Рішення № 17144340, 19.07.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

19 липня 2011 р. Справа 13/98/2011/5003

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Термекс" (58032, м. Чернівці, вул. Головна, 246; код ЄДРПОУ 32652485)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС-ТРЕЙД ЛТД" (21030, м. Вінниця, вул. В.Порика, 28)

про стягнення заборгованості 4 702,22 грн. за договором поставки товару №52 від 12.01.2010р.

Головуючий суддя Тісецький С.С.

Cекретар судового засідання Поцалюк Н.В.

Представники

позивача : ОСОБА_1, довіреність

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 20.06.2011 р. порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС-ТРЕЙД ЛТД" про стягнення заборгованості 4 702,22 грн. за договором поставки товару №52 від 12.01.2010р., що включає в себе 3512,33 грн. - основної суми боргу, 872,38 грн. - пені, 171,77 грн. - 3% річних та 145,73 грн. - інфляційних нарахувань, з призначенням до слухання на 05.07.2011 р., однак в зв'язку з неявкою представника відповідача судове засідання було відкладено на 19.07.2011 р.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в звязку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обовязок суду.

На визначену дату з'явився представник позивача.

Відповідач правом участі свого представника у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, місце та час слухання справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 06.07.2011 р. №6753р-6754р.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представником позивача у судовому засіданні подано заяву про зменшення позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача зменшену в результаті перерахунку суму пені, а саме 337,76 грн. В решті позовні вимоги залишити без змін. Вказане клопотання відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому приймається судом до розгляду.

Зазначене клопотання розцінюється судом як відмова позивача від нарахування 534,62 грн. - пені, відповідно до п.4 ст.80 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав уточнені позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд зясував:

12.01.2010 р. між сторонами укладено договір поставки товару №157, згідно умов якого позивач (постачальник) зобов'язався передати відповідачу (покупцю), а відповідач прийняти і оплатити побутову техніку і комплектуючі до неї, відповідно до умов договору (п.1.1).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 11862,27 грн., що підтверджується обопільно підписаною видатковою накладною №998 від 08.02.2010 р.

Відповідно до п.2.1-2.3 договору ціна товару визначається відповідно до відвантажених документів. Постачальник відвантажує покупцю товар відповідно до прайса, що діє на момент поставки відповідної партії товару. Оплата товару здійснюється покупцем на підставі рахунків-фактур, що виставляються постачальником. Покупець вносить як передоплата за товар, що поставляється 0% від загальної вартості партії товару , що поставляється. Частину вартості партії, що залишилася, покупець оплачує не пізніше 28 календарних днів з дня підписання відвантажувальних документів.

Відповідач свої зобов'язання щодо здійснення оплати, в порушення умов договору виконав лише частково, шляхом повернення товару на суму 8349,94 грн.

Таким чином основний борг відповідача за отриманий товар на день розгляду справи складає 3512.23 грн.

Враховуючи викладене суд зазначає наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Дії позивача щодо здійснення поставки товару та дії відповідача по його прийняттю за визначеною ціною, що підтверджується вище вказаною накладною, свідчить про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриману продукцію.

Відповідач доказів повного проведення розрахунків з позивачем суду не надав.

Керуючись вказаними статтями, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними доказами, наявними в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню, а саме стягнення з відповідача 3512,33 грн. основної суми боргу, з покладанням на відповідача судових витрат на підставі ст.49 ГПК України .

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 337,76 грн. - пені за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 337,76 грн. - пені, згідно розрахунку позивача, підлягає задоволенню, з покладанням на відповідача судових витрат, так як вказана вимога передбачена умовам п.3.2 договору укладеного між сторонами, де вказано, що у разі прострочення оплати товару покупець виплачує постачальнику штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Одночасно позивач просить стягнути з відповідача 171,77 грн. - 3% річних та 145,73 грн. - інфляційних нарахувань, згідно наданого ним розрахунку.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 171,77 грн. - 3% річних та 145,73 грн. - інфляційних нарахувань, відповідають умовам чинного законодавства і підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат.

Провадження в частині стягнення 534,62 грн. - пені припинити, в зв'язку з відмовою позивача відповідно до п.4 ст.80 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 43, 44, п.4 ст.80, 82, 83, 84,115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити .

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС-ТРЕЙД ЛТД" (21030, м. Вінниця, вул. В.Порика, 28, код ЄДРПОУ 20082997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термекс" (58032, м. Чернівці, вул. Головна, 246; код ЄДРПОУ 32652485) 3512,33 грн. - основної суми боргу, 337,76 грн. - пені, 171,77 грн. - 3% річних та 145,73 грн. - інфляційних нарахувань, 90,41 - витрат на державне мито та 209,18 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

3.Припинити провадження в частині стягнення 534,62 грн. - пені, відповідно до п.4 ст.80 ГПК України.

4.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Термекс" (58032, м. Чернівці, вул. Головна, 246; код ЄДРПОУ 32652485) з Державного бюджету 2,00 грн. зайво сплаченого державного мита.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Тісецький С.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 20 липня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи; 2 - відповідачу (21030, м. Вінниця, вул. В.Порика, 28)