Ухвала суду № 17106945, 12.07.2011, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 11-429/11 12.07.2011 12.07.2011 19.07.2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-429-2011р. Головуючий 1-ї інстанції

Категорія: ст.286 ч.2 КК України Захарченко Д.В.

Доповідач апеляційного суду

Маркова Т.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Погорєлової Г.М.

суддів: Рудяка А.В., Маркової Т.О.

при секретарі: Болмосовій І.В.

за участю прокурора: Краснікової К.Г.

потерпілої: ОСОБА_3

засудженого: ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом 1 інстанції, потерпілої ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 травня 2011 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, українець, з вищою освітою, холостий, працює менеджером ПКФ «ЛОКІ» МБК, раніше не судимий, прожив. АДРЕСА_1,

засуджений за ст. 286 ч.2 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь потерпілої:

ОСОБА_3 157.122.85 грн. ( в тому числі 7122.85 грн. матеріальної та 150.000грн. моральної шкоди);

Позов потерпілої в частині відшкодування матеріальних збитків, у вигляді витрат на послуги адвоката в розмірі 4000 грн., залишено без розгляду.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_4 витрати на проведення експертиз в сумі 6254.57 грн. на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області (ГУДК у Миколаївській області, МФО 826013, ЗКПО 25574110, р/р 31251272210005).

Вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за те, що 25.06.2010 року близько 19.40 год., керуючи технічно справним автомобілем «ЗАЗ 110307» номерний знак НОМЕР_1, в умовах світлого часу доби, рухаючись по сухій асфальтній проїзній частині вул. Космонавтів з боку вул. Електорона в напрямку вул. Нагорної в м. Миколаєві, зі швидкістю 94-96 км/год. з перевищенням встановленої швидкості руху 60 км/год. та допустимої для його водійського стажу швидкості руху у 70 км/год., підїжджаючи до регульованого пішохідного переходу в районі зупинки «вул. Енгельса», позначеному дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2, на «жовтий» сигнал світлофора, що забороняє рух, проявляючи не уважність до дорожньої обстановки, не контролюючи рух транспортного засобу, в порушення вимог п.п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 8.7.3 «г», 12.4, 12.6 «б» Правил дорожнього руху України, при наближенні до пішоходу ОСОБА_6, що рухалась по пішохідному переходу, маючи можливість її заздалегідь бачити, не зупинив автомобіль та вчинив наїзд на пішохода, в результаті чого пішохід ОСОБА_6, отримала тілесні ушкодження у вигляді сполученої травми тіла з переломом кісток зводу та основи черепу, субарахноідальних крововиливів, переламів кісток скелету, що ускладнилися травматичним шоком та від яких остання загинула на місці події.

В апеляції прокурор просить вирок суду відносно ОСОБА_4 скасувати, постановити свій вирок, яким призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. Вважає безпідставним застосування судом 1 інстанції ст. 69 КК України. Вказує, що відповідно до вироку суду обставиною, яка помякшує покарання, зазначено щире каяття підсудного, однак в судовому засіданні засуджений вину визнав частково, що виключає висновок про його щиросердечне каяття, як обставину, що помякшує покарання. Також вказує, що висновок суду про відсутність обставин обтяжуючих покарання, як обставину помякшуючу покарання, помилкове оскільки оцінка про відсутність обставин, обтяжуючих покарання, може бути дана судом тільки при рішенні питання про призначення покарання за правилами ст. 69-1 КК України.

Вважає, що при таких обставинах справи одного лише часткового відшкодування заподіяної шкоди недостатньо для застосування ст. 69 КК України. Також вказує, що перераховані судом данні про особу засудженого не являються помякшуючими обставинами і підставою для застосування ст. 69 КК України. Зазначає, що судом не враховано думку потерпілої відносно виду і розміру покарання, а також, що злочинними діяннями ОСОБА_4 було спричинено смерть єдиної доньки потерпілої.

В апеляції потерпіла ОСОБА_3 просить вирок суду відносно ОСОБА_4 скасувати та постановити свій вирок, яким призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки та стягнути на її користь у відшкодування матеріальної шкоди 13122.85 грн.

Вважає, що суд не надав оцінку всім матеріалам справи, та не врахував всі обставини скоєння злочину, тому не обґрунтовано застосував більш мяке покарання, ніж передбачене законом та не задовольнив позовні вимоги в повному обсязі. Суд не звернув увагу на чисельність порушень ПДР України, з боку засудженого ОСОБА_4, та на наслідки до яких привели ці порушення.

Крім цього зазначає, що суд не врахував витрати на правову допомогу вказавши, що ці витрати не належать до майнової шкоди. Потерпіла зазначає, що витрати на правову допомогу їй не були потрібні, як би не злочинні дії засудженого ОСОБА_4. Також на думку потерпілої судом не було враховано суму майнової шкоди, яка зазначена в позові, адже в вироку зазначено, що потерпіла звернулась з позовом в розмірі 22122.85 грн. про відшкодування матеріальної шкоди, а фактично вона звернулась з позовом на суму 24122.85 грн., вказує, що всі документи, що обґрунтовують позов було подані вчасно.

В апеляції засуджений ОСОБА_4 просить вирок суду змінити призначивши йому покарання на максимально передбачений строк випробування, з застосуванням ст.ст. 69, 75, 76 КК України, а цивільний позов потерпілої залишити без розгляду. Вказує, що свою вину у скоєному повністю визнав, щиро розкаявся і усвідомив ступінь своєї вини. Вважає, що суд при визначенні виду і міри покарання, повинен був врахувати, як помякшуючу обставину, стан здоровя батька, що переніс інсульт.

Також засуджений вказує, що цивільний позов потерпілої потрібно залишити без розгляду з метою його розгляду окремо, оскільки до розгляду цивільного позову потрібно залучити страхову компанія, з якою він мав договір цивільної відповідальності при настанні страхового випадку.

В апеляції захисник ОСОБА_5 просить вирок суду змінити в частині призначення покарання ОСОБА_4 по ч.2 ст. 286 КК України з застосуванням ст. 69 КК України у виді двох років обмеження волі та призначити йому покарання на той же термін із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням, а цивільний позов потерпілої залишити без розгляду. Вказує, що суд повно і всебічно розглянув справу, правильно визначив кваліфікацію діяння та встановив дійсні обставини справи. Однак зазначає, що відповідно до вимог ч.2 ст. 334 КПК України суд застосовуючи ст. 69 КК України повинен був мотивувати призначення покарання у виді обмеження волі, а також не можливість застосування до засудженого ст.ст. 75, 76 КК України.

Також зазначає, що в інтересах потерпілої при розгляді її позову необхідно було залучити до справи у якості співвідповідача страхову компанію, яка уклала угоду з ОСОБА_4 про цивільну відповідальність, чим прийняла обовязок про відшкодування потерпілій стороні збитків з ДТП, а тому цивільний позов з обєктивних причин необхідно залишити без розгляду, з метою повторного звернення потерпілої з даним цивільним позовом із залученням страхової компанії співвідповідачем по справі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляції, потерпілу ОСОБА_3, яка свою апеляцію не підтримала та просила помякшити засудженому покарання із застосуванням ст.75 КК України, засудженого ОСОБА_4, який підтримав свою апеляцію та захисника ОСОБА_5 та заперечував на апеляцію прокурора та потерпілої, вивчивши матеріали справи і надані додатково апеляційній інстанції та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та потерпілої не підлягають задоволенню, а апеляції засудженого і його захисника підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини злочину, які викладені у вироку, кваліфікація дій ОСОБА_4 за ст. 286 ч. 2 КК України судом встановлені правильно на підставі досліджених в судовому засіданні доказів і апелянтами не оспорюються.

Що стосується призначеного ОСОБА_4 покарання, то судова колегія з урахуванням думки потерпілої ОСОБА_3 приходить до висновку про можливість зміни вироку в частині призначеного покарання.

Призначаючи засудженому покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, позитивну характеристику, а також стан здоровя його батьків.

На думку колегії, ці обставини, а також те, що засуджений раніше не судимий, скоїв злочин в молодому віці (21 рік), за час, який пройшов з дня скоєння злочину здобув вищу освіту, характеризується виключно позитивно, продовжує працювати, відшкодував потерпілій ОСОБА_3 повністю матеріальну шкоду та частково моральну у значній сумі, яка становить 33000 грв. дають підстави для висновку про можливість виправлення засудженого без відбування основного покарання з застосуванням ст. 75 КК України з покладенням обов'язків з числа передбачених ст.76 КК України.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків вирішений судом правильно з урахуванням представлених документів. Водночас обсяг завданих моральних страждань потерпілій внаслідок злочину в сумі 150000 грв. завищений, що визнано самою потерпілою ОСОБА_3 в апеляційному суду, а тому підлягає зменшенню до 100000 грв.

Щодо інших вимог позову та стосовно інших осіб (залучення представника страхової компанії), то суд обґрунтовано роз'яснив потерпілій можливість вирішення цих вимог шляхом пред'явлення позову в порядку цивільного судочинства. Безпосереднє вирішення цих вимог в апеляційній інстанції, про що просить апелянт, знаходиться поза межами повноважень апеляційної інстанції.

З огляду на викладене та думки потерпілої ОСОБА_3 про застосування до засудженого ОСОБА_4 ст. 75 КК України, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції прокурора про призначення більш суворого покарання.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом 1інстанції та потерпілої ОСОБА_3 залишити без задоволення, апеляції засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 задовольнити.

Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 травня 2011 року відносно ОСОБА_4 змінити.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 від відбування основного покарання, призначеного йому за ст. 286 ч. 2 КК України у виді 2 років обмеження волі, звільнити з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням на нього обов'язку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Зменшити розмір стягнення з засудженого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди до 100.000 грв.

В іншій частині вирок суду 1 інстанції залишити без змін.

Головуюча:

Судді: