Постанова № 17081517, 06.07.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

06.07.11 Справа № 5015/1768/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГалушко Н.А.

суддівКраєвської М.В.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю (далі б ТОВ)”Лорелея”, м.Львів /н від 09.06.2011 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 26.05.2011 р.

у справі № 5015/1768/11

за позовом: приватного акціонерного товариства (далі ПАТ) “Страхова компанія “Брокбізнес”, м.Київ

до відповідача: ТОВ ”Лорелея”, м.Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2, м.Львів

про стягнення 34 948,57 грн

За участю представників сторін:

від позивача: Маньковський О.А.-представник

від відповідача : Ікавий М.Р.-представник

від третьої особи: не з”явився

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81 1ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Львівської від 26.06.2011 року у справі №5015/1768/11 (суддя Станько Л.Л.) позов задоволено повністю. Стягнено з ТОВ “Лорелея”, м.Львів на користь ПАТ “Страхова компанія “Брокбізнес”, м.Київ 34 948,57 грн. заборгованості, 349,48 грн. державного мита, 236,00 грн. послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

ТОВ „Лорелея” подано апеляційну скаргу б/н від 09.06.2011р., в якій просить скасувати рішення господарського суду у даній справі та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Зокрема, скаржник посилається на те, що суд не взяв до уваги вимоги ч.2 ст.1172 ЦК України, а саме, що замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника та помилково прийшов до висновку, що неприпустимо перекладання відповідальності на особу, в якої немає вини, тобто на замовника робіт. Окрім того, скаржник зазначає, що оскільки розмір реальних збитків, завданих внаслідок пошкодження автомобіля Субару (НОМЕР_1) становить 25724,55грн. суд безпідставно стягнув на користь позивача вартість відновлюваного ремонту без врахування зносу. В судовому засіданні не було надано для огляду та долучено до матеріалів справи документи, які б підтверджували проведення відновлюваного ремонту автомобіля. З огляду на викладене, скаржник вважає, що сплативши страхове відшкодування, СК „Брокбізнес” фактично сплатила своєму страхувальнику вартість відновлюваного ремонту, а не здійснила оплату за здійснений ремонт на авторемонтне підприємство. Окрім того, скаржник зазначає, що приймаючи рішення у справі суд повинен був врахувати, що укладаючи договір страхування на таких умовах, позивач здійснював підприємницьку діяльність і, відповідно, самостійно несе пов”язаний з цим фінансовий ризик, а провівши виплату страхового відшкодування в сумі, більшій за реальні збитки не в праві вимагати відшкодування таких від особи, яка їх заподіяла.

ПАТ “Страхова компанія “Брокбізнес” у запереченні на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив наступне.

між ПАТ “Страхова компанія “Брокбізнес” та ОСОБА_5 укладено договір страхування №006-22622 від 01.09.2008р., яким встановлено, що т/з "Субару Форестер" д.р.н. НОМЕР_1 згідно вказаного договору застрахований, зокрема, від ризику ДТП, який був чинний на час ДТП (а.с.5).

18.07.2009р. у м. Львові по вул. І. Франка, 33 за участю застрахованого т/з "Субару Форестер" д.р.н. НОМЕР_1 мала місце ДТП - наїзд на яму; причиною даної ДТП стало порушення вимог ст. 140 ч.4 КпАП України працівником підприємства ТзОВ "Лорелея" (начальник дільниці) ОСОБА_2, що був відповідальний за проведення ремонтних робіт дороги.

Як вбачається із матеріалів справи, факт ДТП, яка мала місце 18.07.2009 року за участю т/з "Субару Форестер" д.р.н. НОМЕР_1, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення (а.с.7).

Постановою Франківського районного суду м. Львова від 10.09.2009 р. у справі № 3-2799 про притягнення до адміністративної відповідальності визнано гр. ОСОБА_6 винним у скоєнні даного правопорушення (а.с.8). Перебування гр. ОСОБА_6 у трудових відносинах з ТзОВ “Лорелея” підтверджується копією трудової книжки та наказом про прийняття на роботу (а.с.66-68).

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що виплата страхового відшкодування проведена на підставі заяви страхувальника на суму 34 519, 45грн. платіжним дорученням № 9044 від 02.10.2009р.(а.с.28).

Розмір вартості проведення відновлювального ремонту т/з "Субару Форестер" д.р.н. НОМЕР_1 згідно висновку спеціаліста № 2580/09 судового експерта Холодцова Д.В. становить - 34 519, 45грн. (а.с.11-16).

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержали страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завданні збитки.

Згідно із п.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до із ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що підлягають до задоволення позовні вимоги про відшкодування витрат страховика, що становлять 34948,57 грн. і складаються з витрат на страхове відшкодування 34519,45грн., витрат на експертизу 400,00грн. та витрат на телеграфні послуги - 29,12грн., оскільки дані суми є фактичними витратами позивача (страховика) та повязані з правильним проведенням страхового відшкодування, оскільки причиною виплати страхового відшкодування стало пошкодження застрахованого т/з внаслідок ДТП.

Не беруться до уваги посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що суд не взяв до уваги вимоги ч.2 ст.1172 ЦК України, а саме, що замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника та помилково прийшов до висновку, що неприпустимо перекладання відповідальності на особу, в якої немає вини, тобто на замовника робіт, оскільки в даному випадку мають місце деліктні правовідносини і відповідальність має нести саме ТзОВ “Лорелея”. Для виникнення обов'язку відшкодування шкоди за ч.1 ст. 1172 ЦК необхідна наявність загальних умов відшкодування шкоди передбачених ст. 1166 ЦК

Цивільно-правова відповідальність виникає за наявності таких умов: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено відсутність вини замовника виконання ремонтних робіт Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, як і відсутній правовий зв'язок (трудові правовідносини) з особою, винні дії, якої стали причиною настання матеріальної шкоди - третя особа, ОСОБА_2, а тому не може бути покладена цивільно-правова відповідальність на замовника.

Згідно із ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником, за наявності таких спеціальних умов:

Наявність трудових (службових) відносин між особою, яка завдала шкоду, і юридичною або фізичною особою, на яку покладається обов'язок відшкодування шкоди.

У відповідності ч.1 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»при розгляді справ про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Як вбачається із п.5.2 договорів №2009/07/01 від 01.07.2009р., укладеного між відповідачем (субпідрядником) та ЛКП РШП Галицького району м. Львова та №2009/07/02 від 01.07.2009р. укладеного між відповідачем та ЛКП РШП Личаківського району м. Львова, зобовязаннями субпідрядника по виконанню робіт є утримувати будівельний майданчик у відповідному стані, при закінченні будівельних робіт, до здачі в експлуатацію, вивезти з будівельного майданчика техніку, невикористані матеріали, відходи, сміття, допоміжні споруди, тощо.

Згідно із п.5.4 договорів субпідрядник зобовязаний виконувати роботи у відповідності з вимогами проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил.

Відповідно до ч.3 ст. 12 Закону України “Про дорожній рух” посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов'язані: забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху; впроваджувати у повному обсязі заходи щодо безпеки дорожнього руху при здійсненні будівництва, реконструкції та ремонту доріг, вулиць та залізничних переїздів; позначати місця виконання робіт, місця, де залишено на дорозі, вулиці, залізничному переїзді машини і механізми, будівельні матеріали тощо, відповідними дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами, а в темний час доби і при тумані - сигнальними вогнями, передбаченими діючими нормами; по закінченні робіт на дорозі, вулиці, залізничному переїзді негайно привести їх у стан, що забезпечує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів і пішоходів, та впорядкувати зони відчуження.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджується, що саме винні дії працівника відповідача, що був відповідальний за виконання ремонтних робіт є причиною настання ДТП.

Не беруться до уваги також посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що оскільки розмір реальних збитків, завданих внаслідок пошкодження автомобіля Субару (НОМЕР_1) становить 25724,55грн, суд безпідставно стягнув на користь позивача вартість відновлюваного ремонту без врахування зносу, з огляду на те, що вищезазначені твердження не відповідають нормам ст.993, 1191 ЦК України., оскільки вимогою позивача є відшкодування фактичних витрат, повязаних із настанням страхового випадку, а не вимога про стягнення збитків.

Відповідно до ч.4 п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що у даному випадку розглядається вимога про відшкодування витрат, що складають вартість проведення відновлювального ремонту пошкодженого застрахованого т/з "Субару Форестер" д.р.н. НОМЕР_1 становить саме 34948,57 грн., а відповідач не вправі вимагати врахування зношеності майна.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували вимоги, заявлені в апеляційній скарзі.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

Львівський апеляційний господарський суди ПОСТАНОВИВ :

1.Рішення господарського суду Львівської від 26.06.2011 року у справі №5015/1768/11 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Матеріали справи повернути до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Краєвська М.В.

СуддяОрищин Г.В.