Постанова № 17143978, 20.07.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"20" липня 2011 р. Справа № 5015/414/11

Доповідач –суддя Мележик Н.І.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Владимиренко С.В.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу                                                   Приватного підприємства "ТрастТер"

на постанову                                        Львівського апеляційного господарського

                                                            суду від 18.05.2011 року

у справі                                                  № 5015/414/11

господарського суду                              Львівської області

за позовом                                                  Приватного підприємства "ТрастТер"

до                                                             Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                            "Компанія "Лізинговий дім"

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на

предмет спору на стороні

відповідача                                         Державного територіально-галузевого

об"єднання "Львівська залізниця"

про                                                             визнання недійсним листа –повідомлення та

заявки на перерєстрацію залізничних

напіввагонів

за участю представників:

позивача -                                                   не з"явились

відповідача -                                         не з"явились

третьої особи -                                         не з"явились

В С Т А Н О В И В:

В січні 2010 року Приватне підприємство "ТрастТер" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю          "Компанія "Лізинговий дім" про визнання недійсним листа-повідомлення останнього № 185 від 10.04.2010 року.

Вподальшому доповнивши позовні вимоги, Приватне підприємство "ТрастТер" додатково просило визнати недійсною заявку Товариства з обмеженою відповідальністю          "Компанія "Лізинговий дім" від 06.04.2010 року подану на перереєстрацію залізничних напіввагонів №№ 56263122, 56263130, 56263148 (зі зняттям ознаки оренди) до Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця".

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.03.2011 року (суддя Бортник О.Ю.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2011 року (судді: Скрипчук О.С., Гнатюк Г.М., Мельник Г.І.), в задоволенні позову в частині визнання недійсною заявки від 06.04.2010 року відмовлено, а в частині позовних вимог про визнання недійсним листа-повідомлення ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" провадження у справі припинено.

В касаційній скарзі Приватне підприємство "ТрастТер" просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, посилаючись на неправильне застосування ним норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанцїй норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.03.2008 року між ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" (лізингодавець) та ПП "ТрастТер" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу (оренди) № 396/0308, за яким відповідач передав позивачу в платне користування на умовах фінансового лізингу напіввагони 4 –вісні –3 шт.

06 квітня 2010 р. ТОВ «Компанія «Лізинговий дім»подало заяви на реєстрацію залізничних напіввагонів №№ 56263122, 56263130, 56263148 (зі зняттям ознаки оренди) до Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»разом з договором лізингу № 396/0308 від 11.03.2008 року, актом прийому-передачі, актом на повернення та листом № 185 від 10.04.2010р., в якому ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" повідомило Львівську залізницю про розірвання договорів фінансового лізингу № 364/0308 від 11.03.2008 року №396/0308 від 11.03.2008 року у зв’язку із несплатою платежів лізингоотримувачем.

Позовні вимоги про визнання листа - повідомлення №185 від 10.04.2010р. недійсним мотивовані тим, що він підписаний не уповноваженою особою. Крім того, на момент прийняття заявки (зі зняттям ознаки оренди) порушено процедуру банкрутства відносно ТОВ «Компанія «Лізинговий дім».

Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Норми статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України розкривають зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Аналогія вказаної норми відтворена у статті 16 Цивільного кодексу України.

Вважаючи свої права порушеними, позивач зобов"язаний обрати спосіб захисту порушеного права, що відповідає вказаним нормам.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Місцевий та апеляційний господарські суди повно, всебічно дослідили надані сторонами докази і доводи, належно їх оцінили та дійшли обґрунтованого висновку про припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України в частині визнання недійсним листа-повідомлення ТОВ "Компанія "Лізинговий дім", оскільки обраний Приватним підприємством "ТрастТер" спосіб захисту права про визнання недійсним листа-повідомлення ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" не відповідає способам захисту права, встановленим статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України, та не призводить до поновлення порушених прав.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб’єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов’язку зобов’язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередньо мету, якої прагне досягнути суб’єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв’язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Разом з тим, спірний лист-повідомлення № 185 від 10.04.10 р. не встановлює, не змінює та не припиняє прав і обов’язків жодного з суб’єктів господарювання, у тому числі і позивача, а носить лише інформативний характер.

Таким чином, оскільки у разі задоволення позову обраний позивачем спосіб захисту права не призведе до відновлення вказаного права, висновки господарських судів попередніх інстанцій про неправильно обраний позивачем спосіб захисту права є правомірними.

Відповідно до абз. 4 п. 2.3. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом № 856 Міністерства транспорту та зв’язку від 28.09.2004 року, після закінчення терміну оренди або довгострокового розірвання договору оренди власник вантажних вагонів зобов’язаний подати до ГІОЦ Укрзалізниці через реєструвальний підрозділ заявку на повернення орендованого вагона власнику.

ТОВ "Компанія "Лізинговий дім", в свою чергу, направлено на адресу Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця" заявку від 06.04.2010 року про зняття ознак оренди в базі ГІОЦ УЗ зі спірних напіввагонів в зв’язку з достроковим припиненням договору лізингу № 396/0309 від 11.03.2008 року.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.12.2009р. у справі №22/241, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03 березня 2010 року, встановлено факт порушення Приватним підприємством “Траст Тер” умов лізингового договору № 396/0308 від 11.03.2008 року, і, як наслідок, наявність підстав для вилучення майна у позивача. Предмет лізингу повернутий позивачем відповідачу.

Також, цим же рішенням місцевого господарського суду встановлено, що майно з користування ПП "ТрастТер" (лізингоодержувача) вибуло у добровільному порядку відповідно до п.10.1 договору. Водночас, із постанови Вищого господарського суду України від 29 червня 2010 р., якою залишено без змін рішення господарського суду Львівської області від 17.12.2009р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03 березня 2010 року у справі № 22/241, вбачається, що повернення майна здійснено на умовах укладених між сторонами договорів фінансового лізингу №№ 394/0308, 396/0308 та відсутність в зв"язку з зазначеним підстав для визнання незаконними дій ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" щодо вилучення напіввагонів.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що право позивача на використання напіввагонів №№ 56263122, 56263130, 56263148 припинилось за взаємною згодою сторін, відповідач законно й обґрунтовано подав заявку від 06 квітня 2010 р. №1803/2010 Державному територіально-галузевому об'єднанню «Львівська залізниця»про зняття в базі ГІОЦ УЗ ознак оренди з вищевказаних напіввагонів.

Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсною заявки відповідача від 06.04.2010 року.

Посилання касаційної скарги на п. 2.2. Правил не заслуговують на увагу, оскільки вказана норма визначає порядок реєстрації та перелік документів, необхідних для реєстрації, власних вагонів і не регулює порядок повернення орендованого майна власнику, у тому числі, його реєстрації, що є предметом спору у даній справі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "ТрастТер" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2011 року у справі № 5015/414/11 залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик С.В. Владимиренко