Постанова № 17144187, 20.07.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"20" липня 2011 р. Справа № 5005/2610/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенко М.М. –головуючий

Кривда Д.С.

Студенець В.І.

за участю представників:

позивача не з’явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

відповідача не з’явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

прокуратури Рудак О.В., прокурор відділу

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Науково-виробниче комерційне об'єднання "Пульсар"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2011 року

у справі№ 5005/2610/2011 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомПрокурора Самарського району міста Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради

доПриватного підприємства "Науково-виробниче комерційне об'єднання "Пульсар"

прозміну умов договору оренди земельної ділянки, В С Т А Н О В И В:

Прокурор Самарського району міста Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Науково-виробниче комерційне об'єднання "Пульсар" про внесення змін до пункту 4.1. договору оренди земельної ділянки від 25.01.2006 року, державна реєстрація від 05.04.2006 року № 040610400400, укладеного між Дніпропетровською міською радою та Приватним підприємством "Науково-виробниче комерційне об'єднання "Пульсар", виклавши його в наступній редакції: "п. 4.1. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України у розмірі трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України".

Позовні вимоги уточнювались.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2011 року у справі № 5005/2610/2011 (суддя Дубінін І.Ю.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2011 року (головуючий суддя –Євстигнеєв О.С., судді: Бахмат Р.М., Чус О.В.) позов задоволено в повному обсязі. Змінено пункт 4.1. договору оренди землі від 25.01.2006р., укладеного між Дніпропетровською міською радою та Приватним підприємством "Науково-виробниче комерційне об'єднання "Пульсар", зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 05.04.06р. за № 040610400400, виклавши його в такій редакції: "4.1. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.11р. № 216/8 у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України.

Не погоджуючись з рішенням та постановою суду, Приватне підприємство "Науково-виробниче комерційне об'єднання "Пульсар" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову та рішення у справі скасувати, провадження у справі припинити, судові витрати покласти на позивача, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Від заявника надійшло клопотання про розгляд касаційної скарги без участі представників Приватного підприємства "Науково-виробниче комерційне об'єднання "Пульсар".

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, 25.01.2006 року між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) та Приватним підприємством "Науково-виробниче комерційне об'єднання "Пульсар" (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, державна реєстрація від 05.04.2006 року № 040610400400 (далі - Договір), відповідно до якого, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 208/31 від 30.11.2005 року (п. 1.3. Договору), орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, площею 0,0415 га (п. 2.1. Договору), яка знаходиться за адресою: вул. Семафорна, 21-А (Самарський район) в місті Дніпропетровську і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:09:439:0027 (п. 1.1. Договору), за цільовим призначенням: землі житлової та громадської забудови (п. 5.2. Договору), що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 2006 року.          

Договір укладено на п'ятнадцять років (п. 3.1. Договору).

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (гривнях), у розмірі 1 (%) відсотка від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку.

Згідно пункту 4.7. Договору розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції.

Як встановлено господарськими судами, листом № 7/5-555/624 від 20.05.2009 року земельне управління Дніпропетровської міської ради з метою приведення розміру орендної плати за землю у відповідність до вимог статті 21 Закону України "Про оренду землі" (в новій редакції відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 309-VI від 03.06.2008 року), повідомило відповідачу про необхідність підписання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 25.01.2006 року.

Отже, як зазначено судами, предметом спору у цій справі є зобов’язання внести зміни до умов договору оренди землі у відповідності із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 309-VI від 03.06.2008 року.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 3 червня 2008 року № 309-УІ (309-17) внесено зміни до частин четвертої та п'ятої статті 21 Закону України “Про оренду землі”, відповідно до яких річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для інших категорії земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”.

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

У зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу з 01.01.2011 року Закон України "Про плату за землю" втратив чинність згідно частини 2 Прикінцевих положень Кодексу.

Статтею 30 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 06.12.2010 року у справі №2-1/10068-2008.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог.

Згідно імперативних вимог статей 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених фактичних обставин справи лише застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що були встановлені у рішенні суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи заявника про відсутність предмету спору у зв'язку зі згодою орендаря на внесення змін до договору оренди землі від 25.01.2006 року –колегією суддів не приймається, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідач відреагував на лист земельного управління Дніпропетровської міської ради № 7/5-555/624 від 20.05.2009 року про необхідність підписання додаткової угоди у двотижневий термін, лише 03.03.2011 року, тобто після порушення провадження у справі. Станом на день винесення рішення судом першої інстанції, додаткової угоди про внесення змін до договору оренди в частині зміни розміру орендної плати, сторонами підписано не було.

Крім того, оскаржуючи судові рішення у даній справі, заявник, серед іншого, наводить доводи та заперечення по суті позовних вимог, що свідчить про відсутність у заявника наміру у добровільному порядку врегулювати спір. Про відсутність такого наміру свідчить і сам факт оскарження судових рішень у даній справі.

Таким чином, твердження заявника про порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Науково-виробниче комерційне об'єднання "Пульсар" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2011 року у справі № 5005/2610/2011 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий М. Черкащенко

Судді Д. Кривда

В. Студенець