Постанова № 17144268, 20.07.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"20" липня 2011 р. Справа № 30/302-10 (25/208-09)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:          

головуючогоГубенко Н.М.

суддівБарицької Т.Л.

Євсікова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудсервіс" на рішення від

та на постанову

відгосподарського суду Дніпропетровської області

15.12.2010

Дніпропетровського апеляційного господарського суду

23.03.2011

у справі№ 30/302-10(25/208-09)

господарського суду Дніпропетровської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Штраус Україна"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фудсервіс"

простягнення 132 685,54 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивачаЛитвин І.О.;

- відповідачаповідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

16.09.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю "Штраус Україна" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудсервіс" про стягнення суми боргу у розмірі 103 039,42 грн. та суми штрафних санкцій у розмірі 233 842, 82 грн. за договором оренди обладнання для приготування гарячих напоїв № 21-VEN від 22.10.2007 (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог –т. 2 а.с. 97-98).

15.12.2009 відповідач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з зустрічним позовом до позивача за первісним позовом про визнання пункту 7.3 договору оренди обладнання для приготування гарячих напоїв № 21-VEN від 22.10.2007, укладеного між сторонами, недійсним, який прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2009.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2009 у справі № 25/208-09 (суддя Чередко А.Є.), яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.03.2010 (колегія суддів у складі: Мороз В.Ф. –головуючий суддя, судді Логвиненко А.О., Стрелець Т.Г.) первісний позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Штраус Україна" основний борг у сумі 103 039,42 грн., пеню у сумі 12 187,38 грн., 20% річних у сумі 3 616,02 грн. та штраф у сумі 21 800,00 грн., в решті первісного позову відмовлено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено; скасовано заходи вжиті до забезпечення первісного позову ухвалою від 15.12.2009 у справі № 25/208-09 щодо накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудсервіс" у сумі 345 501,48 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2010 у справі № 25/208-09 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2009 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.03.2010 у справі № 25/208-09 скасовано частково –в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Штраус Україна" основного боргу у розмірі 103 039,42 грн., пені у сумі 12 187,38 грн. та 20 % річних у розмірі 3 616,02 грн. та направлено справу № 25/208-09 в цій частині на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області; в іншій частині рішення та постанову залишено без змін.

02.12.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю "Штраус Україна" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про збільшення позовних вимог, в якій просило стягнути з відповідача основний борг у розмірі 104 425, 36 грн., пеню у розмірі 12 268, 85 грн. та 20% річних у розмірі 15 991, 33 грн.

За результатами нового розгляду рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2010 у справі № 30/302-10(25/208-09) (суддя Євстигнеєва Н.М.) припинено провадження у справі в частині стягнення грошової суми 69 109, 09 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Штраус Україна" основний борг у розмірі 29 722,71 грн., пеню у розмірі 12 268, 85 грн., 20% річних у розмірі 15 991, 33 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.03.2011 у справі № 30/302-10(25/208-09) (колегія суддів у складі: Головко В.Г. –головуючий суддя, судді Стрелець Т.Г., Логвиненко А.О.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2010 у справі №30/302-10(25/208-09) змінено, та викладено абзац другий резолютивної части в наступній редакції: “Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудсервіс" (код 32130719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Штраус Україна" (код 31513464) основний борг у розмірі 20744, 51 грн., пеню у розмірі 12 268, 85 грн., 20% річних у розмірі 15 991, 33 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 697, 49 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 124, 05 грн."; в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудсервіс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2010 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.03.2011 у справі № 30/302-10(25/208-09), та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача основний борг у розмірі 10714, 29 грн., пеню у розмірі 11 611, 22 грн., 20% річних у розмірі 15 589, 57 грн.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спір, що виник між сторонами, стосується виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди обладнання для приготування гарячих напоїв № 21-УЕК від 22.10.2007 в частині сплати орендної плати.

В силу ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами п. 1 ст. 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (абз. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши розгляд справи, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач свої договірні зобов'язання виконав у повному обсязі, передав у користування відповідачу обладнання у кількості 40 одиниць (факт передачі підтверджується підписаними сторонами: актом прийому-передачі обладнання від 21.11.2007; актом прийому-передачі обладнання від 30.11.2007; актом прийому-передачі обладнання від 07.12.2007; актом прийому-передачі обладнання від 19.03.2008); відповідно до п. 5.2. договору розмір орендної плати за місяць користування обладнанням визначається виходячи з розміру орендної плати за користування однією одиницею обладнання, помноженої на загальну кількість переданих в оренду одиниць обладнання та зазначається в додатках до цього договору; розмір орендної плати за користування однією одиницею обладнання за місяць становить: торговий автомат для приготування гарячих напоїв Віаnchi IRIS - 291,50 грн. (в т.ч. 20 % ПДВ); торговий автомат для приготування гарячих напоїв Віаnchi BVM 921 - 370,90 грн. (в т.ч. 20 % ПДВ); торговий автомат для приготування гарячих напоїв Віаnchi ВVМ 921 (з купюроприймачем) - 397,50 грн. (в т.ч. 20 % ПДВ); торговий автомат для приготування гарячих напоїв Віаnchi ВVМ 951 (або 952) - 477,00 грн. (в т.ч. 20 % ПДВ); за актом прийому - передачі обладнання від 19.03.2008 скаржник отримав 15 одиниць обладнання за погодженою збільшеною орендною платою у розмірі 19,08 грн. за один день користування; відповідно до п. 5.4. договору орендна плата сплачується відповідачем щомісячно на поточний рахунок позивача 5 числа місяця, наступного за місяцем, протягом якого буде здійснюватись оренда обладнання; у випадку відсутності з будь-яких причин у відповідача рахунку на сплату орендної плати відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату у визначені цим договором терміни на підставі цього договору; відповідач використовував обладнання до 25 березня 2009 року, що підтверджується актом прийому-передачі обладнання № 0000000088 (повернення), згідно з яким відповідач повернув позивачу останню одиницю, використовуваного ним обладнання; натомість, відповідач своєчасно та в повному обсязі орендну плату позивачеві не здійснював, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 20744, 51 грн., з врахуванням здійсненої апеляційним господарським судом обґрунтованої арифметичної перевірки заявленої до стягнення орендної плати; відповідно до п. 7.2. договору у випадку порушення строків виконання грошових зобов'язань, передбачених цим договором, відповідач сплачує позивачу суму боргу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від розміру простроченого грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а також 20 відсотків річних від простроченої суми; відтак, враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів суду касаційної інстанції, враховуючи приписи ст. ст. 525, 526, 610, 611, 629, 759, 762 ЦК України, ст. ст. 193, 283, 343 ГК України, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, про наявність підстав для стягнення з відповідача 20744, 51 грн. боргу, пені у розмірі 12 268, 85 грн. та 20% річних у розмірі 15 991, 33 грн.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що актом прийому - передачі обладнання від 19.03.2008 неправомірно збільшено розмір орендної плати не приймається до уваги колегією суддів касаційної інстанції, оскільки як зазначено у даному акті він є невід’ємною частиною договору оренди обладнання для приготування гарячих напоїв № 21-УЕК від 22.10.2007; сторонами за взаємною згодою (акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками) в акті визначено саме такий розмір орендної плати, що не заборонено чинним законодавством і є реалізацією вільного волевиявлення сторін під час визначення умов договору.

Всі інші доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудсервіс" викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою обґрунтовано змінено рішення місцевого господарського суду, відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудсервіс" залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.03.2011 у справі № 30/302-10(25/208-09) залишити без змін.

Головуючий суддя                               Н.М. ГУБЕНКО

Судді           Т.Л. БАРИЦЬКА

О.О. ЄВСІКОВ