Постанова № 17081606, 25.06.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2011 р. Справа № 5021/832/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (дов. № 16703/0828 від 13.12.2010 р.)

відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 28.12.10 №7/2011-Д)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2148 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 28.04.11 р. у справі № 5021/832/2011

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області

до Казенне підприємство Шосткинський казенний завод "Імпульс"

про про стягнення 450 271,61 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 28.04.11 (суддя Коваленко О.В.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача борг з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в розмірі 450271,61 грн., а також державне мито в сумі 4502,71 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Відповідач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить оскаржуване рішення скасувати; дослідити в судовому засіданні обставини справи, на які посилається відповідач, частково заперечуючи проти позову; прийняти нове рішення. При цьому, яке саме прийняти рішення формулювання відсутнє.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні його представник з наведеними відповідачем доводами не погоджується. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши в судовому засіданні представників сторін, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених згідно зі списком № 1 за червень 2008 року та згідно зі списком № 2 за листопад 2008 року в сумі 450271,61 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з встановлених обставин справи та положень чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, зокрема Законів України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, “Про пенсійне забезпечення”.

Згідно пункту 1 статті 19 Закону України „Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування” для платників збору, визначених п.1 ч.1 ст. 14 зазначеного закону, обєктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці працівникам.

Порядок обчислення збору на фактичні витрати на оплату праці встановлений п. 5 „Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України”, затвердженої постановою правління ПФУ 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.04 року за № 64/8663.

Згідно Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відповідач субєкт підприємницької діяльності зареєстрований як платник збору на обовязкове державне пенсійне страхування зобовязаний у встановлений строк самостійно сплачувати визначене ним податкове зобовязання.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з повідомленнями № 270/03 від 16.01.2008 року та № 2580/03-20 від 13.05.2008 року сума фактичних витрат на виплату і доставку пенсій згідно зі списком № 1 за червень 2008 року становила 421985 грн. 36 коп. Вказані повідомлення було отримано уповноваженою особою підприємства Вороною 18.01.2008 року та 19.05.2008 року. Але, вказані суми відповідачем сплачені не були.

Таким чином, заборгованість відповідача перед управління з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій станом на 25.03.2011 року за червень 2008 року згідно зі списком № 1 склала 421985 грн. 36 коп. , що повність підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.6 Інструкції відповідач зобовязаний відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»в розмірі 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень вказаного Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком №2.

Повідомлення № 6568/03-20 від 19.11.2008 року було отримано уповноваженою особою підприємства Вороною 21.11.2008 року. Вказані у повідомленні суми відповідачем сплачені не були, таким чином, заборгованість відповідача перед управлінням з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій станом на 25.03.2011 року за листопад 2008 року згідно зі списком № 2 склала 28 286грн. 25 коп.

Враховуючи, що відповідач заборгованість перед позивачем не сплатив, аргументованих заперечень не надав, суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 450271,61 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Здійснивши апеляційний перегляд зазначеного рішення, колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом обґрунтовано, на підставі дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, із посиланням на відповідні норми матеріального права (зокрема, на Закони України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, “Про пенсійне забезпечення”), зроблено висновок, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 450271,61 грн.

Відповідачем в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції неправомірно було відхилено заяву відповідача про зупинення провадження в справі в частині позовних вимог на суму 95386,88 грн. до вирішення повязаних справ № К-16149/09, № К-28403/10 Вищим адміністративним судом України. На думку відповідача, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зобовязаний зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд пов'язаної з нею іншої справи. Як зазначає заявник в апеляційній скарзі, повязаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, а неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені самостійно господарським судом у даній справі через обмеженість юрисдикції.

З приводу наведених відповідачем доводів колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 79 ГПК України визначено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.08.10 у справі № 2-а-30/10/1870 за позовом КП “Шосткинський казенний завод “Імпульс”до Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області про визнання протиправними та скасування рішень і про зобов'язання вчинити певні дії, зокрема, призначити пільгові пенсії особам згідно з наданим спискому позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.03.09 у справі № 22-а-311/09 за позовом КП “Шосткинський казенний завод “Імпульс”до Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка про зобовязання здійснити зарахування переплати суми відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених особам, згідно зі списком, в сумі 810929,12 грн. в рахунок майбутніх платежів - в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено повністю.

Тобто, як вбачається з предмету спору у зазначених адміністративних справах, вони дійсно є повязаними із даною господарською справою №5021/619/2011.

Проте в оскаржуваному рішенні суду обґрунтовано зазначено, а заявником апеляційної скарги не спростовано, що згідно з п.3 ст. 254 КАС України вищевказані постанови набрали законної сили в момент їх проголошення (05.08.10 та 16.03.09 відповідно) і були чинними на момент прийняття господарським судом рішення від 28.04.11 отже спір у вищевказаних адміністративних справах вирішено по суті.

На доказ твердження, що розгляд даних справ іще не завершено, КП “Шосткинський казенний завод “Імпульс” надало суду першої інстанції: копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.01.10 у справі №К -16149/09, якою відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КП “Шосткинський казенний завод “Імпульс” на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.03.09 у справі № 22-а-311/09 (т.2, а.с.10), а також копію ухвали Вищого адміністративного суду України, в якій зазначено дату 30 серпня 2020 року, у справі № К-28403/10 про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою КП “Шосткинський казенний завод “Імпульс” на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.08.10 у справі № 2-а-30/10/1870 (т.2, а.с.11).

Колегія суддів зазначає, що вказані докази не спростовують факту набрання чинності відповідними постановами Харківського апеляційного адміністративного суду. Крім того, відповідачем не надано суду першої та апеляційної інстанції доказів здійснення касаційного розгляду зазначених адміністративних справ. Дана обставина також виключає можливість застосування ч.1 ст.79 ГПК України, адже вказана норма містить припис щодо зупинення провадження у справі в тому випадку, коли повязана справа розглядається іншим судом тоді як із наданої відповідачем інформації вбачається, що Вищим адміністративним судом України лише відкрито касаційне провадження, а справу до касаційного розгляду не призначено.

Колегія суддів враховує і той факт, що в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.01.10 у справі № К -16149/09 зазначено, що оскаржується ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.03.09 у справі № 22-а-311/09. Тобто відповідачем не доведено, що в касаційному порядку переглядається саме постанова адміністративного суду у справі № 22-а-311/09. Крім того, зазначення в ухвалі Вищого адміністративного суду України у справі № К-28403/10 дати 30 серпня 2020 року не дає можливості встановити, коли саме було відкрито касаційне провадження.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом правомірно, у відповідності до приписів ч.1 ст.79 ГПК України, відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі в частині позовних вимог на суму 95386,88 грн.

Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження зроблені при довільному трактуванні обставин справи та норм чинного законодавства, аргументи заявника скарги ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла переконливого висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідач також звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням (вх.№6072 від 14.06.11) про повернення зайво сплаченої суми держмита. Клопотання мотивовано тим, що відповідач оскаржує рішення від 28.04.11 частково, лише в сумі 95386,88 грн., тоді як державне мито в розмірі 2251,36 грн. сплачено виходячи із загальної суми позовних вимог 450271,61грн., таким чином, на думку відповідача, зайво сплачена сума складає 1774,43 грн.

Розглянувши дане клопотання в судовому засіданні 22.06.11, колегія суддів дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з апеляційної скарги, КП “Шосткинський казенний завод “Імпульс” просить апеляційний господарський суд оскаржуване рішення скасувати, дослідити в судовому засіданні обставини справи, на які посилається відповідач, частково заперечуючи проти позову, та прийняти нове рішення при цьому, яке саме, формулювання відсутнє.

Будь-яких письмових пояснень або уточнень вимог апеляційної скарги відповідачем суду не надано вказана обставина не заперечувалася представником КП “Шосткинський казенний завод “Імпульс”. Тобто фактично заявник апеляційної скарги просить скасувати оскаржуване рішення в повному обсязі, не вказуючи при цьому, про прийняття якого саме нового рішення просить суд.

Отже, на думку суду апеляційної інстанції, фактичні та правові підстави для повернення апелянтові частини суми державного мита, сплаченої при поданні апеляційної скарги, відсутні.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Казенного підприємства “Шосткинський казенний завод “Імпульс”, м. Шостка Сумської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 28.04.11 у справі №5021/832/2011 залишити без змін.

У задоволенні клопотання відповідача про повернення зайво переплаченого державного мита в сумі 1774,43 грн. відмовити.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписано 23.06.2011р.