., акт звірення розрахунків від 07.02.2011р. та правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 525, 526, 530, 614, 625 Цивільного кодексу України та на виконання вимог суду і підтвердження власної позиції надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.67-81) у тому числі заперечення на відзив на позовну заяву від 06.05.2011р.

Відповідач надав відзив №1080 від 04.05.2011р. з додатками (а.с.а.с. 85-90), яким проти позову заперечив, посилаючись на: світову фінансову кризу; запровадження тимчасової адміністрації, за розпорядженням якої мали бути припинені договори оренди для розміщення відділень, що кваліфікується як настання передбачених договором форс-мажорних обставин.

Відповідачем також були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.107-140).

У судовому засіданні 14.07.2011р. представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово, але після оголошеної судом перерви до 18.07.2011р. належним чином повідомлений (а.с.111) представник Відповідача без пояснення причин не зявився, а Позивач наполягав на прийнятті рішення за наявними у справі документами.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Відповідача у світлі ст.ст. 4-3, 22, 33 і 77 цього кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не може вважатися перешкодою для вирішення спору, оскільки сторонам було надано достатньо часу для представлення суду будь-яких підтверджуючих доказів і позиція Відповідача по суті заявлених вимог доведена до відома суду у письмовому вигляді.

Наразі, подальше зволікання із встановленням правової визначеності по суті заявлених вимог (позов подано ще 19.04.2011р.) призвело б до порушення визначеної у ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. гарантії розгляду справи впродовж розумного строку, тим більше, що участь у судовому засіданні є правом, а не обовязком, у залежності від реалізації якого не може перебувати право на судовий захист Позивача (ст. 55 Конституції України).

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

22.09.2004р. між Позивачем (Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк „Надра” (зараз Публічне акціонерне товариство „Комерційний банк „Надра а.с.а.с.61, 62, 87-89) в особі керівника філії Донецьке регіональне управління (Орендар) був укладений, нотаріально посвідчений і зареєстрований в Державному реєстрі правочинів договір оренди нежитлового приміщення (а.с.а.с.16-18), згідно п.п. 1.1., 1.2., 2.1. і 3.1. якого Орендодавець передає Орендарю, а Орендар приймає від Орендодавця в платне тимчасове користування на умовах оренди приналежне на праві власності Орендодавцю вбудоване приміщення площею 85кв.м. в житловому будинку літ. А-8, розташованому за адресою: м. Донецьк, пр. Ілліча, б.85, для його використання у відповідності з статною діяльністю Орендаря, строком на 5ять років з дня передачі майна за актом приймання-передачі.

Положеннями розділу 4 договору встановлені домовленості сторін щодо обсягу і порядку виконання грошових зобовязань Орендаря, зокрема:

- орендна плата за користування орендованим приміщенням здійснюється шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний рахунок Орендодавця або в інших формах, що не суперечать вимогам чинного законодавства України (п. 4.1.), і включає в себе оплату комунальних послуг (п. 4.6.);

- розмір орендної плати за місяць на дату підписання договору становить 124,9грн., що еквівалентно 23,53 долари США за 1 кв.м. по курсу НБУ. Сума орендної плати коригується щомісячно з урахуванням зміни курсу Національного банку України на день здійснення платежу з відображенням еквіваленту одного долару США до гривні в рахунку фактурі, що виставляється Орендодавцем до 05 числа місяця, наступного за звітним, та є невідємними частинам цього договору в якості підстав здійснення сплати орендної плати та визначення її розміру (п. 4.2.);

- орендна плата сплачується Орендарем щомісячно до 05 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку, виставленого Орендодавцем. Орендар звільняється від відповідальності за затримання здійснення оплати за цим договором у випадку затримки виставлення Орендодавцем рахунку (п. 4.3.).

При цьому п. 4.5. договору визначено, що за прострочення Орендарем сплати орендної плати Орендодавцю більше ніж на місяць Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Положеннями розділу 5 договору врегульовано умови передачі майна в оренду, згідно яких майно має бути передано Орендареві за актом приймання-передачі не пізніше 10 робочих днів з дня нотаріального посвідчення договору.

Згідно п. 8.1. зміни, доповнення або припинення договору можуть мати місце за погодженням сторін, про що укладається додаткова угода, а на вимогу однієї сторони згідно п. 8.3. договір може бути припинений за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством України. При цьому, п .8.4. договору містить додаткові підстави для припинення його дії.

Пунктом 9.1. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобовязань за цим договором у випадку настання та дії обставин, що знаходяться поза межами контролю сторін, та які сторони не могли передбачити або яким запобігти їх настання. До таких обставин належать: військові дії незалежно від факту оголошення війни, повстання, стихійні лиха, інші обставини непереборної сили. При цьому, згідно п. 9.2. договору сторона зобовязана негайно повідомити іншу сторону про настання та припинення дій обставин непереборної сили, за наданням належно оформленого підтвердження компетентного органу, протягом 5 робочих днів від дати їх настання. Недотримання строків повідомлення про настання обставин непереборної сили позбавляє сторону права посилатися на такі обставини як на підставу звільнення від відповідальності.

27.09.2004р. майно було передано в оренду Відповідачу, про що сторонами складено і підписано відповідний акт приймання-передачі (а.с.21).

Нотаріально посвідченим договором №1 від 11.08.2006р. (а.с.19) сторони виклали п. 4.2. договору оренди в наступній редакції: „Починаючи з 11.08.2006р. розмір орендної плати за місяць становить 131,3грн., що еквівалентно 26 доларам США за 1 кв.м. орендованого майна по курсу НБУ. Сума орендних платежів коригується щомісячно з урахуванням зміни курсу НБУ на день здійснення платежу з відображенням еквіваленту одного долару США до гривні в рахунку-фактурі, що виставляється Орендодавцем до 05 числа місяця, наступного за звітним, та є невідємними частинами цього договору в якості підстав здійснення сплати орендної плати та визначення її розміру.”

Нотаріально посвідченим договором №2 від 23.01.2008р. (а.с.20) сторонами знову були внесені зміни до істотних умов договору, зокрема: продовжено строк дії договору до 01.01.2012р.; збільшено розмір орендної плати з 01.01.2008р. до 202грн, що еквівалентно 40 доларам США за 1кв.м. за офіційним курсом НБУ; передбачено автоматичне збільшення розміру орендної плати за місяць щороку першого січня на 10% від розміру орендної плати за останній місяць у попередньому році.

Задля забезпечення виконання грошових зобовязань Орендодавцем за період орендного користування з січня по грудень 2010р. надсилалися поштою рахунки-фактури із розміром щомісячного орендного платежу виходячи з значення офіційного курсу НБУ гривні до долару США у відповідний період (а.с.а.с.22-57) на загальну суму 391576,69грн.

Факт отримання означених рахунків та їх несплата у повному обсягу підтверджується складеним та підписаним сторонами без зауважень актом звіряння розрахунків від 07.02.2011р. (а.с.59).

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення додатково до суми заборгованості, визначеної згаданими рахунками, нараховані пеню, 3% річних та інфляційну індексацію.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №1080 від 04.05.2011р. (а.с.а.с.85, 86).

Крім того, як вбачається з наданих документів 11.02.2011р. постановою правління НБУ 330 (а.с.90) продовжено діяльність тимчасової адміністрації Відповідача, а в перебігу орендних правовідносин Орендар намагався у судовому порядку розірвати та визнати недійсним укладений з Позивачем договір оренди, однак:

- рішенням Господарського суду Донецької області від 02.03.2009р. у справі №44/6пд (а.с.68), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.04.2009р. (а.с.а.с.69, 70), відмовлено у задоволені позову Орендаря до Орендодавця про розірвання договору оренди від 22.09.2004р. При цьому судом було наголошено, що негативні наслідки світової фінансової кризи щодо зниження ділової активності банківських установ та зменшення їх ліквідності не є істотною обставиною, яка може стати підставою для розірвання договору, оскільки в силу ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не може бути підставою для звільнення від виконання договірного зобовязання;

- рішенням Господарського суду Донецької області від 17.06.210р. у справі №40/110пд (а.с.а.с.71-74), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.09.2010р. та постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2020р. (а.с.а.с.78, 79) відмолено у задоволені позовних вимог Орендаря до Орендодавця про визнання недійсним договору оренди від 22.09.2004р.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог, оскільки їх обєднання в одному позові цілком відповідає приписам ст.58 Господарського процесуального кодексу України вимоги повязані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобовязань за договором оренди).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором оренди та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, 3% річних та індексу інфляції.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах найму наймач має сплачувати найомну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди нежитлового приміщення від 22.09.2004р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності. При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що приписи ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України дозволяють використовувати іноземну валюту для визначення її еквіваленту в гривнях при здійснені розрахунків в національній валюті.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обовязку із здійснення платежу за користування обєктом оренди - до 05 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі виставленого рахунку, не враховуючи випадки затримки у виставленні рахунків відповідно до умов п. 4.3. договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання за загальним правилом припиняються виконанням, проведеним належним чином, тоді як їх невиконання або неналежне виконання є порушенням у розмінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Попри виставлені Орендарем рахунки фактури Відповідачем не були виконані грошові зобовязання відносно розглядуваного періоду з січня по грудень 2010р. доказів протилежного або припинення зобовязань у інший передбачений діючим законодавством спосіб до матеріалів справи не тільки не надано, але й факт нездійснення розрахунків підтверджується як за змістом відзиву, так і підписаним без зауважень актом звірення розрахунків від 07.02.2011р. що зумовлює висновок про наявність порушення та кваліфікації Орендаря як такого, що прострочив виконання у розумінні ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, починаючи з дат, наведених у викладеному в позові розрахунку відносно кожного місяця окремо, оскільки такі дати цілком правомірно визначені Позивачем з урахуванням здійснюваних ним відправок рахунків-фактур та часу поштового обігу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, а також 3% річних і інфляційну індексацію за період прострочення.

Приймаючи до уваги, що викладений Позивачем розрахунок вимог відносно визначеного періоду стягнення є арифметично вірним та відповідає умовам договору, а Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростована (наявність)/недоведене припинення зобовязання будь-яким передбаченим законом способом, вимоги у відповідній частини задовольняються судом у повному обсягу:

-щодо заборгованості з орендної плати в сумі 391576,69грн.;

-3% річних - в сумі 7990,19грн.;

-інфляційної індексації - в сумі 28394,91грн.

Викладені у відзиві аргументи заперечень Відповідача судом відхиляються як юридично не спроможні, з огляду на таке:

- по-перше, негативні наслідки світової фінансової кризи у світлі встановленої в ст. 42 Господарського кодексу України такої ознаки підприємницької діяльності, здійснюваної Відповідачем в тому числі, як власна ризикованість не можуть бути підставою для перенесення цього ризику на Позивача, тим більше, що згадувані вище приписи ст. 625 Цивільного кодексу України імперативно вказують про неможливість звільнення боржника від відповідальності за прострочення виконання грошового зобовязання;

- по-друге, як справедливо було зауважено Орендареві в межах справи №44/6пд, в силу ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не може бути підставою для звільнення від виконання договірного зобовязання, тим більше, що належних доказів наявності підстав посилатися на дію форс-мажорних обставин у відповідності до п.п.9.1. і 9.2. договору Відповідачем не надано, а саме негайного повідомлення Орендодавця про форс-мажорні обставини та підтверджуючого висновку про їх наявність з боку компетентного органу;

- по-третє, діюче законодавство не повязує можливість автоматичного припинення орендних правовідносин із рішенням про це тимчасової адміністрації банку Відповідача, що за умов відсутності визначених ст.291 Господарського кодексу України підстав для такого припинення зумовлює висновок про правомірність в межах строку дії договору оренди і за відсутністю передбачених ч.ч.4, 6 ст. 762 Цивільного кодексу України обставин для зменшення або звільнення від орендної плати нарахування Позивачем орендних платежів та висування вимог про їх примусове стягнення у разі прострочення.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення плати сформульована безпосередньо у п. 4.5. договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок щодо наявності заборгованості Відповідача, яка сформувалась протягом вказаного Позивачем періоду нарахування, і тривалість такого прострочення щодо кожного рахунку-фактури понад одного місяця (умова для застосування пені за змістом п. 4.5. договору) суд, зважаючи на обмеження суми стягуваної пені приписами ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, а періоду її нарахування - положеннями ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, здійснивши перерахунок за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог щодо пені у повному обсягу - в сумі 29254,39грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра”, м. Київ (ідентифікаційний код 20025456) в особі філії Донецьке регіональне управління, м. Донецьк (ідентифікаційний код 25605425) про стягнення заборгованості в сумі 391576,69грн., пені в сумі 29254,39грн., 3% річних в сумі 7990,19грн. та інфляційної індексації в сумі 28394,91грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра”, м. Київ (ідентифікаційний код 20025456) в особі філії Донецьке регіональне управління, м. Донецьк (ідентифікаційний код 25605425) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість в сумі 391576,69грн., пеню в сумі 29254,39грн., 3% річних в сумі 7990,19грн. та інфляційну індексацію в сумі 28394,91грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра”, м. Київ (ідентифікаційний код 20025456) в особі філії Донецьке регіональне управління, м. Донецьк (ідентифікаційний код 25605425) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний код НОМЕР_1) державне мито в розмірі 4572,16грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 18.07.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.07.2011р.

Суддя Попков Д.О.