Рішення № 17108981, 20.06.2011, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 2-135/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2011 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

          головуючого - судді Гвоздика А. Є

          при секретарі Цихоцька Л. М.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Диканька цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Вказуючи на те, що відповідач по справі ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 00583/RP та додаткової угоди № 1 до нього укладеного з позивачем отримав кредит у вигляді не поновлюваної кредитної ліній в сумі 11 364 (одинадцять тисяч триста шістдесят чотири) доларів 34 центи США та відповідач по справі ОСОБА_2 згідно укладеного договору поруки № 00742rP по кредитному договору з позивачем повинен був забезпечити виконання даного зобов’язання, але воно не було виконано, а також відповідно до умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 зобов’язаний здійснювати погашення кредиту та сплату відсотків за користування ним в порядку та строки згідно графіку повернення даного кредиту і сплати відсотків по 31 травня 2015 року включно, але він даний кредит не погашає, згідно чого з’явилася заборгованість в загальній сумі 70 262 грн. 64 коп. Позивач звернувся з позовом до суду та просить стягти з відповідачів суму кредиту по кредитному договору, відсотків за користування даним кредитом та пені з штрафом, а також понесені витрати по оплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в загальній сумі 822 грн. 63 коп.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з мотивів вказаних у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1, в судове засідання не з’явився в зв’язку з тим, що утримується в місцях позбавлення волі. Копію позовної заяви з доданими до неї документами йому було направлено, про дату та час розгляду справи повідомлено, проте він суду свого відношення до позову не надав.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, з тих підстав, що вважав, що позивач пропустив встановлений законом річний термін звернення до нього як до поручителя встановлений ч.4 ст. 559 ЦК України, вказуючи, що суму боргу за кредитом необхідно стягувати лише із його сина ОСОБА_1

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2, вивчивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню виходячи з наступного:

На підставі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частина 2 статті 1050 цього ж Кодексу передбачає, що якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з кредитного договору № 00583/RP від 15 липня 2008 року та додаткової угоди № 1 позивач дійсно надав ОСОБА_1, кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії в сумі 11 364 доларів 34 центів США, а з відповідачем по справі ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за яким останній повинен забезпечити виконання зобов’язання.

З договору поруки, що мається в матеріалах справи вбачається, що відповідач по справі ОСОБА_2 зобов’язується перед кредитором, в даному випадку перед позивачем по справі відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником – позичальником зобов’язання за кредитним договором, а у випадку невиконання боржником зобов’язання за кредитним договором, він та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

В силу ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи,а саме що кредитний договір № 000583RP від 15 липня.2008 року було укладено відповідно до вимог ст.ст. 203, 205, 207, 1054, 1055 ЦК України, а саме його укладено у письмовій формі, та підписано уповноваженими особами.

З матеріалів справи вбачається, що банк перерахував на особовий рахунок відповідача ОСОБА_1 кошти передбачені кредитним договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Кредитним договором передбачено, що позичальник повинен належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та повернути кредит в сумі передбаченого договором, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, своєчасно сплачувати комісійні винагороди, встановлені договором, а у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, сплатити штрафні санкції у строки та на умовах, що визначені у ньому.

ОСОБА_1 свої зобов’язання по договору належним чином не виконує внаслідок чого згідно розрахунків наданих суду, станом на 20.03.2011 року загальна сума заборгованості за кредитним договором № 00026/RP6, становить:

– Заборгованість за кредитом 7109,02 долю США, що за офіційним курсом НБУ станом на 20.03.2011 року складає 56 629грн. 19 коп.;

– Заборгованість за відсотками в сумі802,81 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 20.03.2011 року складає 6 394 грн. 70 коп.:

– Заборгованість за пенею та штрафом 7 241 грн. 75 коп.

Також судом встановлено, що кредитний договір забезпечено договором поруки № 00742rP від 03 березня 2010 року, відповідно до якого відповідвч ОСОБА_2 поручився перед позивачем за виконання позичальником своїх обов'язків у повному обсязі.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Згідно ч.ч.1,2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст.543 Цивільного кодексу України, при солідарному обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як всіх боржників так і від будь кого з них окремо.

Як встановлено судом позивач 01.12.2010 року направив на ім’я відповідачів претензію за № 1266, з вимогою здійснити дострокове погашення кредиту, з урахуванням заборгованості по відсотках та пені.

З пояснень відповідача ОСОБА_2 вказану претензію ним отримано у грудні 2010 року, проте вказані в претензії суми боргу до цього часу ним не виплачені через відсутність коштів.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України: «Порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним свого зобов’язання.

Підпунктом 1.1. договору поруки передбачено, що ОСОБА_2 зобов’язуються відповідати перед ВАТ “Морський ОСОБА_3” за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов’язань перед ВАТ “Морський ОСОБА_3”, що виникли з кредитного договору від 28.03.2008 року.

Згідно ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно п. 4.7 укладений сторонами договір поруки діє до повного виконання зобов’язання за Кредитним договором та договором поруки. В розумінні ст. 252 ЦК України в договорі поруки вказано термін дії договору поруки. З огляду на вказану обставину, суд вважає, що в розумінні ч.4 ст. 559 ЦК України в договорі поруки строк її дії не зазначено.

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України в разі не зазначення в договорі поруки строку її дії, порука припиняється протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Відповідно до п.1.1 Кредитного договору, строк повернення кредиту є чітко визначений датою до 31 травня 2015 року, а тому порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

З огляду на те, що на даний час строк виконання основного зобов’язання не закінчився, так само не закінчився і строк дії договору поруки, як нерозривно пов’язаний із Кредитними договором, то суд вважає, що позивач не втратив права звернення із вимогою до поручителя, а тому заперечення відповідача ОСОБА_2 стосовно закінчення дії договору поруки є безпідставними, з огляду на вказані вище положення Закону.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вказані вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а тому позов Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Разом з тим, суд не бере до уваги твердження відповідача ОСОБА_2 про те, що особисто позивачем його не було попереджено про несвоєчасне погашення кредиту відповідачем ОСОБА_1, а тому він ніяких дій по відшкодуванню заборгованості по кредитному договору не вчиняв. Даний факт не відповідає дійсності, так як в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 повідомив суду, що саме він від позивача отримав вимогу, яка адресована була його сину ОСОБА_1 коли той вже знаходився в місцях позбавлення волі. Тому, відповідач ОСОБА_2, як поручитель повинен був звернутися до позивача та відшкодовувати виниклу заборгованість по кредитному договору № 00583/RP та договору поруки від 03 березня 2010 року № 00747rP. За наведених вище обставин суд вважає твердження відповідача ОСОБА_2 є його спробою уникнути відшкодування виниклої заборгованості по кредитному договору.

Згідно зі ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджено судові витрати, які в даному випадку складаються з 120,00грн. - витрати пов’язані зі сплатою ІТЗ та 702.63 грн.. сплаченого судового збору. Вказані суми з відповідачів слід стягувати в дольовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 543, 554, 559, 625, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 10, 59, 60, 208, 209, 212-214 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Марфин Банк” до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк” в особі Філії ПАТ “Марфін Банк” на розрахунковий рахунок №32003100300 в Управлінні НБУ в Одеській області, МФО 328027,код ЄДРПОУ 21650966 заборгованості за кредитом в сумі 7109,02 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 20.03 2011 року складає 56 629 грн. 19 коп., заборгованості за відсотками в сумі 802,81 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 20.03.2011 року складає 6 394 грн. 70 коп., заборгованості за пенею та штрафом 7241 грн., 75 коп., а всього 70262 грн. 64 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з кожного по 411 грн. 32 коп. на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк” в особі Філії ПАТ “Марфін Банк” на розрахунковий рахунок №32003100300 в Управлінні НБУ в Одеській області, МФО 328027,код ЄДРПОУ 21650966 , в рахунок відшкодування судових витрат по справі.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області на протязі десяти днів з дня його проголошення. Особи. які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГоловуючийОСОБА_4