Постанова № 17081440, 14.07.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2011 року Справа № 5005/1382/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Павловського П.П. (доповідача)

суддів: Швеця В.В., Чус О.В.

Секретар судового засідання: Литвин А.П.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №149 від 27.04.11;

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність ВММ №716720 від 01.02.10;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Дніпродзержинськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.11р. у справі № 5005/1382/2011

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Дніпродзержинськ

про стягнення 10 046,51грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2011р. по справі №5005/1382/2011 (суддя Коваленко О.О.) позовні вимоги позивача задоволено частково. Присуджено до стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Державного бюджету України в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області неустойку у розмірі 9981,41 грн. Присуджено до стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 в дохід державного бюджету 102,00 грн. витрат по держмиту та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованими та таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Зазначає, що судом не було повідомлено скаржника про судове засідання.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.11р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду, слухання справи призначено у судовому засіданні 07.07.11р. на 10 год. 20 хв.

В судовому засіданні 07.07.11р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 14.07.11р. на 10:35год.

Від позивача відзиву не надходило, в судовому засіданні представник останнього просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення, з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.

В судовому засіданні 14.07.11р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, які були присутні в судових засіданнях, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 01.11.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено довгостроковий договір оренди нерухомого державного майна № 12/02-2709-ОД у вигляді не житлового приміщення загальною площею 57,3кв.м. розташованого на першому поверсі в будинку АДРЕСА_1

Згідно умов Договору та розрахунку базової місячної орендної плати 979,01 грн. 70% якої складає - 685,31 грн., що відповідач сплачує до держбюджету, а 30%, - 293,70 грн. балансоутримувачу.

Судом встановлено, що відповідно до умов п. 10.3 вказаного Договору, листом позивач від 28.01.2009р. за № 18-03-00704 відмовив у пролонгації договору відповідачу і зазначив, що відповідно до п.10.1 Додаткової угоди до даного договору, від 25.12.2008р., строк дії договору є припиненим з 01.08.2009р., а відповідач зобовязаний до 01.08.2009р. повернути позивачеві орендоване не житлове приміщення загальною площею 57,3кв.м. розташоване на першому поверсі в будинку АДРЕСА_1, яке відповідач в порушення умов вищеназваного договору та чинного законодавства України відповідно до Акту приймання-передачі повернув позивачеві 18.10.2010р., тобто з простроченням з серпня 2009 року по жовтень 2010 року,

Наведене стало причиною звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі у вигляді у вигляді неустойки у розмірі подвійної орендної плати не житлового приміщення у сумі 10046,51 грн. на підставі ст. 785 ЦК України.

Враховуючи наведене, судова колегія враховує наступне.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу або інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено факт користування державним майном відповідачем після розірвання між позивачем та відповідачем договору оренди не житлового приміщення, що є підставою для часткового задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача на підставі ст. 785 ЦК України неустойки в сумі 9981,41 грн., оскільки позивачем помилково враховані два дні, а саме 01.08.2009року та 18.10.2010року.

Відповідно до ст. ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а отже доводи скаржника не підтверджені доказами та спростовані матеріалами справи.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду винесене за умов повного і всебічного дослідження матеріалів справи і норм чинного законодавства, у повному обсязі відповідає фактичним, належним чином дослідженим обставинам справи, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишене без змін.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Дніпродзержинськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.11р. у справі № 5005/1382/2011 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.11р. у справі № 5005/1382/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя П.П. Павловський СуддяО.В. Чус СуддяВ.В. Швець Постанова виготовлена та підписана в повному обсязі 19.07.11р.