Рішення № 17102071, 24.06.2011, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 2-1293/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2011 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

в складі:

головуючого Грищенко Н. М.

при секретарі Желдак О. В., .

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського райсуду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом: ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, про стягнення моральної шкоди

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_3 04.05.2011 р. звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення 173000 грн. за спричинену моральну шкоду.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зіслався на те, що в період з 1970 р. по 1972 р. пропрацював автослюсарем, водієм в «Криворізькому автотранспортному підприємстві»; з 1972 р. по 1974 р. - на шахта «Южна» - підземним бурильником; з 1974 р. по 1977 р. – водієм; з 1983 р. по 1987 р. - на шахті «Південна» - підземним прохідником; з 1987 р. по 1993 р. слюсарем з ремонту автомобілів, водієм; з 1994 р. по 07.12.1999 р. - на шахті «Фрунзе» Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка». В 1999 р. він був звільнений.

В зв’язку із порушеннями охорони праці на підприємствах, на яких він працював, Українським науково – дослідним інститутом промислової медицини йому було встановлено два професійні захворювання: дрібновузловий коніотуберкульоз, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень другої стадії; нейросенсорна приглухуватість другого ступеню.

Висновком МСЕК від 17.12.2001 р. йому було встановлено 45 відсотків втрати професійної працездатності, з яких 10% - первинно - по туговухості та 35% - повторно - по коніотуберкульозу. При наступному огляді 10.08.2005 р. його стан здоров’я погіршився, було встановлено 60% втрати професійної працездатності на безстроковий термін. При наступному переосвідченні в 21.10.2008 р. було встановлено 65% втрати професійної працездатності, з яких 55% - коніотуберкульоз та 10% - туговухість. Також його було визнано інвалідом 3 групи на безстроковий термін.

В зв’язку з втратою працездатності, інвалідністю, він змушений переносити фізичну біль та моральні переживання, які полягають в наступному: він змушений постійно приймати медикаменти, в зв’язку з постійними приступами кашлю по декілька разів на добу, не має можливості нормально спати. У нього виникають болі в області грудної клітці та приступи задухи, навіть при незначному переохолодженні та легкому фізичному навантаженні. Від цього постійно відчуває не лише фізичний дискомфорт, а й моральний.

Він почуває себе зовсім виснаженим і від цього знаходиться в постійному нервовому стані. Через проблеми зі слухом він змушений постійно перепитувати, особливо дискомфортно себе почуває в громадських місцях. При зміні погоди та підвищення тиску у нього виникають нестерпні болі в вухах, які переходять в віски, що спричиняє йому неймовірні страждання, виникає головокружіння та слабкість. Так, для недопущення погіршення стану свого здоров’я він змушений постійно проходити лікування.

Спричинену моральну шкоду він оцінює в сумі 173000 грн. та просить стягнути цю суму на його користь з відповідача.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 не був присутній, про час та місце розгляду справи сповіщений належно, що підтверджено матеріалами справи. Про причини неявки суд не повідомив.           

Представник позивача, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні зазначила щодо можливості розгляду справи за відсутністю її довірителя, оскільки останній, за станом свого здоров’я не має змоги бути присутнім у судовому засідання та надав їй, як представнику усі повноваження, що передбачені законодавством України.

Представник на позовних вимогах позивача наполягає в повному обсязі. При цьому послався на обставини вказані в позовній заяві та пояснила, що позивач ОСОБА_3 втратив 60 % професійної працездатності безстроково, являється інвалідом 3 групи, але зазначає, що 10 % втрати професійної працездатності йому було встановлено в грудні 2001 року, саме в період, коли відшкодування моральної шкоди полягає на відповідача.

В зв’язку з отриманим професійним захворювання позивача протягом тривалого періоду часу турбують болі в вухах, виникають шуми, непокоїть тиск та через ці обставини знизився значно слух, що перешкоджає вести повноцінно свою життєдіяльність. В результаті позивач змушений систематично проходити лікування. Все це заподіює йому значні моральні і фізичні страждання. Він просить суд завольнити позов та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 173000 грн.          

Представник відповідача – Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - проти позову заперечує і пояснила, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі втрати потерпілим професійної працездатності відшкодування моральної шкоди не передбачене. Фонд виплачує моральний збиток тільки за наявності факту спричинення моральної шкоди громадянинові МСЕК. Даний факт встановлений відносно позивача не був.

Законом України № 717 – V від 23.02.2007 р. внесено зміни до Закону України „ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”, відповідно до яких всі норми даного закону, якими передбачалося виплата моральної шкоди – виключено. Фонд соціального страхування… не повинен виплачувати позивачеві моральну шкоду.

Вислухавши представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та такий, що підлягає частковому задоволенню.

При обговоренні питання про спричинення позивачеві ОСОБА_3 моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини спричинення шкоди, стан здоров’я позивача, наслідки, які відбулися в зв’язку з профзахворюванням, відсоток втрати професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди.

Із трудової книжки встановлено, що позивач ОСОБА_3 в період з 20.02.1970 року працював автослюсарем в РУ ім. Дзержинського, з 14.09.1972 по 14.03.1977 р.р. - водієм в «Криворізькому автотранспортному підприємстві»; з 27.06.1977 по 1978 р.р. – підземним бурильником на шахті «Комунар»; з 1978 по 1979 р.р. – підземним бурильником на шахті «Гігант»; з 1979 по 1983 р.р. на підприємстві «Якутзолото»; шахті «Южна» - підземним бурильником; 26.07.1983 по 1987 р.р. - на шахті «Південна» - підземним прохідником; з 1987 по 1993 р.р. - слюсарем з ремонту автомобілів, водієм; з 19.07.1994 р.- на шахті «Фрунзе» - підземний прохідник Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка». 07.12.1999 року позивача було звільнено з підприємства. ( а.с. 4-5).

Згідно інформаційної довідки Санітарно – епідеміологічної служби Жовтневого району від 05.07.2001 р. встановлено перевищення на робочому місці позивача показників шуму, що перевищували гранично – допустимі норми. ( а.с. 6).

У зв’язку з тим, що позивач працював у шкідливих умовах праці, Українським науково – дослідним інститутом промислової медицини йому було встановлено два професійні захворювання: дрібновузловий коніотуберкульоз, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень другої стадії; нейросенсорна приглухуватість другого ступеню.

12.10.2001 року комісією у складі представників: Жовтневої СЕС, керівництвом ВАТ «Суха Балка», страховим експертом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, було складено Акт розслідування профзахворювання № 32.

Згідно пункту 15 вказаного Акту, причиною проф.захворювання явилось перевищення гранично допустимих норм – запиленості, фізичного навантаження та шуму.( а.с.7-8).                                                  

Згідно висновку МСЕК від 17.12.2001 р. позивачеві ОСОБА_3 було встановлено 45 відсотків втрати професійної працездатності, з яких первинно 10% по туговухості та 35% повторно по коніотуберкульозу з 1987 р. ( а.с. 9).

При наступному огляді 10.08.2005 р. встановлено було 60% втрати професійної працездатності на безстроковий термін. (а.с.10). При наступному переосвідченні в 21.10.2008 року вже встановлено 65% втрати професійної працездатності, з яких 55% - коніотуберкульоз та 10% - туговухість, позивача визнано інвалідом 3 групи на безстроковий термін. ( а.с. 12). Лікарями позивачеві противопоказано: фізичне перенавантаження, несприятливий мікроклімат, переохолодження.

          З документів медичних установ встановлено, що позивач знаходився неодноразово на лікуванні в Українському – науково дослідному Інституті промислової медицини та 2 - й міській лікарні міста ОСОБА_4. Йому лікарями рекомендовано: спостереження лікарів (невропатолога, терапевта, травматолога); 2 рази на рік проходити стаціонарне лікування в травматологічному відділенні; медикаментозне лікування. санаторно – курортне лікування (пульмонологічного та неврологічного профілю) Саки, ОСОБА_5. ( а.с. 12-18).

Суд вважає, що в даному випадку відповідач повинен виплатити позивачеві моральну шкоду в зв’язку з тим, що на той час, коли позивачеві було встановлено стійка втрата професійної працездатності, а це було в грудні 2001р., але беручи до уваги 10 відсотків втрати професійної працездатності, які були встановлено 17.12.2001 року первинно, згідно зі ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відшкодовувати заподіяний громадянам збиток від нещасних випадків, включаючи і моральну шкоду, покладено було на Відділення виконавчої дирекції Фонду…

Також рішенням Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року встановлено обов'язок Фонду відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, з втратою потерпілим професійної працездатності. Громадяни, яким встановлена стійка втрата професійної працездатності мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.

Той факт, що у відповідності з Законом України «Про державний бюджет України на 2007 р.» п 22 ст. 71 зупинено дію абз. 4 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» - в «частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку»», на думку суду, не може бути прийнято до уваги. Згідно рішень Конституційного Суду України № 6- рп/2007 р. від 09.07.2007 р. № 10-рп/2008 р. від 22.05.2008 р. « Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію, чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина».

Зважаючи на 10% втрати професійної працездатності позивачем на безстроковий термін, суд бере до уваги стан здоров'я ОСОБА_3, наслідки які можуть наступити, тяжкість вимушених змін в його житті, характер майнових втрат, тривалість страждань і переживань в зв’язку з професійним захворюванням, суд вважає, що компенсацію за заподіяного морального ушкодження слід призначити у розмірі 10000 грн., що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які зазнає ОСОБА_3, а в останній частини позову позивачеві слід відмовити.

Згідно ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» сторони у справі звільнено від державного мита.

Керуючись рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-рп/2004 р. ст. ст. 21, 28, 34 Закону України „ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. ( з доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 р.), ст.ст. 10,11, 27, 60, 213-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області ( р/р № 371756999983102, МФО 805012 банк Управління державного казначейства України у Дніпропетровський області, м. Дніпропетровськ, код 25913606) на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн.

В останній частині позову – відмовити.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області на користь держави 15 гривень в рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Інші судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області на протязі 10 днів після оголошення рішення.

Суддя:ОСОБА_6